1. Основні закономірності інвестиційного розвитку в Україні доповнені положеннями про роль, місце держави та її вплив на складові інвестиційної політики, а саме: реалізацію структурної реформи економіки в залежності від обсягів накопичення, підвищення ролі держави як регулятора інвестиційного процесу завдяки вибору приоритетного напрямку інвестиційної політики. 2. Сутність інвестиційної політики держави в умовах економіки, що розвивається, полягає у визначенні найбільш ефективних сфер вкладання інвестицій з урахуванням раціонального співвідношення затрат та очікуваних результатів. При цьому необхідно враховувати інвестиційні пріоритети на регіональних рівнях. 3. Стимулювання інвестицій як на державному, так і на регіональному рівнях передбачає удосконалення діючих правових форм, стабільність законодавчої системи оподаткування, механізмів регулювання прав власності, а також удосконалення банківської, страхової, валютної та митної діяльності підприємств. 4. Одними із головних важелів, що дають можливість державі на макроекономічному рівні регулювати інвестиції аграрної сфери є амортизаційна політика та прибуток, який залишається в розпорядженні господарюючого суб'єкта. При виборі раціонального інвестиційного проекту зі змінами амортизаційної політики та зменшенням ставки оподаткування прибутку у підприємств з'являється можливість комплексно враховувати вартість кредитних ресурсів, співвідношення кредитних та власних коштів, спосіб погашення кредитів та визначення прибутковості проекту. 5. Ефективним методом податкового регулювання вкладання інвестицій у акціонерні товариства є запровадження механізму уникнення подвійного оподаткування прибутку та дивідендів. Оподаткування дивідендів на рівні акціонерів доцільно здійснювати за більш низькою ставкою, ніж оподаткування інших доходів, щоб збільшити активність інвестора щодо вкладання коштів в акції підприємств. 6. Інвестиційна політика держави відносно залучення іноземного капіталу до аграрної сфери повинна стати пріоритетом розвитку національної економіки з, поєднанням контролю за дотриманням макроекономічних інтересів та відкритістю економічного простору держави. 7. Запропонована модель визначення обсягів інвестицій в аграрний сектор для поліпшення його інвестиційної привабливості враховує комбінацію наступних факторів: суму податків, амортизаційні відрахування, кредити та дотації з боку держави. 8. Держава повинна сприяти перерозподілу певної кількості акцій підприємств переробної галузі агропромислового комплексу сільськогосподарським товаровиробникам для того, щоб вирішити питання паритетних відносин, зокрема у ціноутворенні. 9. Державна підтримка інвестиційних проектів з боку місцевих органів влади більш реальна, якщо інвестиційний проект потребує вкладення невеликих інвестицій, підприємство має достатній грошовий оборот та незначний період окупності даного інвестиційного проекту. 10. Для удосконалення механізмів управління інвестиційною діяльністю аграрної сфери регіону необхідно: створити сприятливу атмосферу для інвестора, підвищити ефективність державних інвестицій, розробити та запустити спеціальний механізм страхування інвестиційних ризиків в аграрній сфері, удосконалити управління з боку всіх гілок влади з прийняття рішень по розробці інвестиційних проектів та їх реалізації, стимулювати залучення в інвестиційний процес заощаджень населення. 11. На сучасному етапі розвитку аграрної сфери України непряме інвестування необхідно передбачити через ціноутворення та виділення трьох рівнів цін: гарантованих або інтервенційних, еквівалентних та ціну стимулювання виробництва. 12. Активізація ролі регіональних органів влади в організації інвестиційної політики полягає: формуванні сприятливої і стабільної регіональної законодавчої бази; розробці програм інвестування економіки регіонів, яка включає стратегічні напрями розвитку і враховує державні і регіональні пріоритети; створенні резервного (заставного) фонду, який забезпечить гарантії інвесторам; розширені практики надання гарантій по інвестиційним проектам за рахунок місцевих бюджетів, складання інвестиційних карт регіонів; здійсненні типології районів за рівнем інвестиційної привабливості. | 