У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової задачі, що виявляється у розробці теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо державного регулювання інфляційних процесів в Україні з метою підвищення його ефективності та забезпечення досягнення цінової стабільності. В результаті дослідження були отримані наступні висновки: 1. Інфляція є складним і багатофакторним явищем, тому для того, щоб здійснювати державне регулювання процесу її розвитку за допомогою відповідних методів та заходів, необхідно знати причини, що лежать в її основі. З метою встановлення рівня керованості інфляційним процесом та визначення адекватних заходів державного регулювання інфляції запропоновано класифікацію чинників інфляції за рівнем їх керованості з боку держави з виділенням таких груп (у напрямку зменшення ступеня керованості): адміністративні, монетарні, сезонні, імпортні, витратні. 2. Встановлення величини часового лагу впливу грошової маси на індекс споживчих цін в Україні, значення якого знаходиться в межах 6-9 місяців і є значно меншим аналогічних показників розвинутих країн, засвідчило про необхідність подовження часового лагу, що може дозволити отримувати більший приріст реального ВВП з меншими інфляційними наслідками в результаті зростання грошової маси. Визначено завдання монетарної політики, виконання яких забезпечить подовження часового лагу шляхом впливу на його чинники, до яких віднесено інфляційні очікування економічних суб’єктів та швидкість обігу грошової маси. 3. На основі вдосконаленої методики обчислення надлишкового грошового обороту, яка передбачає врахування швидкості обігу грошової маси, обчислено темпи приросту надлишкового грошового обороту в Україні. Встановлення існування тісного зв’язку між надлишковим грошовим оборотом та основними показниками інфляції свідчить про його вагомий вплив на зміну загального рівня цін. 4. Оскільки досягнення бажаного рівня інфляції слугує передумовою реалізації стратегічної мети економічної політики – зростання ВВП і підвищення на цій основі суспільного добробуту, критерієм оптимізації інфляції встановлено досягнення максимальних темпів приросту ВВП. При цьому необхідною умовою виступає мінімізація граничної інфляційності ВВП, що є показником співвідношення між темпами інфляції і темпами приросту ВВП, і досягається на основі адекватного зростання грошової маси та створення державою передумов, які б стримували інфляцію витрат. 5. Націлювання монетарної політики НБУ на поступовий перехід до ІТ в умовах високої та нестабільної інфляції обумовлює необхідність проходження Україною двох етапів запровадження ІТ: І – етап дезінфляції, спрямований на зниження граничної інфляційності ВВП та оптимізацію на цій основі рівня інфляції; ІІ – етап цінової стабільності, метою якого є підтримання інфляції на оптимальному рівні. Зазначені етапи відрізняються складовими елементами реалізації ІТ, серед яких визначено наступні: об’єкт ІТ, форма цільового показника, можливість відхилення від встановленої цілі, горизонт ІТ, відповідальні органи державної влади та валютний режим. Сформульовані основні переваги і ризики запровадження ІТ в Україні можуть дозволити оцінити ймовірні результати переходу до цього монетарного режиму. 6. У процесі державного регулювання інфляції, особливо в умовах застосування ІТ, мають бути чітко визначені межі відповідальності органів державної влади за цінову динаміку. Національний банк України має здійснювати контроль за монетарними чинниками інфляції, а також імпортним чинником – валютним курсом. Уряд, у свою чергу, здатний регулювати адміністративні чинники, прогнозувати сезонні зміни цін та створювати передумови для зниження впливу витратних чинників на рівень цін у довгостроковому періоді. 7. Зміна ролі прогнозування у державному регулюванні інфляції з пасивної на активну з метою підвищення рівня керованості інфляційним процесом як на сучасному етапі економічного розвитку, так і в умовах переходу до ІТ, передбачає необхідність послідовного застосування двох видів прогнозів інфляції: І – інерційний прогноз, побудований на основі сукупності факторів інфляції, що будуть діяти протягом прогнозного періоду при незмінній економічній політиці порівняно з минулим періодом; ІІ – цільовий прогноз, здійснений з урахуванням антиінфляційних заходів, спрямованих на досягнення цільових темпів інфляції. 8. Розроблені багатофакторні регресійні моделі прогнозування індексу споживчих цін та індексу цін виробників враховують вплив тих факторів, які найменше піддаються тимчасовим та сезонним коливанням і тому визначають тенденцію розвитку інфляційного процесу. Такий вибір дозволив зосередити більшу увагу на контрольованих державою факторах з метою підвищення управлінських якостей прогнозних моделей. Апробація цих моделей дала можливість отримати прогнозні значення ІСЦ та ІЦВ, що досить точно відображають фактичні дані. |
