У дисертації дано теоретичне узагальнення і запропоновано концептуально нове розв’язання актуального наукового завдання, важливого з погляду як економічної теорії, так і фінансової практики. Проведене дослідження дозволило зробити відповідні висновки та обґрунтувати такі пропозиції: 1. Розкрито за допомогою методологічного інструментарію фінансової науки глибинну сутність фінансового ринку, місце і роль держави в його становленні та розвитку. Фінансовий ринок розглянуто і досліджено як складну, з погляду внутрішньої структуризації, систему специфічних сфер грошових відносин, що знаходять свій концентрований вираз в його окремо функціонуючих, але взаємозв’язаних між собою прямими і зворотними зв’язками сегментах. Доведено необхідність його розгляду, трактування як фінансової категорії і включення до категоріального апарату фінансової науки. Виявлено його специфічне суспільне призначення, функції і внутрішньо притаманні властивості і риси. Дано авторське визначення дефініції «фінансовий ринок» виходячи з його внутрішньої субстанції – грошових відносин і суспільного призначення – трансформації заощаджень в інвестиції. У дисертації висунута і обґрунтована теза, що становлення і функціонування ефективного фінансового ринку обумовлені двома об’єктивними домінантами: розвитком ринкової економіки з її товарно-грошовим господарством і регулятивним впливом держави. Дисертант розглядає ці позиції як вихідну теоретико-методологічну основу для вирішення прагматичних проблем місця держави на фінансовому ринку та її ролі в його розвитку. 2. Визначено місце і роль держави на фінансовому ринку, доведено, що в США за участі й допомоги держави починався ефективний розвиток і трансформація фінансового ринку в найбільш розвинуту його форму. Держава формує необхідне інституціональне і правове середовище, сприяє розвитку інфраструктури фінансового ринку, є вагомим його учасником. Здобувач розглядає сам факт присутності держави на фінансовому ринку як фактор, що сприяє більш стабільному його розвитку. Зроблено висновок, що в країнах з перехідною економікою становлення і ефективний розвиток фінансового ринку неможливі без активної допомоги держави. У цьому контексті узагальнено досвід законодавчого забезпечення функціонування фінансового ринку США, виявлено і на цьому акцентовано увагу, що його наріжним каменем є захист прав акціонера й інвестора; рекомендовано використання окремих раціональних позицій американського законодавства в Україні. 3. Установлено, що найбільш результативним і ефективним засобом впливу держави на фінансовий ринок у цілому, окремі його сегменти і параметри розвитку є державні цінні папери. В Україні завдання становлення і розвитку ефективно функціонуючого ринку державних цінних паперів усе ще вимагає свого розв’язання. У зв’язку з цим рекомендовано використання в Україні найбільш ефективних і перспективних їх видів, які апробовані багаторічною практикою США. Зокрема пропонується випуск казначейських зобов’язань, деномінованих в іноземній валюті (євро), що сприятиме залученню фінансових ресурсів і підвищенню довіри інвесторів. Доцільно також здійснити випуск казначейських векселів з привабливими для українського фінансового ринку умовами: термін функціонування 1–2 роки, вільна ставка дохідності, прив’язана до ставки LIBOR, бездокументарна форма, розповсюдження через брокерські агентства та встановлення номіналу у межах 200–500 грн, обов’язковим є забезпечення даного інструменту державними гарантіями та відповідною рекламною компанією. Пропонуємо також випустити низькономінальні ощадні облігації (ноти, бони), розраховані на широкі верстви населення, які можна купити (продати) без перешкод на полегшених умовах. Високою популярністю, на думку автора, можуть користуватись муніципальні цінні папери під конкретні проекти з розвитку транспортної інфраструктури, комунального господарства та соціальної сфери. У такому разі населення матиме змогу контролювати шляхи та ефективність використання інвестованих ними фінансових ресурсів. Усе це розширить фінансові можливості інвестування в містах суспільно необхідних проектів. 4. Узагальнення та аналіз американського досвіду історичної еволюції фінансового ринку, ролі держави в цьому процесі дозволили зробити висновки, які мають велике значення для України: по-перше, фінансова і грошово-кредитна політика, функціонування фінансового ринку повинні ґрунтуватись на міцному концептуальному фундаменті. Їх компасом має бути економічна (фінансова) доктрина. Виходячи з цього повинна формуватись фінансово-економічна політика з її стратегічною метою і тактичними цілями, розвиток фінансових інститутів, у тому числі і фінансового ринку; по-друге, необхідно розробити фундаментальну концепцію, насамперед ідеологію розвитку фінансового ринку; по-третє, необхідно розробити довгострокову національну програму розвитку фінансового ринку на 10–15 років з її стратегічною метою – забезпечення тривалого економічного зростання – і конкретні тактичні заходи її досягнення у часі. Її обов’язковою позицією мають бути питання поступової інтеграції фінансового ринку України до європейського простору. 5. Дисертант вважає, що досвід використання ФРС кривих попиту і пропозиції грошей з метою контролю грошової маси і протидії інфляції при формуванні грошово-кредитної політики заслуговує на увагу і може бути використаний в Україні. Позитивним є також досвід ФРС у сфері координації грошово-кредитної і фіскальної політики, що є надзвичайно актуальним у нашій країні. Дуже важливо забезпечити чітку й ефективну координацію дій Національного банку України і фінансових органів для проведення збалансованої економічної політики. Грошово-кредитна політика Національного банку і фіскальна фінансових органів за часом і діями повинні реалізовуватися синхронно, скоординовано, розв’язувати єдині завдання за допомогою різного регулятивного інструментарію. Це стосується всього економічного поля, але насамперед грошового обігу, фінансового ринку, інфляції, бюджетного дефіциту, державного боргу, фінансової безпеки держави. Вимагає свого вирішення і питання створення спеціальної інституції, яка б здійснювала єдину політику стосовно розвитку фінансового ринку і координувала дії різних державних установ. У зв’язку з цим пропонується об’єднання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України в єдиному органі – Державній комісії фінансового ринку України з широкими повноваженнями і координаційними функціями та якісно новим рівнем фінансового менеджменту. 6. У роботі зроблено висновок, що в останні два десятиріччя в США такі інструменти грошово-кредитного регулювання, як обов’язкове резервування і рефінансування поступово відходять на другий план, а провідну роль починають відігравати операції на відкритому ринку. Це треба мати на увазі Національному банку України і всіляко сприяти розширенню спектра активних операцій на відкритому ринку, його розвитку. І в цьому зв’язку може бути цікавим і корисним досвід ФРС у регулюванні операцій на відкритому ринку. Перспективними напрямами вирішення цієї важливої проблеми є розбудова і розширення, з одного боку, інфраструктури фінансового ринку, а з іншого – ефективно функціонуючого ринку державних цінних паперів. Енергійна діяльність держави на цих напрямах сприятиме розширенню можливостей вкладання залучених грошових ресурсів у державні цінні папери. Результатом мультиплікаційного ефекту таких дій стане розширення кола кредиторів, зростання обсягів мобілізованих грошових коштів, активізація купівлі-продажу державних цінних паперів. Усе це, у свою чергу, створить об’єктивні фінансово-економічні передумови для розвитку операцій на відкритому ринку. Важливою позицією, яку також слід врахувати в Україні, є високий рівень незалежності ФРС у прийнятті рішень та реалізації власної політики. |
