Динаміка правових відносин у першу чергу пов’язана з настанням різноманітних фактів, що мають юридичне значення. У юриспруденції такі факти одержали назву юридичних фактів. Як реальні життєві обставини, виражені у системі спеціальних юридичних ознак (законність, обґрунтованість, здатність породжувати правові наслідки), вони виступають юридичною підставою настання правових наслідків. Юридичний факт повинен відображати соціальну ситуацію, що підлягає правовому регулюванню. Стосовно соціальної ситуації юридичні факти виконують подвійну роль: по-перше – ідентифікаційну, оскільки вони покликані точно позначити соціальну ситуацію і забезпечити її фіксацію у правовому регулюванні; по-друге – розмежувальну, що полягає у тому, що юридичні факти окреслюють рамки ситуації, дозволяють відмежувати її від подібних, але юридично нетотожних ситуацій. Правильне закріплення юридичних фактів у гіпотезах юридичних норм є однією з задач, що постають перед правотворчими органами при розробці нормативно-правових актів. Повне, точне і достовірне встановлення юридичних фактів – це необхідна передумова для застосування правових норм. Найчастіше потрібною є наявність не одного, а декількох юридично значущих фактів, які у своїй сукупності утворюють фактичний склад. Найбільш прийнятним є розгляд фактичного складу як сукупності життєвих обставин, кожна з яких має значення самостійного юридичного факту, що утворюють певну систему, де всі елементи знаходяться у взаємозв'язку і взаємозалежності. Проте, не слід ігнорувати значення юридично значущих умов, які супроводжують виникнення, зміну і припинення правовідносин, або сприяють породженню деяких правових наслідків. У цьому зв’язку можна уточнити зміст компонентів фактичного складу і визначити фактичний склад як систему юридичних фактів і юридично значущих умов, передбачених нормами права як підстави для настання правових наслідків. Наявність усіх складових фактичного складу є обов’язковою. В теорії і на практиці фактичні склади нерідко змішують зі складними юридичними фактами. Складними називаються такі юридичні факти, що складаються з декількох елементів, які не є самостійними юридичними фактами. Головною відмінністю фактичного складу від складного юридичного факту є те, що склад – це система юридичних фактів, а складний юридичний факт – система ознак факту. У житті можливі такі обставини, за яких настання передбачених юридичних фактів або формування фактичного складу у повному обсязі може привести до негативних наслідків. Такого роду юридичні факти прийнято називати перешкоджаючими. Їхні мета і призначення полягають у перешкодженні використанню права при можливому настанні негативних наслідків. При дослідженні компонентів фактичного складу не можна не помітити, що певна частина правових вчинків громадян, актів державних органів та інших юридичних фактів містить різного роду дефекти, порушення і правові помилки. Юридичний факт, як компонент фактичного складу є дефектним у тих випадках, коли його ознаки не відповідають моделі, закріпленій у гіпотезі юридичної норми – юридичний критерій. Дефектом юридичного факту слід вважати присутність у ньому таких ознак, які свідчать про істотну зміну у його змісті – соціальний критерій. Дефектність юридичного факту може бути абсолютною і відносною. Дефектність юридичного факту не можна ототожнювати з протиправністю – крайньою формою його дефектності. Розбіжність у підходах, представлена у сучасній юридичній літературі про дефекти та деформації у фактичних складах, дозволяє, по-перше, розрізняти дефект та порушення, по-друге, розмежовувати дефект та помилку. В юридичній літературі поняття “порушення” і “дефект” використовуються як синоніми. Ці поняття не розрізняють між собою, незважаючи на те, що навіть загальнолексичне значення цих слів є різним. Порушення – це дії, що суперечать нормам матеріального або процесуального права, не досягають певних цілей правового регулювання суспільних відносин. Спрощений варіант поняття “порушення” являє собою недотримання правила поведінки, встановленого правовою нормою, основним видом якого є правова помилка. Прояв дефектності у фактичних складах різноманітний. Визначальний вид деформації фактичного складу – дефект – складає одну зі складних проблем у функціонуванні правової сфери, оскільки дефект пов’язаний з відхиленням від закріпленої абстрактної правової моделі, яка передбачена нормою права. Як специфічні дефекти можуть бути виділені “позитивні” дефекти. У фактичному складі вони полягають у наданні деяких переваг певним категоріям суб’єктів, які беруть участь у правовідносинах, породжуваних складами з такими дефектами. Своєю основою дефектність юридичного факту має дефектність соціально-юридичної ситуації, що спричиняє дефектність фактичного складу. Щоб уникнути формування дефектних фактичних складів, необхідно правильно визначити місце і оцінити значимість кожного окремого юридичного факту та юридично значущої умови у фактичному складі. |
