Проведені дослідження дають змогу сформулювати наступні принципові положення, висновки та пропозиції (як теоретичної, так і практичної спрямованості) щодо стратегії ефективного розвитку сільськогосподарських і переробних галузей АПК в умовах реформування економіки. 1. Комплексне дослідження розвитку галузей аграрної і переробної сфер АПК України показало, що незважаючи на деякі позитивні зрушення в обсягах виробництва окремих видів продукції сільського господарства, рівень 1990 року в аграрному секторі поки що не досягнуто. Ціни на сільськогосподарську продукцію є нестабільними і не забезпечують високоефективного виробництва (насамперед це стосується тваринництва). У складному становищі перебуває переробна промисловість (в першу чергу – цукрова і м’ясна галузі). Методологічними засадами здійсненого у роботі аналізу стали такі положення: - досягнення оптимальної структури аграрної і промислової сфер АПК України та повної їх інтеграції з іншими підкомплексами; - першочергове створення необхідних ресурсних передумов для випереджаючого розвитку в регіонах найбільш важливих галузей; - постійне вдосконалення організаційно-економічного механізму розвитку і формування регіональних підкомплексів агропромислової інфраструктури. 2. Вперше обґрунтовано концептуальні підходи до стратегічного прогнозування розвитку економіки АПК, зорієнтовані на те, щоб максимально ефективно використати агропромисловий потенціал України, якомога повніше задовольняти потреби населення, гарантувати продовольчу безпеку держави. Формування ресурсів продовольства в галузях харчової промисловості необхідно здійснювати виходячи з очікуваного обсягу сировинних ресурсів і наявності виробничих потужностей. При цьому доцільно розробити комплекс заходів по впровадженню ефективних технологічних процесів, заснованих на ресурсозбереженні, комплексній переробці сировини, утилізації відходів виробництва, механізації виробничих процесів, поліпшенні методів збереження і транспортування сировини та готової продукції, одержанні нових біологічно активних повноцінних продовольчих продуктів та кормів. Реалізація цілей і завдань щодо суттєвого збільшення виробництва продукції в галузях АПК потребує розробки регіональних програм якісного поліпшення продовольчого забезпечення населення. Методологія розробки цих програм, запропонована автором, має охоплювати комплекс стратегічних заходів виробничого, економічного і організаційного характеру і включати в себе обґрунтовані цільові положення. При цьому у процесі прогнозування розвитку АПК, залежно від поставлених задач, повинні використовуватись різні стратегії. Основою прогнозування мають бути програма реформ Президента і Уряду та кон’юнктура ринку, що дасть галузям АПК можливість досягти індикативних обсягів виробництва і державних закупок продукції, які узгоджуватимуться з підприємствами. В розробці програм повинні брати участь усі ланки вертикальних і горизонтальних структур управління системи з використанням наведених в роботі сучасних методик аналізу і оптимізації міжгалузевих пропорцій. В умовах ринку посилюється вплив на економічну ситуацію в АПК банків та інших фінансових структур. Показники їх діяльності стали необхідними для обґрунтування багатьох заходів і мають відображатися у прогнозі розвитку аграрного виробництва і харчової промисловості. Це стосується обсягів грошової маси, величини емісії, курсу національної одиниці щодо долара, відсоткової ставки за кредити та ін. 3. Запропоновано перспективну регіональну комплексну модель аграрної економіки, яка в змозі забезпечити ефективний розвиток АПК через взаємодію фінансової, організаційної, технічної і маркетингової діяльності. Встановлено, що для поліпшення організації виробництва сільськогосподарських і переробних підприємств необхідно: у виробництві, переробці і реалізації сільськогосподарської продукції послідовно розвивати інтеграційні процеси; впроваджувати прогресивні ресурсозберігаючі інтенсивні технології виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Для забезпечення належної економічної зацікавленості учасників інтегрованого формування в одержанні конкурентоспроможної кінцевої продукції необхідно здійснювати розподіл отриманого ним прибутку між його учасниками. В основу його розподілу слід покласти розміри нормативних витрат кожного учасника інтеграції у сукупних затратах об’єднання. Доцільним є і варіант, при якому розподіл прибутку здійснюється виходячи з вартості основних і оборотних засобів кожного з партнерів об’єднання з урахуванням розмірів норми прибутку і рівня оборотності витрат. Регулювання економічних інтересів учасників інтеграційних процесів можна досягти і шляхом кредитування підприємств та встановлення економічно вигідних взаємовідносин між сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими структурами АПК. Переробна промисловість має стати основним інтегратором і організатором процесу виробництва продовольства. За допомогою цінових і організаційно-економічних важелів, через систему договорів і діючих стандартів на продукти харчування переробні підприємства повинні дієво впливати на обсяги, якість, асортимент, строки постачання сировини, а також на спеціалізацію, розміщення і зменшення сезонності виробництва сільськогосподарської продукції. 4. Обґрунтовано, що оптимізація міжгалузевих пропорцій в умовах ринкової економіки має базуватися на визначенні обсягів попиту, розмір і еластичність якого зумовлює ефективну пропорцію. Уточнено методику визначення попиту з урахуванням змін у ринкових цінах, якості продукції, доходах населення і чисельності споживачів. Найважливішим напрямом розвитку економічних відносин при формуванні сучасного ринку продовольства і матеріальних ресурсів має стати комерційний механізм, що забезпечить зв’язок між товаровиробниками, постачальницькими структурами і торгівлею, а також переробними підприємствами (через прямі контакти, торгові біржі, ярмарки, аукціони), тобто необхідно створити ефективне маркетингове середовище. Встановлено, що маркетинг є ключовим фактором, який сприяє ефективній реалізації виробленої агропромислової продукції. Для забезпечення належного розвитку маркетингових процесів в АПК необхідне удосконалення нормативної і законодавчої бази. В дисертації сформульовано основні принципи реалізації агропромислової продукції у сучасних умовах через раціональне застосування маркетингової політики. На основі аналізу структури та цін продажу сільськогосподарської продукції в Україні та основних показників її реалізації автором розроблено модель маркетингової діяльності в агропромисловому комплексі, яка передбачає застосування корпоративного маркетингу та розробку спільних маркетингових стратегій агропромислових формувань щодо розширення асортименту, забезпечення якості продукції на всіх стадіях виробництва, переробки і продажу, формування вертикальних систем збуту координованого типу, проведення спільної комунікаційної політики. Система стратегічного управління маркетинговими процесами повинна бути адекватною зовнішньому і внутрішньому середовищу, орієнтуватися на потреби ринку, базуватись на цілях і обраних стратегіях, має бути спрямованою на досягнення запланованого результату і використовувати при цьому збалансовану сукупність механізмів організаційного і економічного забезпечення. Перехід від виробничої до маркетингової концепції потребує створення у складі сільськогосподарських підприємств потужних і дієздатних центрів прибутку (відповідальності), в ролі яких виступатимуть відділи маркетингу. З метою поліпшення інформаційного забезпечення підприємств агропромислового комплексу автором запропоновано створення єдиної маркетингової інформаційної системи в аграрній сфері. 5. У дослідженні дано обґрунтовані пропозиції щодо ефективної цінової політики з урахуванням індексації цін на продукцію та прогнозованої платоспроможності населення. Вдосконалення ціноутворення має відбуватись за наступними напрямами: визначення видів та обсягів (квот) сільськогосподарської продукції, які гарантують продовольчу безпеку держави і використовуються для встановлення заставних цін (передбачивши в державному бюджеті кошти на ці цілі); формування державного інтервенційного фонду цінової стабілізації на споживчому аграрному ринку; спрямування коштів від сплати ввізного мита на продукцію сільського господарства та продукти її переробки на фінансування програм з цінової підтримки аграрної продукції вітчизняного виробництва; створення системи моніторингу цін на аграрну продукцію, ресурси та послуги для сільського господарства, а також інформаційної бази про стан цінових співвідношень на ринку. Для встановлення обґрунтованих меж підвищення монопольних цін, а також на цільових товарних ринках з олігопольною структурою має застосовуватись показник цінової еластичності попиту. При визначенні коефіцієнта еластичності попиту з урахуванням доходів і цін запропоновано використовувати наведене в дисертації рівняння множинної регресії. У ряді випадків можуть використовуватися лінійні регресивні моделі, побудовані на урахуванні попиту та пропозиції. 6. Виконаний автором комплексний аналіз прогнозного розвитку галузей аграрної та переробної сфер АПК став підґрунтям для встановлення обсягів інвестування АПК. Автором розроблена економіко-математична модель розрахунку прогнозного виробництва основних видів продукції аграрної та переробної сфер АПК, яка враховує нові підходи до регулювання обсягів виробництва продукції в агропромисловому комплексі відповідно до внутрішнього споживання, збільшення обсягів експорту та інших факторів, включаючи специфіку роботи підприємств сільського господарства, переробки і харчової промисловості. Для реалізації запропонованого в роботі прогнозу виробництва основних видів продукції рослинництва і тваринництва (37 млн т цукрового буряку, 4,5 млн т цукру, 1,4 млн т соняшникової олії) необхідні інвестиції становлять не менше 5 млрд грн. В умовах співіснування державного та ринкового регулювання інвестиційної діяльності АПК автор розглядає ключові функції держави як гаранта рівноваги на інвестиційному ринку, впливового учасника механізму мобілізації інвестиційних ресурсів. 7. Методологічною основою стратегічного аналізу ефективності дії фінансово-кредитного механізму в АПК є дослідження зв’язку його складових із технологічним процесом виробництва (з урахуванням можливих ризиків) та прямий вплив останнього на кінцевий фінансовий результат. Запропоновано систему заходів з удосконалення фінансово-кредитної та податкової систем. Пропонується кардинально переглянути роль кредиту в системі економічних важелів. Надання кредиту в умовах ринкової економіки має базуватися на комерційних засадах, під розв’язання певних виробничих і економічних завдань. Система кредитного забезпечення повинна включати: кредитну інфраструктуру, зорієнтовану на обслуговування аграрного сектора АПК; механізм кредитних відносин з комерційними банками; механізм позабанківського кредитування. Варто знизити відсоткові ставки за користування кредитом, диференціювати їх розмір залежно від важливості об’єктів, що фінансуються. Наголошено на необхідності розробки системи державного фінансового захисту виробника агропромислової продукції в умовах конкуренції з урахуванням світового досвіду та вітчизняної специфіки, що є принциповою вихідною умовою перебудови фінансово-кредитної та податкової систем стосовно аграрного сектора економіки України. З огляду на це запропоновано: запровадити нову систему оподаткування з урахуванням світового досвіду. Замість кількох податків доцільно встановити єдиний податок на прибуток, і лише на деякі високорентабельні види діяльності ввести податкові ставки; відмінити пільги з оподаткування по більшості діючих нині позицій (окрім тих, що стимулюють інноваційну та інвестиційну діяльність, йдуть на розвиток культури, освіти, охорони здоров’я та ін.); знизити ставки податку на додану вартість на основні види харчової продукції (до 10 %) та звільнити від нього найбільш соціально необхідні продукти (дитяче харчування, хліб, молоко). 8. Автором застосовано багатокритеріальний підхід до оптимізації розміщення переробних підприємств та їх сировинних зон, який враховує: формування збалансованого загальнодержавного і регіонального розвитку; отримання максимальної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; інтенсивність інтеграційних процесів; рівень ресурсоспоживання і екологічного впливу; ринковий механізм регулювання. У прикладному аспекті для цього рекомендовано здійснити систему організаційно-економічних заходів, спрямованих на виробництво рослинницької та тваринницької сировини та формування продовольчих ресурсів по регіонах України, що дає змогу забезпечити економію фінансових ресурсів, збереження споживчих властивостей продукції, а також поглиблення спеціалізації сировинної бази переробних підприємств на основі застосування сучасних ресурсоощадливих технологій. 9. Автор вважає, що вибір стратегії структурного розвитку зовнішньоекономічної діяльності в аграрній і переробній сферах залежить від поєднання основних об’єктивних передумов: виробничого потенціалу галузі, що характеризується наявністю ресурсів, обсягів виробництва і прогнозованого попиту світового і внутрішнього ринків. При цьому слід враховувати як стабільний розвиток внутрішнього ринку та продовольчу безпеку держави, так і стратегічні імперативи світового розвитку. Важливо, щоб усі процеси, які відбуваються в сфері зовнішньоекономічної діяльності, розглядалися крізь призму методологічних засад адаптації. Необхідно розробити досконалий механізм адаптації експортно-імпортних операцій до зовнішнього економічного середовища, який випливає з державної протекціоністської політики щодо вітчизняного товаровиробника. Важливою передумовою адаптації зовнішньоекономічної діяльності АПК до вимог світового ринку є удосконалення вітчизняного механізму технічного регулювання та його зближення з міжнародною системою стандартизації – ISO. Внутрішнє ринкове середовище України і її АПК має бути адаптованим до системи Світової організації торгівлі. Виходячи з цього, було визначено основні заходи щодо прискорення адаптації зовнішньоекономічної діяльності товаровиробників до умов світового ринку, серед яких слід відзначити такі, як заборона імпорту продовольчих товарів без сертифікатів якості та безпеки, рекламування переваг вітчизняних виробів, розширення імпорту сировини та напівфабрикатів, які не виробляються і не можуть бути вироблені в Україні (при одночасному скороченні або зведенні до мінімуму імпортного мита на них) запровадження нових державних стандартів якості продовольчих товарів, що забезпечуватимуть конкурентоспроможність продукції на світовому ринку. 10. Встановлено, що до основних проблем розвитку експортного потенціалу АПК відносяться: скорочення ресурсної бази харчової промисловості, наслідком чого стало зменшення експорту її продукції, низький рівень використання продукції харчової промисловості вітчизняними підприємствами, недостатня державна підтримка підприємств, що переробляють сільськогосподарську продукцію. Використовуючи концептуальну модель формування експортного потенціалу, автором розроблені стратегічні засади нарощування та вдосконалення експортного потенціалу переробних формувань, такі як: об’єктивна оцінка стану експортної складової АПК; прогнозування тенденцій її розвитку; визначення економічних і виробничих заходів, які забезпечують стійке відновлення та довгострокове зростання експортно-імпортних можливостей. Доведено, що структурні зміни у виробництві продовольства, підвищенні товарності сільськогосподарської та кінцевої харчової продукції мають стати матеріальною основою реалізації експортного потенціалу агропромислового комплексу України. Виходячи з цього, країна має суттєво збільшити виробництво і експорт стратегічно важливих видів продукції, таких як крупи, борошно, соняшникова олія, цукор, молочні та м’ясні вироби. 11. Основою забезпечення вітчизняного продовольчого ринку та експортних можливостей аграрної і переробної сфер АПК є активізація інвестиційно-інноваційної діяльності в аграрній сфері, яка передбачає: використання розробок зарубіжних науковців (через закупівлю ліцензій на високоефективні технології), що сприятиме виробництву продукцію нових поколінь; освоєння випуску наукомісткої продукції; використання власного науково-технічного потенціалу, досягнень фундаментальної і прикладної науки для створення нових продуктів і технологій. Системна реалізація ефективної інвестиційно-інноваційної політики в АПК узагальнена автором у розроблених основних напрямах інновацій в сільське господарство України та схемі інвестиційного забезпечення інноваційних процесів. | 