В роботі представлене теоретичне обґрунтування, запропоноване нове вирішення актуальної наукової проблеми — вивчення особливостей клінічних проявів ЧМТ у дітей з атрофічними змінами головного мозку на фоні перинатального ураження, яке ґрунтується на визначенні особливостей клінічного перебігу і проявів черепно-мозкової травми, оцінці інформативності нейровізуалізуючих методик та розробці змін до лікувальних заходів. 1. Проведений порівняльний аналіз клінічних проявів ЧМТ у дітей з наслідками перинатальної патології показав, що у даної категорії пацієнтів при струсі, а також забої мозку легкого і середнього ступеня тяжкості порушення свідомості спостерігається частіше (у 52,9%), вони є більш вираженим, ніж у поетрпілих без преморбідного фону (у 14,5%; Р<0,01). 2. При тяжких контузіях вираженість вітальних і загальномозкових порушень нівелює розбіжності (Р>0,05) у клінічних проявах травми мозку, зумовлених його перинатальними ураженнями. Проте, при стисканні головного мозку втисненим уламками кісток черепа та епідуральними гематомами ступінь порушення свідомості, прояви компресійного та дислокаційного синдромів у дітей з перинатальними ураженнями виражені менше, ніж у пацієнтів без такого преморбідного стану. 3. Неврологічні маніфестації компресії головного мозку субдуральними гематомами у дітей з перинатальною патологією характеризуються незначною вираженістю навіть при досить великому об’ємі гематом і великою частотою розвитку судомних нападів. 4. У дітей і перинатальним ураженням головного мозку, які мають в анамнезі епілептичні напади, черепно-мозкова травма викликає повторну їх появу у 84,2 % випадків (Р<0,05). 5. Диференційоване застосування нейровізуалізуючих методів дослідження (НСГ, КТ і МРТ) в залежності від характеру травми і віку потерпілих дозволяють виявити при черепно-мозковій травмі у дітей з раніше перенесеними перинатальними ураженнями мозку не тільки морфологічні показники травматичного пошкодження, але й структурні зміни у вигляді атрофії мозку. 6. Встановлено, що при травматичному стисканні головного мозку субдуральними гематомами у дітей з його атрофічними змінами переважають підгострі та хронічні гематоми, в той же час, як у пацієнтів без преморбідного фону на перше місце виступають гострі та підгострі гематоми. 7. Клінічні прояви ЧМТ у дітей, які були раніше оперовані з приводу прогресуючої гідроцефалії, відрізняються малою вираженістю вогнищевих і загальномозкових порушень, що зумовлене зменшенням мозкової паренхіми і наявністю дренажної системи, яка нівелює вплив підвищення внутрішньочерепного тиску. Це вимагає корекції діагностичного алгоритму і за наявності хронічних субдуральних гематом — застосування малоінвазивних оперативних втручань, доповнених тимчасовим затисканням лікворошунтувальної системи. Травматичні внутрішньочерепні гематоми у дітей, які були раніше оперовані з приводу гідроцефалії, у 93,6% випадків обмежені субдуральною локалізацією (Р<0,01). 8. Клінічні наслідки ЧМТ у дітей з атрофічними процесами головного мозку визначаються ступенем тяжкості травми, станом лікворовідтоку і своєчасністю надання медичної допомоги. 9. У дітей зі струсом головного мозку і контузією легкого і середнього ступеня тяжкості наслідки травми є сприятливими незалежно від наявності преморбідних атрофічних змін мозку. Несприятливі наслідки відзначаються у пацієнтів з контузією головного мозку тяжкого ступеня. Ступінь інвалідизації вищий при компресії головного мозку хронічними субдуральними гематомами. 10. Наслідки лікування дітей з ЧМТ на фоні атрофічних процесів головного мозку показали, що тяжка черепно-мозкова травма у цієї категорії пацієнтів посилює неврологічний вже наявний дефіцит, однак при адекватному виборі тактики лікування розбіжності у наслідках у дітей основної і контрольної груп нівелюються (Р>0,05). |