У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявилося в розкритті змісту буття людини як буття можливостей і виявленні детермінант оптимізації взаємозв’язку можливості і дійсності в бутті людини в умовах трансформації суспільства. Комплексний соціально-філософський аналіз з використанням принципів діалектико-матеріалістичної методології, загальнонаукових методів, окремих конструктивних положень синергетики дозволяє сформулювати головні теоретичні результати. Буття людини як буття можливостей є діалектична єдність можливостей людини і можливостей середовища, реалізація яких через діяльність людини, сприяє її самоздійсненню як унікальної, невичерпної особистості. Можливості людини є її потенційне буття, тобто деяка кількість варіантів її майбутнього життя, кожний з яких має різну ймовірність реалізації і може здійснитися за наявності певних умов. Можливості середовища - це об'єктивні тенденції становлення, розвитку, перетворення і згасання матеріальних систем у природі і суспільстві, які можуть стати дійсністю за наявності певних умов. Взаємозв'язок можливості і дійсності, який виступає як закономірність становлення і розвитку буття людини, обумовлений незавершеністю і відкритістю людини, певним чином виражає її сутність, а остання виявляється у формах її буття. Форми буття людини (діяльність, творчість, екзистенція, трансцендування, гра), у рамках яких вона здійснює себе, різною мірою сприяють зародженню, вибору, реалізації або знищенню можливостей. Основною для реалізації можливостей є діяльність людини, яка впливає певним чином на всі наступні форми. Найбільш повно людина відкрита можливому світу в грі, у якій вона здатна максимально реалізувати свій творчий потенціал, своє можливісне “Я”. Факторами реалізації можливостей є базові фактори (потреби, здібності людини), фактори духовного освоєння майбутнього (уявлення, мрія, віра, надія), фактори, що сприяють соціально-практичній реалізації можливостей (необхідність самопізнання для вибору програми дій; свобода вибору тих способів буття, які відповідають бажанню людини; творча діяльність людини). На реалізацію можливостей особистості в умовах сучасного українського суспільства впливають (як позитивно, так і негативно) існуючі в діалектичній єдності глобалізаційні і трансформаційні процеси. Відкриття нових можливостей у бутті людини за умов інформаційної перенасиченості, економічний і культурний диктат процесів глобалізації, який веде до важко розв’язуваної проблеми самоідентифікації особистості, соціальна напруженість між різними соціальними верствами, невизначеність векторів напряму трансформаційних процесів в українському суспільстві, з одного боку, ускладнюють вибір і реалізацію людиною своїх можливостей, з іншого – являють собою сильну мотивацію для прояву і реалізації сутнісних сил людини. Наскільки це можливо, залежить від самої людини та умов найближчого середовища. Оптимізація взаємозв'язку можливості і дійсності в бутті людини полягає в тому, що її детермінанти сприяють наданню формальній можливості статусу реальної і перетворенню останньої в дійсність в умовах трансформації українського суспільства. Наявність детермінант оптимізації взаємозв'язку можливості і дійсності в бутті людини, адекватних сучасному нестабільному суспільству, яке трансформується (соціально-психологічних, громадянська активність та ін.), обумовлює не тільки реалізацію людиною своїх власних можливостей, але і деякою мірою оптимізацію соціального середовища, що сприяє розвитку буття людини як буття можливостей на більш високому рівні. Конкретні типи взаємозв’язку можливості і дійсності спричинені певними етапами суспільного розвитку. Протягом історії людства (на прикладі західної цивілізації) спостерігається рух до все більш вільного вибору і реалізації індивідом своїх можливостей. Людина стала суб’єктом великої міри свободи самореалізації, що дозволяє здійснити обрані нею можливості свого буття. |