У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукової проблеми щодо розробки науково-методичних підходів і обґрунтування практичних рекомендацій з удосконалення обліку валютних операцій як на рівні держави, так і на рівні окремих підприємств. Загальні висновки, сформульовані за результатами дослідження, наступні. 1. У зв’язку з впровадженням в бухгалтерську практику національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку виникла необхідність у науково обґрунтованому, комплексному підході до організації та ведення обліку валютних операцій. Правильне ведення бухгалтерського обліку можливе за умови однозначності в тлумаченні основних понять. У процесі систематизації різних точок зору дослідників уточнено поняття “валютні операції у зовнішньоекономічній діяльності” як операції, пов’язані з рухом валютних цінностей та коригуванням їх оцінки (за виключенням операцій між резидентами у валюті України). У зв’язку зі специфікою оцінки валютних операцій, що полягає у застосуванні монетарно-немонетарного методу, уточнено поняття “визнання” як процес включення до системи бухгалтерського обліку окремих її об’єктів, що відповідають наперед встановленим критеріям. 2. У зв’язку зі зміною курсів іноземних валют в період здійснення розрахунків з іноземними контрагентами необхідно поповнити критерії визнання в бухгалтерському обліку об’єктів валютних операцій додатковим критерієм – датою здійснення операції, що забезпечить точність та достовірність облікової інформації. 3. При використанні валютно-цінових застережень у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) в бухгалтерському обліку виникають сумові різниці. Їх, як і курсові різниці, необхідно класифікувати залежно від виду діяльності, у ході якої вони виникають, та від напряму зміни курсу відповідних іноземних валют. Для одержання достовірної облікової інформації доцільно застосовувати запропонований алгоритм розрахунку таких різниць, який враховує дати їх визначення та курси валют, з відображенням відповідних сум на субрахунках у складі доходів та витрат. 4. Для оцінки експортно-імпортних поставок у разі проведення часткових авансових виплат необхідно використовувати методи середньозваженої вартості та послідовності сплати авансів, що дозволить оцінити активи (доходи), одержані внаслідок здійснення таких операцій, відповідно до реальних курсів іноземних валют. 5. У наказах про облікову політику необхідно передбачати наступні елементи щодо обліку валютних операцій: перелік видів операцій, які належать до операційної, інвестиційної, фінансової діяльностей та надзвичайних подій на даному підприємстві; дати, за якими визнаються валютні операції; розрізи аналітичного обліку; методи списання балансової вартості іноземної валюти; метод, що використовується для оцінки поставок у випадку проведення часткових авансових платежів; діяльність структурного підрозділу з валютного контролю. 6. Для відображення валютних операцій у різних аналітичних розрізах запропоновано форми облікових регістрів, а також рекомендовано таблиці розрахунку курсових різниць для потреб бухгалтерського обліку та оподаткування, що збільшують інформативність даних і сприяють ефективному контролю за валютними операціями. 7. З метою удосконалення нормативних актів розроблено рекомендації у частині оцінки внесків до статутного капіталу, виражених в іноземній валюті, порядку укладання договорів і документування зовнішньоекономічних операцій, обліку коштів на транзитному (розподільчому) валютному рахунку та реалізації невикористаної за призначенням іноземної валюти, організації системи внутрішнього контролю. 8. Ефективне вирішення завдань з обліку валютних операцій при використанні монетарно-немонетарного методу оцінки операцій в іноземних валютах та постійно зростаючих обсягів таких операцій на підприємствах можливе за умови використання сучасних комп’ютерних програм та телекомунікаційних систем та їх адаптації до прийнятої на підприємстві методики обліку валютних операцій. Використання результатів проведених досліджень дозволить підвищити оперативність і аналітичність облікової інформації, ступінь її достовірності з метою посилення контролю за валютними операціями для більш ефективного управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств. |