Етногеографічне дослідження болгар Українського Придунав'я - територіально локалізованої частини однієї з найбільших етнонаціональних груп України, дало можливість зробити наступні висновки і рекомендації: 1. Етногеографія – порівняно новий напрямок української суспільної географії, в якому знайшли відображення ідеї антропогеографії. Сучасний підхід до етногеографічного дослідження базується на комплексному аналізі життєдіяльності етнонаціональних груп. Нами обґрунтоване поняття територіальної етногеографічної системи (ТЕГС) як територіально локалізованого ареалу розселення етнонаціональних групп, що характеризується своєрідністю розселення, відтворювання населення, господарювання, перебігом соціальних, суспільно-політичних та етнокультурних процесів. 2. На основі концепції ТЕГС розроблена методична схема суспільно-географічного вивчення етнонаціональної групи болгар, яка розселена у поліетнічному регіоні, в оглядовому (середньому) та деталізованому (крупному) масштабі. 3. Розроблена ієрархічна класифікація ТЕГС Українського Придунав'я за етнонаціональною ознакою. Виділені шість таксономічних рівнів ТЕГС: елементарний, локальний, кущовий, районний, міжрайонний та регіональний. Для того, щоб показати особливості територіальної організації населення поліетнічного регіону, проведено групування ТЕГС за етнонаціональною структурою населення. Одержані групи систем є етнонаціональними типами ТЕГС. З метою вирішення задач дослідження в регіоні виділені шість етнонаціональних типів локальних ТЕГС: п’ять моноетнічних (український, болгарський, російський, молдавський та гагаузький) та один поліетнічний. 4. Соціокультурна система болгар Дунай-Дністровського межиріччя характеризується швидкими темпами економічного розвитку та відносною стійкістю, яка все ж таки дещо трансформується під впливом зовнішніх чинників. Серед чинників стійкості системи виділимо: переважне розселення болгар в моноетнічних поселеннях; перевага в болгарських поселеннях до 1870-х років тваринницько-рослинницької структури сільськогосподарського виробництва; збереження елементів зрівняльно-перерозподільної системи землекористування до початку 1940-х років; відносна стійкість ареалу розселення болгар. 5. Місце і роль болгарського населення в сучасних відтворювальних процесах в Українському Придунав'ї визначається наступними фактами: а) болгарські локальні ТЕГС в цілому характеризуються менш сприятливими демографічними процесами в порівнянні з гагаузькими і поліетнічними локальними ТЕГС; б) основний вплив на параметри негативних процесів розвитку болгарського населення регіону має природний спад населення болгарських поселень Ізмаїльської міжрайонної ТЕГС (на цьому фоні болгарські локальні ТЕГС Болградського району виділялися вищою народжуваністю і меншою смертністю); в) зростання частки старших вікових контингентів в структурі населення привело до того, що болгарські локальні ТЕГС, разом з молдавськими системами, характеризуються дуже високим рівнем демографічної старості; г) малі болгарські локальні ТЕГС, в яких частка трудових ресурсів, зайнятих в сільськогосподарському виробництві зв'язана з низькою часткою тих, що працюють в інших галузях, найслабше підготовлені до структурної перебудови господарства в сільській місцевості. 6. Особливості життєдіяльності болгар Українського Придунав'я визначаються: прагненням до одноосібного господарювання; вищим рівнем розвитку соціальної інфраструктури; низькою забезпеченістю болгар, що проживають в сільській місцевості, житловою площею; низьким рівнем забезпеченості якісною господарсько-питною водою та високим антропогенним навантаженням на навколишнє середовище; інтенсифікацією етнокультурної й етнополітичної життєдіяльності. На цьому тлі болгарські ТЕГС Болградського району відрізняються від болгарських ТЕГС Арцизького району більш сприятливим перебігом соціальних процесів. 7. У середовищі всіх етнонаціональних груп Українського Придунав’я переважають етноеволюційні процеси. Вони обумовлені внутрішньоетнічною консолідацією всіх основних спільнот регіону, яка проходить на фоні змін особливостей соціально-економічної життєдіяльності населення. | 