У дисертації розв`язане важливе наукове завдання, яке полягає в тому, що б на основі узагальнення досвіду бойового застосування новітніх засобів збройної боротьби у локальних війнах і збройних конфліктах кінця ХХ ст., з'ясувати основні протиріччя, які існували при їх використанні та висвітлити заходи щодо їх вирішення; розкрити характерні особливості ведення ними бойових дій, виявити тенденції і закономірності цього процесу. Основні наукові та практичні результати дисертаційної роботи: 1. Проведено історіографічний аналіз, визначено стан нукової розробки теми дослідення, дана характеристика джерельної бази. Зроблений висновок про те, що хоча питання використання досвіду бойового застосування засобів збройної боротьби та їх розвитку під час війн в зоні Перської затоки та Югославії важливий для розвитку теорії і практики військового будівництва, проте всебічне його висвітлення ще не набуло відповідного висвітлення у вітчизняній воєнно-історичній науці. 2. З`ясовано, що війни в зоні Перської затоки в 1991 р., а потім у Югославії в 1999 р. з'явилися прообразом воєн нового покоління. В них пройшли випробування і вперше були застосовані принципово нові системи зброї і засоби його доставки. Ця зброя відрізнялася від "старої" як за принципом створення, так і особливостями застосування. За багатьма показниками, у тому числі за своїми вражаючими можливостями знищувати цілі одними боєприпасами, вона наблизилася до тактичної ядерної. Імовірність влучення в ціль таких боєприпасів стала наближатися до умовної одиниці. Тому не випадково ця зброя стала називатися високоточною. 3. Доведено, що у минулих двох війнах застосування високоточної зброї йшло в наростаючій. Якщо у війні в зоні Перської затоки її застосовано близько 7% від загальної кількості використаної зброї, то у війні в Югославії вже до 70%. Практично всі пріоритетні цілі на території Югославії були знищені саме ВТЗ. Ґрунтуючись на досвіді цих воєн, можна виділити ряд рис, характерних для високоточної зброї. До них відносяться: висока точність влучення в ціль; збільшення ефективності поразки за рахунок навігації і підвищення сили вибухової речовини його головної бойової частини; широка уніфікація незалежно від її призначення до того чи іншого виду збройних сил; різке збільшення дальності стрільби – (від прямої видимості до міжконтинентальної); виключення людини з процесу його застосування. Думається, що в сучасних умовах така зброя буде еволюціонувати шляхом удосконалювання названих характеристик і перетвориться у вирішальний фактор збройної боротьби і досягнення перемоги. 4. Встановлено, що основними зразками ВТЗ були керовані авіаційні бомби, а також крилаті ракети повітряного і морського базування. Якщо у війні в зоні Перської затоки такого типу ракети запускалися з дальності до цілі 200-800 км., то у війні в Югославії - вже - понад 1000 км. У той період були випробувані практично нові крилаті ракети, весь політ яких до цілі здійснювався в режимі повного радіомовчання, що помітно підвищувало імовірність подолання ними системи ППО супротивника. Помітно була модернізована і система наведення ракет на ціль. Якщо, наприклад, у війні в зоні Перської затоки космічна навігаційна система "Навстар" знаходилася тільки на стадії перевірки, то у війні в Югославії вона вже застосовувалася в повному обсязі. Тоді ж КАБ великої дальності дії (до 70 км), а також були випробувані касетні авіабомби (CBU-97) із самонавідними бойовими елементами для поразки бронетанкової техніки. Знайшла також застосування і, так називане, нетрадиційна зброя, заснована на нових фізичних принципах. 5. Визначено, що застосування ВТЗ як у війні в зоні Перської затоки, так і в Югославії стало можливим завдяки створенню і використанню принципово нових систем і засобів збройної боротьби: космічних, авіаційних, морських. Космічні засоби збройної боротьби в тих війнах відіграли виняткову роль. Якщо у війні проти Іраку вони застосовувалися лише для технічної розвідки, навігації, зв'язки і управління, то у війні в Югославії вони були вже основою розвідувально-ударних бойових систем (РУБС). Космічні засоби військового призначення перетворювалися в системостворюючий військово-технічний інструмент ведення воєнних дій. За допомогою їх здійснювалося керування всіма системами ВТЗ на всіх етапах доставки його до цілі. Так у зоні Перської затоки керування зброєю здійснювалося винятково з КП (наземних, повітряних), що знаходяться на ТВД, а в Югославії США на практиці застосували глобальну систему керування цією зброєю і бойовими системами з КП, розташованими на території власної країни й у штабі НАТО в Брюсселі. В зв`язку з цим, можна припустити, що США й інші розвинуті країни будуть заздалегідь створювати і підтримувати постійно діючу космічну інфраструктуру, що включатиме необхідну кількість апаратів різного призначення, як системостворюючу основу розвідувально-ударних бойових систем. 6. Війна в зоні Перської затоки, а потім і Югославії підтвердили велику роль авіації в досягненні кінцевих результатів війни. Якщо у війні проти Іраку наземна фаза воєнних дій склала всього 9% від загальної кількості часу війни, то у війні в Югославії воєнні дії за участю угруповань сухопутних військ узагалі не планувалися і не велися. Сфера воєнних дій була перенесена в повітряно-космічний простір. В обох війнах перемога була здобута за допомогою застосування високоточної зброї, засобами доставки якого були повітряні і морські носії. В обох війнах були застосовані нові зразки авіаційної техніки: літаки-невидимки F-117А (в Іракові), F-117А, В-2А (у Югославії). Ґрунтуючись на цьому досвіді, нині удосконалюються не тільки зразки літаків-невидимок ударної авіації, але створюються і випробуються нові літаки-винищувачі, а також крилаті ракети морського і повітряного базування. 7. У ході бойових дій вирішувалися проблеми протиборства між засобами повітряного нападу (ЗПН) і ППО. Перемогу в ній, як відомо, одержали ЗПН. Ця боротьба показала, що у війнах нового покоління наступив кінець системі ППО, створеної на старих, класичних принципах активної радіолокації. Майбутнє залишається за тією системою ППО, в основі якої лежать нові, нетрадиційні принципи виявлення засобів повітряного нападу супротивника, у тому числі і радіолокаційно невидимого. 8.Виходячи з результатів дослідження, дисертантом в роботі надані можливі напрямки використання досвіду війн у Перській затоці та Югославії в сучасних умовах. -На наш погляд, ще в мирний час доцільно створювати систему попереджень агресії. Її головними частинами могли б бути підсистеми наземної, повітряної, морської й космічної розвідки. -В той же час доцільно розвивати засоби ППО, котрі могли б вести боротьбу з засобами повітряного нападу 6-го покоління. В сучасних умовах, як показує досвід локальних війн, засоби ППО 4-го покоління не забезпечують надійне прикриття військ і об`єктів від ЗПН 6-го покоління, поскільки засоби ППО 4-го покоління створені на основі радіолокації, є самознищувальні.Тому є необхідність створення державної системи ПРО, в основі якої були б космічні апарати, які здатні оперативно сигналізувати про можливу ракетну атаку. -Досвід бойових дій також вказує на необхідність створення єдиної системи органів і пунктів управління. На думку автора, потрібно створити автоматизовану систему управління (в яку входили б космічні, повітряні, наземні – рухомі і стаціонарні компоненти цієї системи) -У війнах кінця ХХ ст. значно підвищилась роль морально-психологічного забезпечення військ. Це вимагає звернути увагу щодо удосконалення форм і способів організації морально-психологічного забезпечення застосування ЗС України, готувати війська до тих форм і способів ведення бойових дій, які дійсно можуть бути використані евентуальним противником. | 