Анотація до роботи:

Жибер Т.В. Бюджетний процес та його оптимізація в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит. – Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Київ, 2006.

Дисертація присвячена проблемам оптимізації бюджетного процесу в Україні з урахуванням впливу на нього різноманітних чинників. В ході дослідження були виділені складові бюджетного процесу і його основні ознаки в демократичних державах. Визначені завдання та критерії оптимізації бюджетного процесу.

Систематизовано терміни, що характеризують часовий вимір бюджетного процесу. Виділені суб'єктивні і об'єктивні чинники, що впливають на виконання бюджету. Обґрунтована необхідність удосконалення бюджетного планування, виділені чинники, які впливають на наступне виконання бюджету. Показана доцільність розробки, затвердження і реалізації задач середньострокової і довгострокової бюджетної політики.

Приведені і проаналізовані сучасні технології, що використовуються при складанні і виконанні бюджету, такі як програмно-цільовий метод, метод складання бюджету «з нуля» і касовий метод виконання бюджету. Проаналізовані відмінності кожного методу, умови і наслідки його використання для складання бюджету.

Обґрунтовано розмежування бюджетних повноважень учасників бюджетного процесу в Україні під час виконання бюджетів різних рівнів. Визначено напрями удосконалення системи бюджетного контролю. Запропонована більш детальна законодавча регламентація процедури закриття бюджетного року.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і обґрунтовано вирішення наукової задачі щодо визначення напрямів оптимізації бюджетного процесу в Україні. Проведене виділення, групування та аналіз чинників, які впливають на бюджетний процес в Україні, дозволили зробити такі висновки:

1. На основі аналізу вітчизняного та зарубіжного досвіду визначено ознаки бюджетного процесу у демократичній країні. Крім спільних ознак та однакової послідовності стадій бюджетного процесу в різних країнах, існують особливості його організації відносно схеми взаємодії окремих суб'єктів. Поєднання різних методів та інструментів у бюджетному процесі залежить від бюджетного устрою та бюджетної системи країни. Використання програмно-цільового методу складання бюджету передбачає засоби, притаманні фінансовому управлінню корпорацією: середньострокове прогнозування та планування, розробку результативних показників використання коштів, вибір виконавцем програми оптимального варіанту досягнення її цілей.

2. Визначення бюджетного устрою та його принципів не передбачене бюджетним законодавством України. Трактування принципів бюджетного устрою відрізнялися на Заході та у Радянському Союзі. Вважаємо, що необхідно затвердити у Бюджетному кодексі України принципи бюджетного устрою замість існуючих „принципів бюджетної системи”. При цьому, виходячи із теоретичних підходів до побудови бюджетної системи, пропонується затвердити принцип єдиних засад функціонування автономних ланок бюджетної системи бюджетного устрою України.

3. Складовими бюджетного процесу в Україні, що потребують подальшого удосконалення, є:

система обміну інформацією між учасниками бюджетного процесу упродовж складання проекту державного бюджету;

реалізація права законодавчої ініціативи на стадії розгляду та затвердження проекту Державного бюджету України Верховною Радою України;

розмежування бюджетних повноважень органів влади, фінансових органів та розпорядників коштів упродовж бюджетного процесу, контроль за реалізацією їх бюджетних повноважень.

Умовами оптимізації бюджетного процесу визначеного формату бюджету є дотримання послідовної бюджетної політики, напрацювання передбачуваної і сталої нормативної бази; визначені бюджетні права і повноваження учасників бюджетного процесу.

4. З 2003 року щорічною постановою Кабінету міністрів України затверджується середньостроковий прогноз розвитку держави та показників зведеного бюджету, який містить завдання перспективної бюджетної політики. Пропонуємо розробити та прийняти зміни до Бюджетного кодексу України, які передбачатимуть узгодження з Верховною Радою напрямів середньострокової бюджетної політики та середньострокових бюджетних прогнозів. Необхідно передбачити розробку відповідних періодичних нормативних документів, їх зміст та порядок прийняття і залучати до процесу формування бюджетної політики кваліфікованих спеціалістів та науковців. Необхідно розробити механізм перевірки відповідності прийнятої довгострокової бюджетної політики та системи бюджетних програм Державного бюджету України. Важливо забезпечити відповідність перспективної бюджетної політики державним програмам, які реалізуються через місцеві бюджети.

5. Закон про Державний бюджет України переважно приймається невчасно, унаслідок чого невчасно затверджуються всі рішення про місцеві бюджети, а бюджетні видатки у січні здійснюються у найменших обсягах. Верховною Радою України жодного разу не було дотримано вимог Бюджетного кодексу України на стадії розгляду та затвердження проекту Державного бюджету України. Типовим порушенням є дебати щодо змісту проекту, які мають на меті узгодити інтереси всіх депутатських об'єднань, і тому виходять за рамки строків, визначених законодавством. Доцільно, на нашу думку, скасувати регламентацію Бюджетним кодексом України кількості читань та термінів їх проведення, а дозволити Верховній Раді України окремо визначати регламент розгляду кожного проекту державного бюджету. При цьому необхідно забезпечити суворе дотримання строків прийняття Закону про Державний бюджет України та заборонити введення в дію законів, які впливають на показники бюджету під час розгляду проекту парламентом.

6. Аналіз результатів виконання державного та зведеного бюджетів по місяцях показав, що розподіл бюджетних призначень необхідно удосконалити. Необґрунтовані пріоритети виражаються у невідповідності виділених асигнувань потребам у поточних видатках розпорядників коштів нижчого порядку. Хоча на єдиному рахунку Державного казначейства України може бути залишок, поточні потреби розпорядників у асигнуваннях (зазвичай по загальному фонду бюджету) можуть бути не задоволені належним чином через раніше затверджені у недостатньому обсязі бюджетні призначення. Система бюджетних розписів в Україні нерідко спричиняє значні залишки на єдиному рахунку Державного казначейства України, що свідчить про недосконале планування, в першу чергу, бюджетних доходів.

7. Законом та рішеннями про бюджет не передбачені „вільні” кошти та операції з ними (окрім обсягу оборотної касової готівки) – кошти на рахунках Державного казначейства належать бюджетам в особі органів влади. Єдиний бюджетний рахунок знеособлює бюджетні кошти, тому фактично органи місцевого самоврядування можуть отримати доступ до належних їм коштів тільки у терміни та в обсягах, передбачених бюджетним розписом. Головне управління Державного казначейства України дає дозвіл на надання місцевим бюджетам безпроцентних позик на покриття касових розривів за рахунок бюджетних коштів, для яких у поточний момент часу не передбачені бюджетні призначення. Оскільки місцеві бюджети лише обслуговуються у Державному казначействі України, то використання казначейством сум, які могли бути використані місцевими органами влади, викликає нарікання з боку останніх. Необхідно законодавчо врегулювати використання залишків коштів на єдиному казначейському рахунку, та більш чітко визначити права місцевих органів влади щодо коштів, які надходять на єдиний бюджетний рахунок.

9. Система доходів бюджету України не забезпечує місцеві бюджети власними надходженнями, достатніми для реалізації функцій органів місцевого самоврядування. Отримані результати дослідження показують значну концентрацію коштів у Державному бюджеті України. Фінансове забезпечення місцевого самоврядування здійснюється значною мірою за рахунок трансфертів із Державного бюджету України. Таке посилення централізації коштів не відповідає концепції розвитку місцевого самоврядування.

10. З метою удосконалення процедури бюджетного контролю після впровадження програмно-цільового методу складання та виконання бюджету, варто створити спеціальну комісію, яка на колегіальних засіданнях прийматиме рішення про фінансування бюджетних програм за результатами перевірок контролюючих органів. Бюджетний аудит повинен виявляти недоліки планування видатків бюджетів. Виявлене неефективне планування видатків на бюджетні програми або виправлені „технічні помилки” у розподілі планових бюджетних показників проектів бюджетів повинні передбачати покарання як винних, так і відповідальних посадовців. До бюджетного контролю необхідно залучати незалежних експертів та організації громадського контролю (який варто зміцнити в Україні).

11. Повнота звіту про виконання бюджету залежить від обсягу і форми представленої у ньому інформації. Формування звітності у автоматичному режимі зменшує вплив суб'єктивних факторів на її зміст. Досконала бюджетна класифікація передбачає простоту і прозорість аналізу бюджетних потоків. Пропонується запровадити розробку і затвердження методик розрахунків показників бюджетних програм їх виконавцями у нормативних документах (як додаток до паспортів бюджетних програм). Звіти про виконання бюджетів повинні містити інформацію щодо виконання результативних показників бюджетних програм.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Жибер Т.В. Державне казначейство України: становлення, проблеми, перспективи // Фінанси України – 2001. – № 1. – С. 40-46. – 0,25 д.а.

2. Жибер Т.В. Теоретичні аспекти бюджетного устрою // Фінанси України – 2003. – № 11. – С. 11-15. – 0,2 д.а.

3. Жибер Т.В. Проблеми узгодження та затвердження Державного бюджету України // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. – К.:КНЕУ, 2004. – Вип.12. – С. 457-464. – 0,3 д.а.

4. Жибер Т.В. Бюджетна термінологія як основа організації бюджетного процесу // Фінанси, облік і аудит: Зб. наук. праць / Відпов. ред. А.М.Мороз. – К.: КНЕУ, 2004. – Вип. 4. – С. 79-85. – 0,25 д.а.

5. Жибер Т.В. Бюджетна політика України на сучасному етапі та її реалізація в бюджетному процесі // Фінанси України – 2005. – № 8. – С. 7-12. – 0,2 д.а.

В інших виданнях:

6. Жибер Т.В. Зарубіжний досвід в управлінні бюджетним процесом // Збірник наукових праць Мліївського інституту садівництва ім. Л.П.Симиренка та Уманської сільськогосподарської академії. – Мліїв-Умань, 2000. – С. 247-250. – 0,15 д.а.

7. Жибер Т.В. Регламентування бюджетного процесу України // Праці Другої міжнародної третьої всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих учених „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. Частина 2. / Ред. кол. Ступін О.Б. (голова), Александров І.О. (заступник голови) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2002. – С. 144-146. – 0,1 д.а.

8. Жибер Т.В. Окремі протиріччя бюджетного процесу України // Теорія і практика перебудови економіки. Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції: Черкаси, 25-27 листопада 2002 р. / Відпов. ред. В.І. Хомяков. – Черкаси: ЧДТУ, 2002. – С. 257–259. – 0,15 д.а.

9. Жибер Т.В. Значення складання та виконання бюджету за програмно-цільовим методом в Україні // Тези доповідей Міжнародної науково-теоретичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” 12 березня 2004 р., м. Тернопіль. – Тернопіль, 2004. – С. 131-133. – 0,15 д. а.

10. Жибер Т.В. Реалізація бюджетної політики в Україні // Мліївський інститут садівництва, Уманський державний аграрний університет, Збірник наукових праць / Редкол.: І.І. Хоменко (відпов. ред.) та ін. – Корсунь-Шевченківський: ПП Майдаченко І.С., 2004. – С. 246-250. – 0,15 д. а.

11. Бюджетний менеджмент: Навч. посіб. / В. Федосов, С Кондратюк, Л.Сафонова та ін.; За заг. ред. проф. В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2005. – 420 с. (29 д.а.; особисто автору належить 1 д.а., участь у розробці ситуаційної задачі з визначення планових бюджетних показників доходів та видатків районного в місті бюджету).