Бондар Олеся Вікторівна. Біостратиграфія середньо- та верхньоміоценових відкладів Південної України за остракодами : дис... канд. геол. наук: 04.00.09 / Дніпропетровський національний ун-т; НДІ геології. — Д., 2007. — 217арк. — Бібліогр.: арк. 181-206.
Анотація до роботи:
Бондар О.В. Біостратиграфія середньо- та верхньоміоценових відкладів Південної України за остракодами. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук за спеціальністю 04.00.09 – палеонтологія і стратиграфія. – Інститут геологічних наук НАН України, Київ, 2007.
Дисертація присвячена стратиграфічному, палеонтологічному, палеогеографічному та палеоекологічному вивченню остракод міоценових (починаючи з тарханських) відкладів Південної України.
У роботі детально проаналізовано стратиграфічне поширення остракод у міоценових відкладах Північного Причорномор’я та Криму, виділено характерні комплекси цієї групи фауни для окремих стратиграфічних підрозділів міоцену. Вперше створено схему біостратиграфії середньо- та верхньоміоценових відкладів Північного Причорномор’я, Рівнинного Криму та Керченського півострова за остракодами. Обґрунтована регіональна та міжрегіональна кореляція одновікових утворень Південної України та суміжних територій за остракодовою фауною. В історії розвитку остракод регіону виділені тархансько-караганський, конксько-сарматський та меотично-понтичний етапи, кожний з яких розділяється на підетапи. Реконструйовані палеоекологічні умови басейнів седиментації міоцену. Складено опис 41 виду та одного підвиду остракод, які є стратиграфічно важливими для міоценових відкладів Південної України.
Виконана дисертація є роботою, що присвячена вирішенню біостратиграфічних задач на основі пошарового вивчення остракод в розрізах міоцену Північного Причорномор’я та Криму. У дисертації наведені результати вивчення систематичного складу остракодових спільнот, розглянуті закономірності поширення їх у міоценових відкладах, виділено основні етапи розвитку остракод, показані можливості використання цієї групи фауни для стратиграфії, кореляції, відтворення палеоекологічних та палеогеографічних умов міоценових басейнів, зроблено монографічний опис остракод.
Проведені дослідження дозволили зробити наступні висновки.
Еволюційна зміна остракодової фауни у розрізах міоцену Північного Причорномор’я, Рівнинного Криму та Керченського півострова дозволила розробити схему біостратиграфії міоценових відкладів Південної України за остракодами. Аналіз вивчених залишків цієї групи фауни у розрізі дав можливість виділити та охарактеризувати 17 комплексів остракод, характерних для певних стратонів міоцену, а саме: для тарханського (3 комплекси), чокрацького (1 комплекс), караганського (1 комплекс), конкського (3 комплекси), сарматського (6 комплексів), меотичного (2 комплекси), понтичного (1 комплекс) регіоярусів.
Результати досліджень підтвердили нині існуючі співставлення регіоярусів Південної України з ярусами Західного Паратетису. Сумісна присутність у відкладах юраківських верств остракод Loxoconcha variolata Brady, Callistocythere daedalea (Reuss) підкреслює можливість кореляції тарханського та карпатського регіоярусів. Наявність у осадках чокрацького регіоярусу остракод Aurila convexa (Baird), Triebelina raripila (Mull.), Trachyleberis spinulosa (Reuss) дає змогу співставляти даний стратон з частиною нижнього баденію. Асоціація остракод з Aurilа mehesi (Zal.), A. buglovensis (Schn.), Neocyprideis (Miocyprideis) elongata Jiricek дозволяє корелювати конкський регіоярус з верхнім баденієм. Наявність Aurila sarmatica (Zal.), A. notata (Reuss) в утвореннях нижньоволинського регіопід'ярусу та доробратівської світи Закарпаття дозволяє співставляти дані стратони. Для збручських верств типовою є присутність зонального виду луківської світи Aurila notata (Reuss), що вказує на можливу одновіковість названих підрозділів. Порівняльний аналіз остракод свідчить про схожість середньосарматських асоціацій Південної України з такими з алмашської світи Західної України. Наявність у акманайських відкладах меотису Aurila hungarica (Mehes) дозволяє говорити про відповідність меотису частині панону. Понтичний регіоярус може бути співставлений за фауною остракод з частиною панону Західного Паратетису.
Вивчення систематичного складу викопних остракод дозволило виділити ряд етапів (тархансько-караганський, конксько-сарматський та меотично-понтичний), кожний з яких поділяється на підетапи, що відповідають основним стратиграфічним одиницям міоценової шкали та, в цілому, відображають хід еволюції південноукраїнської частини Східного Паратетису.
Аналіз екологічних груп остракод з різних стратиграфічних рівнів дозволив зробити висновки щодо солоності та температурного режиму, коливань глибин морських басейнів, їх зв’язків з суміжними палеоморями. Поява у комплексах видів-мігрантів підтверджує відновлення зв’язків морів Південної України у тарханський, чокрацький, конкський, ранньо-середньосарматський час з басейнами Західного Паратетису. Майже повна відсутність з’єднання басейнів Східного Паратетису з сусідніми морями мала місце в караганський та херсонський часи; наприкінці останнього відбулася короткочасна інгресія морських вод.
Монографічно описані 41 вид та 1 підвид характерних та стратиграфічно важливих форм остракод. Складений атлас мікрофауни може бути використаний у якості довідника для визначення міоценових остракод півдня України.
Публікації автора:
Бондарь О.В. Новые данные об остракодах чокракских отложений Равнинного Крыма // Теоретичні та прикладні аспекти сучасної біостратиграфії фанерозою України: Зб. наук. праць ІГН. – К.: ІГН НАНУ, 2003. – С. 34-35.
Барг И.М., Бондарь О.В. Тарханские отложения Южной Украины и их возрастные аналоги // Доповіді НАН України. – 2004. – №3. – С. 98-101.
Бондарь О.В. Стратиграфия конкских отложений Южной Украины по остракодам // Проблеми стратиграфії фанерозою України: Зб. наук. праць ІГН. – К.: ІГН НАНУ, 2004. – С. 167-171.
Бондарь О.В. Биостратиграфия сарматских отложений Равнинного Крыма по остракодам // Біостратиграфічні критерії розчленування та кореляції відкладів фанерозою України: Зб. наук. праць ІГН. – К.: ІГН НАНУ, 2005. – С. 233-238.
Бондар О.В. Особливості використання остракод для стратиграфії та кореляції міоценових відкладів Південної України // Проблеми палеонтології та біостратиграфії протерозою і фанерозою України: Зб. наук. праць ІГН. – К.: ІГН НАНУ, 2006. – С. 249-254.
Бондарь О.В. К экологии и палеогеографии тарханского бассейна Крыма // Палеонтология и природопользование. Тез. докл. XLIX сессии Палеонтол. о-ва при РАН. – Спб, 2003. – С. 33-35.
Бондарь О.В. Представители рода Triebelina (Ostracoda) в чокракских отложениях (средний миоцен) Крыма: палеоэкологическое и палеогеографическое значение // Проблемы геологии и освоения недр (Тр. VIII междунар. науч. симп. им. акад. М.А.Усова студ., асп. и мол. ученых). – Томск, 2004. – С. 37-38.
Барг И.М., Иванова Т.А., Богданович Е.М., Бондарь О.В. О палеогеографической связи позднесарматского моря Южной Украины с Мировым океаном // Геология морей и океанов: Тезисы докладов XVI Междунар. науч. школы по мор. геологии. Т. 1. – М., 2005. – С. 174-175.
Бондарь О.В. Стратиграфическое расчленение миоценовых отложений Альминской впадины по остракодам // Микропалеонтология в России на рубеже веков: Материалы XIII Всероссийского Микропалеонт. Совещ. – М., 2005. – С. 100-101.
Ivanova T.A., Bogdanovich E.M, Bondar O.V. Biostratigraphy of Sarmatian deposits of Crimea (the South Ukraine) by foraminifera, ostracoda and nannoplankton // Neogene of Central and Southeastern Europe. I st. Int. Workshop. Serbian Geol. Soc. – Fruska Gora, Novi Sad. – 2005. – P. 18-19.
Барг И.М., Иванова Т.А., Богданович Е.М., Бондарь О.В. Палеогеографические особенности веселянского бассейна Южной Украины (средний миоцен) // Современная палеонтология: классическая и нетрадиционная. Тез. докл. LIІ сессии Палеонтол. о-ва при РАН. – Спб, 2006. – С. 18-19.