У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення і практичне вирішення наукової задачі, що полягає у комплексних агроекологічних дослідженнях фізіологічних, біохімічних та алелопатичних особливостей ехінацеї пурпурової, які дозволили по-новому теоретично узагальнити й вирішити наукову проблему підвищення продуктивності цієї культури та визначити її агроекологічне значення в умовах Лісостепу України. 1. Досліджено основні еколого-фізіологічні фактори, що впливають на процес формування продуктивності ехінацеї пурпурової. Визначено, що рослини 2004 року вирощування мали вищу стійкість до змін погодно-кліматичних факторів, завдяки достатньої кількості опадів (729,8 мм/рік) та температурним режимом (19,0 0С) в літні місяці. Встановлено сильну кореляційну залежність між водовідновлюючою здатністю ехінацеї пурпурової та сумою температур (r=0,77), а також її посухостійкістю (r=0,88) в умовах із нестійким зволоженням. 2. Динаміка росту і розвитку маси надземної та підземної частин ехінацеї пурпурової, враховуючи рік її вирощування, змінюється під впливом температури та вологи в дослідних умовах. Це дає змогу для більш детальної розробки технологічних операцій, спрямованих на підвищення продуктивності і поліпшення якості сировини цієї культури. 3. Визначено, що на формування врожаю ехінацеї пурпурової, за період вегетації, суттєвий вплив має температура (15,8 0С) та кількість опадів (489,3 мм), а також вміст хлорофілів та каротиноїдів. Встановлено, що накопичення рослинами ехінацеї більшої кількості хлорофілів (0,506-1,381 мг/г) і каротиноїдів (0,378 мг/г) сприяє інтенсивному росту та розвитку рослин. Між вмістом хлорофілу "а" та сумою каротиноїдів існує сильна кореляційна залежність (r=0,88). 4. Дослідження вмісту цикорієвої кислоти в динаміці розвитку ехінацеї пурпурової впродовж вегетації на першому та другому роках життя свідчить про можливість скорочення технології вирощування, лише за умови достатньої кількості опадів та дії оптимальних температур, від двохрічного до однорічного циклу. При заготівлі її надземної фітомаси в перший рік вегетації наявність суцвіть (6,9 % цикорієвої кислоти) суттєво підвищує якість сировини. 5. Максимальна кількість цикорієвої кислоти в ехінацеї пурпурової накопичується в суцвіттях (6-6,9 %), її вміст залежить від густоти рослин на 1 м2, що пов’язано з густотою агроценозу (11,1 екз./м2), впливом оптимальних температур (20,3-21,5 0С), а також збільшенням кількості опадів. 6. Алелопатична дія водорозчинних сполук ехінацеї пурпурової з окремих органів (листків, стебел, суцвіть, коренів) та насіння характеризується видоспецифічністю стосовно тест-об’єктів (крес-салат, озима пшениця та озиме жито, ярий ячмінь, овес). Екстракти з суцвіть інтенсивніше стимулюють ростові процеси (від 75,8 % на озимій пшениці, до 6,0 % – на ярому ячмені), ніж витяжки з листків (10,4 %) та коренів (5,6 %). Ячмінь виявився найчутливішою культурою. 7. Під дією водорозчинних сполук з ехінацеї пурпурової спостерігаються суттєві зміни у накопиченні пігментів у листках тестових культур. При цьому відмічається певна специфічність у напрямку активності цих процесів. Серед тест-культур виділяється жито, де екстракти ехінацеї негативно впливали на накопичення пігментів у всіх варіантах досліду (за винятком 1 %-го екстракту суцвіть). Виявлені закономірності є корисними у підборі культур для вирощування у спеціалізованих сівозмінах що розширюють уяву про алелопатичний потенціал ехінацеї пурпурової. 8. Визначено агроекологічну значимість ехінацеї пурпурової в системі сівозмін як позитивно діючого попередника для окремих сільськогосподарських культур (на озимій пшениці збільшення маси рослин до 42,1 %, ярому ячмені – на 63,3 %, порівняно з контролем) та впливу її на агрофітоценози наступних культур. |