1. Бура листкова іржа пшениці – широко розповсюджене захворювання у східній частині Лісостепу України, яке виявляється щорічно. Найбільшого розповсюдження і розвитку воно досягло в 2004 р., коли мінімальна ураженість сприйнятливих сортів склала 87,1-87,9%. В менш епіфітотійні роки, якими були 2003 і 2005 рр., максимальний ступінь розвитку хвороби на таких сортах був в межах 42,2-43,3% і 62,2-63,3%, відповідно. 2. Захворювання інтенсивно розвивається на різних за стійкістю сортах озимої пшениці, що входять до Державного реєстру і на перспективних сортах, за виключенням сортів Крижинка і Смуглянка з високим рівнем стійкості та Володарка, Причерноморка і Астет з помірною стійкістю. Більшість сучасних сортів озимої пшениці за своїми імунологічними властивостями по відношенню до збудника хвороби не можуть забезпечити ефективний генетичний захист до дії бурої іржі. 3. Високоефективними в даний час проти дії популяції патогена в східній частині Лісостепу України є гени стійкості Lr9, Lr24, Lr25 і Lr28. Вони забезпечують повний імунітет рослин на всіх етапах органогенезу. Наявність ефективних генів Lr18, Lr35, Lr36 i Lr27+31 забезпечує рослинам пшениці високу стійкість. Решта Lr-генів не в змозі забезпечити стійкість рослин за епіфітотійних умов. 4. Шкідливість бурої листкової іржі залежить від ступеня ураженості рослин, яка пов’язана як з рівнем їх стійкості, так і із стадією розвитку рослини при ураженні. Інфікування рослин на більш ранньому етапі розвитку призводить до значного зниження маси зерен з колоса і маси 1000 зерен, тоді як при зараженні на більш пізніх фазах розвитку показники шкідливості значно нижче. Зниження маси 1000 зерен значно нижче у порівнянні з масою зерна з одного колосу, що, ймовірно, пов’язано з тим, що в більш уражених колосах не утворюються зерна. 5. Збереження інфекції і відновлення її після перезимівлі напряму залежить від умов для розвитку захворювання в осінній період. За умов раннього зараження рослин восени, відновлення інфекції в значній мірі спостерігається вже в середині фази трубкування (поширення хвороби 20,4-22,5%, розвиток 6,9-7,2%) а максимальне ураження спостерігається в фазу молочної стиглості (поширення хвороби 100%, розвиток хвороби – 52,1-80,2%). 6. Суттєву роль в перезимівлі і відновленні інфекції відіграє зимостійкість сорту. На зимостійких сприйнятливих до бурої іржі сортах озимої пшениці Донецька 48 і Харківська 105 відновлення інфекції відбувається значно раніше і інтенсивніше, ніж на менш зимостійких сортах Причерноморка і Куяльник. Головною причиною менш інтенсивного відновлення інфекції на менш зимостійких сортах є їх значна ураженість фузаріозом. Листки, уражені фузаріозом, в більшості випадків згнивають, що веде до загибелі грибниці Puccinia recondita f. sp. tritici. 7. В агробіоценозах регіону східної частини Лісостепу України Puccinia recondita f. sp. tritici може паразитувати на Poa pratensis L., Poa angustifolia L., Agropyron pectinatum Beauv., Bromus tectorum L., Bromus mollis L., які широко представлені. Дикоростучі злаки можуть бути суттєвим резерватором інфекції патогена у весняний період, оскільки гриб починає розвиватися на них значно раніше, ніж на озимій пшениці. 8. В регіоні східної частини Лісостепу України найбільш ефективними і цінними для селекції є гени Lr9, Lr19, Lr24, Lr25 і Lr28, які здатні захистити майбутні сорти від збудника бурої іржі в польових умовах. Певну цінність являють і гени Lr35 і Lr36, які забезпечують досить високий ступінь захисту рослин проти природної популяції Puccinia recondita f. sp. tritici. 9. На високо стійких сортах Крижинка і Смуглянка рівень вірулентності популяції Puccinia recondita f. sp. tritici вище, ніж на сприйнятливих сортах Харківська 105, Донецька 48, Українка одеська. На високо стійких сортах паразитують клони патогена, вірулентні до генів стійкості Lr9, Lr19, Lr25, тоді як на сприятливих таких клонів не виявлено. Зміни вірулентності Puccinia recondita f. sp. tritici слід очікувати на сортах з високою стійкістю, що може при широкому їх використанні у виробництві призвести до суттєвих змін у бік підвищення вірулентності патогена. 10. Спектр фізіологічних рас в популяціях Р. recondita на дикоростучих злаках в більшості випадків більш вузький у порівнянні з тим же на районованих сортах озимої пшениці. В популяції патогена як на районованих сортах, так і на дикоростучих злаках домінують одні і ті ж раси 77, 147, 61, 192 і 149. Це свідчить про високий тиск стійкості сортів та диких злаків на популяцію патогена. 11. Значна частина популяції патогена на дикоростучих злаках представлена росою 147, що свідчить про тенденцію до нарощування кількості її ізолятів в тому числі і на пшениці. На більшості дикоростучих злаків відсутні Х-раси, які є потенційно небезпечними. 12. Дикоростучі злаки Agropyron pectinatum Beauv., Anisontha tectorum L., Bromus mollis L., Poa angustifolia L., Poa pratensis L. - широко розповсюджені в агроценозах і тому є суттєвим резерватором інфекції Р. recondita f. sp. tritisi. 13. Найбільшу цінність як донори стійкості до бурої іржі в селекції м’якої ярої пшениці представляють сорти ЮВ-2, Терція, Волгоуральська, Росинка (Росія), Скороспелка 98, Колективна 3 (Україна), які проявляють стійкість на всіх етапах органогенезу. 14. Сорти твердої пшениці характеризуються більш високим рівнем стійкості до хвороби і більш широкою різноманітністю за імунологічними властивостями, в зв’язку з чим проблема донорів стійкості для цього виду практично відсутня. Рекомендації виробництву 1. З метою зниження шкідливості бурої іржі пшениці у виробництві рекомендується вирощувати тільки високо і помірно стійкі сорти озимої пшениці (Смуглянка, Крижинка, Володарка, Причерноморка, Астет). 2. При розміщенні пшениці в полях сівозміни слід дотримуватись її просторової ізоляції від природних біоценозів з масовим розповсюдженням дикоростучих злаків, які є як потужними резерваторами інфекції, так і джерелами різних вірулентних рас патогена. 3. В селекції ярої пшениці на імунітет до бурої іржі рекомендується використовувати в якості донорів стійкості сорти м’якої пшениці ЮВ-2, Терція, Волгоуральська, Росинка (Росія), Скороспелка 98, Колективна 3 (Україна). 4. В селекційному процесі при оцінці вихідного і селекційного матеріалу на стійкість до бурої іржі доцільно використовувати інфекційний фон, який містить більш поширені раси збудника Puccinia recondita f. sp. tritici. |
