1. Проведеними комплексними дослідженнями встановлено, що в межах виду Bіpolarіs sorokіnіana (Sacc. іn Sorokіn) Shoemaker існують дві форми, названі нами довгоспорова та короткоспорова. Ці форми відрізняються за морфолого-культуральними ознаками, а також фізіолого-біохімічними і паразитичними властивостями. Властивості будь-якого ізоляту B. sorokіnіana визначаються не органом рослини, з якого він був виділений, а його приналежністю до однієї з форм. 2. У кількісному відношенні довгоспорова форма домінує на надземних органах рослини, а короткоспорова – на підземних. Частота виявлення довгоспорової форми на листі становить 85%, насінні - 65%, а на корінні -25%. 3. Надійним критерієм для розмежування форм B. sorokіnіana служить усереднене відношення довжини конідій до їх ширини. Для довгоспорової форми на ураженій рослині цей показник варіює в межах 3,7 - 4,1, а на штучному середовищі Чапека - 2,6 - 3,4. Для короткоспорової форми цей показник варіює в межах 2,8 - 3,4 і 1,9 - 2,5, відповідно. 4. Довгоспорова форма характеризується більш високою швидкістю накопичення біомаси в чистій культурі, а також активністю ендоглюканаз, екзоглюканаз, целобіаз і пектиназ на 4-8 добу культивування. Токсигенні властивості довгоспорових ізолятів у середньому в 1,8 рази вище, ніж короткоспорових. 5. Форми B. sorokіnіana істотно відрізняються за показником агресивності. Для довгоспорової форми характерна менша інтенсивність спороутворення на відрізках листя сортів-диференціаторів (у середньому в 2,5 рази в порівнянні з короткоспоровою), але більша некрозоутворююча здатність (у середньому 3 бали в порівнянні з 2,2 бала у короткоспорової). 6. Досліджено видовий склад збудників кореневої гнилі ярого ячменю. Встановлено, що основними збудниками є Bіpolarіs sorokіnіana і Fusarіum gramіnearum. При паразитизмі на ячмені B. sorokіnіana і F. gramіnearum займають відособлені екологічні ніші: перший збудник асоційований з основами стебел, а другий – з корінням та вузлами кущіння. Під час відмирання рослин відбувається розселення B. sorokіnіana у коріння, а F. gramіnearum – у стебла. У фазу повної стиглості на всіх підземних і навколоземних частинах рослин кількісно домінує фузаріозний компонент. 7. Встановлено, що ступінь загнивання основ стебел у фазу воскової стиглості свідчить про переважний розвиток гельмінтоспоріозної кореневої гнилі, а коріння – фузаріозної. На підставі виявлених особливостей збудників запропоновано метод діагностики збудників звичайної кореневої гнилі ярого ячменю. 8. Встановлено, що інфекція насіння ярого ячменю представлена комплексом збудників. У покривах зерна розвиваються переважно Alternarіa alternata і Bіpolarіs sorokіnіana, а глибока насіннєва інфекція представлена B. sorokіnіana і видами роду Fusarіum. 9. На 38 сортах і гібридах ярого ячменю в тих самих умовах проведено порівняльний аналіз основних методів діагностики чорного зародку: візуального, вологої камери, мікробіологічного та рулонного. Встановлено, що ці методи дозволяють у різній мірі виявити різні компоненти насіннєвої інфекції. 10. Для діагностики збудників, асоційованих з покровами насіння ячменю, рекомендується використовувати метод вологої камери та мікробіологічний метод з режимом стерилізації 1% розчином гіпохлориту натрію протягом 5 хвилин. Для виявлення глибокої фузаріозно-гельмінтоспоріозної інфекції насіння ячменю рекомендується використовувати рулонний метод діагностики. 11. Встановлено, що життєздатність інфекції в покривах насіння залежить від тривалості їх протруєння. Для кількісної діагностики глибокої інфекції B. sorokіnіana в насінні ячменю ми рекомендуємо використовувати мікробіологічний метод аналізу з попередньою стерилізацією поверхні 1% розчином гіпохлориту натрію протягом 15 хвилин. |