1. Пірикуляріоз рису є широкопоширеною та шкодочинною хворобою посівів рису в умовах України. Вона проявляється у вигляді плям: овальних, коричневих з сірим центром на листках; чорних вдавлених - на вузлах та ніжках волотей, невеликих коричневих - на зернівках. 2. Інтенсивність розвитку та поширення різних форм хвороби тісно залежить від метеорологічних умов вегетаційного періоду. За період досліджень (1997 – 2003 рр.) найбільшого поширення листкова та волотева форми досягали у 1997 р.; вони охоплювали відповідно 61,3% та 64,5% рослин сприйнятливих сортів. Найменший розвиток пірикуляріозу спостерігався у 2001 р.: ураженість рослин була відповідно 21,0% та 15,0%. 3. Збудник пірикуляріозу рису (Pyricularia oryzae Br. et Cav.) у природних умовах зберігається в уражених вузлах рослин протягом 12 місяців, у волотях - 11 місяців. В уражених листках в умовах in vivo конідії гриба не втрачають здатність до проростання протягом семи місяців, in vitro - 17 місяців. 4. Найбільшу кількість конідій у природних умовах патоген здатний формувати з другої половини квітня до середини червня (7-9 місяців зберігання) на уражених вузлах. Найменша споруляційна здатність гриба відмічена на листках. 5. Встановлено, що головним лімітуючим фактором для розвитку Pyricularia oryzae та утворення спороношення є температура. В умовах 24-280С гриб формує щільний сірий міцелій, конідії на якому з’являються вже на 5-ту добу. Температура вище 300С пригнічуює розвиток міцелію та утворення спороношення. 6. Доведено, що головними джерелами збереження та розповсюдження інфекції є уражене зерно рису (за умови потрапляння його до берегів чеків) і рослини Phragmites communis Trin. та Oryza sativa L. (червонозерні фоми рису). 7. В умовах зони Південного Степу України гриб здатний формувати за вегетаційний період від 6 до 8 генерацій конідій, причому перші дві генерації відбуваються на уражених рештках та рослинах Phragmites communis Trin., які постійно розвиваються на рисових системах. 8. Встановлено, що шкодочинність пірикуляріозу залежить головним чином від терміну первинного прояву хвороби та стійкості сортів рису. При ураженні рослин листковою формою у фазу кущіння хвороба спричинює недобір урожаю в межах 54% - 100%, у фазу трубкування - 27% - 93%, цвітіння - 12 – 68%. Волотева форма хвороби може бути причиною недобору від 10% до 100% урожаю залежно від терміну ураження. 9. За результатами вивчення в умовах інфекційного розсадника стійкості 640 сортів та сортозразків рису імунних до пірикуляріозу не виявлено. Серед районованих та перспективних сортів та сортозразків менше уражувались Спальчик, Дніпровський, Антей, Янтарний, УкрНДС-6952, УкрНДС 6744, УкрНДС 7384. 10. Зменшенню шкідливості хвороби на 14,4 – 25,5% сприяє застосування фосфору та калію в поєднанні з високими нормами азоту N180P90K60+30. 11. Найбільш токсичними для міцелію P. oryzae є препарати з класу бензимідазолів – Бавістін та Топсін М. Застосування їх з розрахунку 0,5-1,0 кг/га дозволяє знизити розвиток хвороби на 52,9 - 64,2%, отримати понад 23,7 ц/га збереженого врожаю зерна рису при врожайності 59,7-64,7 ц/га. За результатами наших досліджень препарат бавістін 50% з.п. внесений до Переліку пестицидів дозволених до використання в Україні (2003 р.). 12. Серед заходів захисту рису від пірикуляріозу високоефективним є застосування хімічних засобів захисту: вихід продукції з одного гектара посівів за рахунок збереження врожаю збільшується в 1,5 – 2 рази, а сума чистого прибутку – в 6 – 9 разів. Економічно обґрунтованою нормою застосування фунгіцидів можна вважати 0,5 кг на 1 га посіву. В окремих умовах виробництва (сильний розвиток хвороби, запізнення зі строками проведення обробок) економічно виправдане збільшення норми застосування фунгіцидів бавістін і топсин М до 1,0 кг/га. 13. Вивчено ефективність застосування фунгіцидів бавістін та рекс сумісно з регуляторами росту рослин емістім С та агростимулін при проведенні фітосанітарних обробок посівів від пірикуляріозу рису. Встановлено, що норми фунгіцидів при цьому можна знижувати на 20% без зменшення захисного ефекту. Ефективність дії засобів захисту коливалась в межах від 87,2% до 91,1%, прибавка урожайнсті зерна рису становила 35,7-38,2 ц/га (урожайність в контролі - 35,4 ц/га). |