У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та дано нове вирішення наукової задачі щодо здійснення банківського нагляду в Україні. На основі комплексного дослідження етапів та методів здійснення банківського нагляду в Україні автор сформулював ряд висновків теоретичного, методологічного та науково-прикладного характеру, які відображають вирішення завдань дисертації відповідно до поставленої мети. 1.Необхідність створення ефективної системи банківського нагляду визначається ключовою роллю банків у грошово-кредитній системі України та специфікою їх діяльності як комерційних структур. Банківський нагляд на сучасному етапі – це моніторинг усіх видів ризиків, притаманних банківській діяльності, з метою зведення до мінімуму насамперед системного ризику, тобто запобігання ланцюговій реакції, за якої крах одного або кількох банків може спричинити кризу всієї банківської системи. 2. Як показує світовий досвід, практика нагляду за діяльністю банків у різних країнах відрізняється не тільки різноманітністю форм його організації, а й органами, які його проводять. Сьогодні нагляд за банківською діяльністю здійснюється: структурним підрозділом (управлінням, департаментом) центрального банку; незалежним контрольним органом, комісією, агентством або декількома паралельними органами; відділом при міністерстві, зазвичай при міністерстві фінансів. У деяких країнах (Німеччина, Франція, Італія, Швейцарія) існує змішана система банківського і фінансового нагляду, у рамках якої наглядові функції центральний банк поділяє з іншими державними органами. Кожна з організаційних форм має як свої переваги, так і недоліки, і в різних країнах існують різні варіанти вирішення тих чи інших проблем. В Україні функцію банківського регулювання та нагляду згідно із Законами “Про банки і банківську діяльність” та “Про Національний банк України” здійснює Національний банк України. Закріплення за Національним банком функцій банківського нагляду дає можливість підняти його організацію на досить високий рівень об’єктивності, який визначається досягнутим рівнем правової та економічної незалежності самого НБУ. З розвитком банківської системи трансформувалася і інфраструктура банківського нагляду. За весь період існування служби банківського нагляду відбулося 8 її реорганізацій. Але політика банківського нагляду Національного банку залишається комплексною, скоординованою, зваженою і послідовною, що дає змогу прогнозувати і своєчасно реагувати на зміни, які відбуваються у банках країни. 3. Вітчизняний банківський нагляд повинен повністю відповідати Основним принципам ефективного банківського нагляду, розробленим Базельським комітетом з питань банківського нагляду. Сьогодні повної відповідності досягнуто по 11 принципах, значної відповідності (тобто вживаються заходи для досягнення повної відповідності) – ще по 11. Триває постійна робота з удосконалення діючих та розробки нових нормативно-правових актів Національного банку України з метою досягнення повної відповідності банківського нагляду Базельським принципам. 4. Однією із фінансових проблем сьогодні є зростання кількості випадків участі банків у процесі відмивання брудних грошей. Це завдає відчутних моральних збитків кредитним установам, підриває довіру добропорядних вкладників, мало того – обіг таких коштів шкодить економіці держави. Важливим кроком у реалізації норм Законів України “Про запобігання та протидію легалізації (“відмиванню”) доходів, отриманих злочинним шляхом”, “Про внесення змін у деякі закони України з питань запобігання використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмивання) прибутків, отриманих злочинним шляхом”, у налагодженні відповідного контролю за операціями банків, а також у перешкоджанні відмиванню брудних коштів стали розробка та затвердження Національним банком України Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (постанова Правління НБУ №189 від 14 травня 2003 р.), яким передбачається організація внутрішньобанківської системи запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. Така система створена у банках у червні 2003 р. Разом з тим у процесі інспектування банківських установ щодо організації та проведення фінансового моніторингу виникли питання, які потребують свого вирішення найближчим часом. Одним з найбільш актуальних є питання про призначення відповідальної особи, яка повинна очолювати внутрішньобанківську систему запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. 5. Банківський нагляд на першому етапі полягає у вступному контролі, у якому виділено два етапи – державну реєстрацію банку як юридичної особи і надання ліцензії на здійснення банківських операцій. Вдосконалення нагляду на цьому етапі може відбуватись за двома основними напрямами: вдосконалення нагляду за учасниками (засновниками) і акціонерами банків та вдосконалення нагляду за керівниками банків (філій). Важливим моментом на етапі допуску банківських установ на фінансовий ринок України є розмір сплаченого статутного капіталу. Сьогодні вимоги щодо обсягу мінімального статутного капіталу банків залежно від їхньої спеціалізації та місця функціонування можна вважати достатніми. Зрозуміло, що в процесі піднесення економіки держави НБУ буде цю “планку” поступово підіймати, що цілком об’єктивно. 6.Другим етапом наглядової діяльності є попередній (пруденційний/документарний) нагляд, мета якого – забезпечити перевірку дотримання банками встановлених вимог, розумне (з оптимальним ризиком) ведення ними власних справ. Одним з інструментів нагляду на цьому етапі є контроль за виконанням банками встановлених обов’язкових економічних нормативів. У процесі аналізу діючої системи економічних нормативів визначено недоліки в системі поділу активів на групи ризику, а також окреслено проблематичні питання методики розрахунку деяких економічних нормативів. Запропоновано більш гнучку систему управління рівнем регулятивного капіталу залежно від спеціалізації і місця функціонування банку. Обґрунтовано, що критеріями зміни рівня регулятивного капіталу мають бути макроекономічні показники розвитку країни. 7. Важливою складовою процесу попереднього контролю (або безвиїзного нагляду) є система раннього реагування та упереджувальних заходів. На жаль, сьогодні ця система не знайшла широкого застосування через низку об’єктивних причин. Однак застосування системи раннього реагування та упереджувальних заходів в управліннях НБУ має відбуватись на постійній основі та відстежуватись у динаміці з метою визначення як негативних, так і позитивних тенденцій у діяльності банків. 8. Одним із засобів превентивного контролю і запобігання ризикам є запропонована автором схема нагляду за операціями банків у режимі реального часу, суть якої полягає у виявленні конкретних операцій, які суперечать як вимогам нормативно-правової бази НБУ, так і власним внутрішньобанківським положенням, та запобіганні їх проведенню в оперативному порядку. 9. Одночасно з попереднім контролем органи банківського нагляду здійснюють поточний контроль за діяльністю банків України шляхом інспектування банків та їхніх установ. Дослідження існуючого механізму інспектування діяльності банків показало, що в процесі організації та проведення перевірок інспекційні підрозділи мають певні проблеми. В роботі окреслені основні напрями вдосконалення інспектування банків, зокрема, започаткування системи нагляду на консолідованій основі та впровадження системи нагляду на основі оцінки ризиків. 10. Одним з елементів, який сприятиме чіткішому дотриманню Базельських принципів банківського нагляду, є впровадження нагляду на основі оцінки ризику. Система оцінки ризиків (СОР) складається з трьох компонентів: класифікація ризиків на категорії; критерії оцінки кожної категорії ризику; власне оцінка обсягу ризику, якості управління сукупним ризиком у напрямку його зниження. У процесі роботи над впровадженням СОР до постійно діючої робочої групи з питань запровадження нагляду на основі оцінки ризиків (Генеральний департамент банківського нагляду НБУ) були подані пропозиції щодо вдосконалення системи оцінки ризиків, які повністю враховані при доопрацюванні зазначеної системи. 11. Аналіз особливостей та організації застосування Національним банком основних заходів впливу за 2001–2002 рр. показав, що сьогодні найдійовішим заходом впливу є зупинення (обмеження) окремих видів здійснюваних операцій (залучення вкладів фізичних осіб, валютних операцій), який може як поліпшити, так і погіршити стан банку. Штрафні санкції є одним із важливих важелів нагляду за діяльністю банків і їхніх керівників. Однак застосовувати їх слід індивідуально з урахуванням конкретного банку та ситуації, яка там склалася. 12. Призначення тимчасової адміністрації в банках, у яких виникла загроза інтересам кредиторів і вкладників, – надзвичайний наглядовий захід, до якого вдається НБУ. З метою вдосконалення роботи тимчасових адміністрацій в нормативних актах НБУ мають бути більш чітко визначені функції тимчасових адміністрацій і встановлені конкретні економічні показники діяльності банку, по досягненні яких тимчасова адміністрація припиняє свою діяльність. Потребує уточнення механізм захисту інтересів банку від можливої діяльності тимчасової адміністрації в інтересах третіх осіб. 13. Реорганізація банківських установ – важливий метод їх структурної перебудови. На основі узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду обґрунтовано можливі форми і процедури реорганізації українських банків. Відповідно до світової практики та з метою надання допомоги банкам у проведенні санації та реструктуризації їх активів доцільно створити спеціальну організацію (комітет) з питань реструктуризації банківських активів при Національному банку України або Асоціації українських банків. Значну роль у вирішенні цих питань має відігравати держава. За наявності в НБУ цільових ресурсів для реорганізації банків з метою підвищення рівня капіталізації, платоспроможності та ліквідності як окремого банку, так і банківської системи в цілому, виходячи з пріоритетності загальнодержавних, загальнобанківських інтересів та інтересів вкладників, реорганізація комерційних банків може здійснюватись за безпосередньою фінансовою участю НБУ. Домінуючим чинником, який стимулює злиття (приєднання) українських банків, є підвищення рівня капіталізації та можливість лобіювання власних інтересів у владних структурах, тоді як питанням зниження ризику діяльності, розширення спектра банківських послуг та залучення кваліфікованих фахівців приділяється недостатня увага. 14. Ліквідація банку – тривалий і складний процес. Досвід проведення цієї процедури у нашій країні ще незначний, не узагальнений і не має наукового, правового, економічного обґрунтування. Ефективне здійснення процедури ліквідації є чи не єдиною гарантією захисту інтересів вкладників і кредиторів банку. Ліквідація як банкрута навіть одного банку істотно впливає на загальну політичну ситуацію та стан фінансового ринку країни. Це зумовлює винятковість процедури ліквідації банків та необхідність виваженого підходу в кожному окремому випадку, використання всіх можливостей максимальної прозорості процесу і згладжування можливих соціальних і економічних наслідків. | 