У дисертації проведено комплексне дослідження змісту, форми та підходів до аналізу бухгалтерського балансу, що дозволило вирішити наукове завдання, яке полягає в удосконаленні форми балансу через орієнтацію його показників на потреби наступного аналізу та удосконаленні методики аналізу фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств із врахуванням суб’єктивності статики балансу. В результаті сформульовано низку висновків, які підтверджують вирішення завдань дисертаційного дослідження: 1. Сучасною наукою баланс визнається завершальною стадією облікового процесу та основною формою фінансової звітності, однак це не повною мірою розкриває його зміст та місце у системі бухгалтерського обліку. Для розкриття сутності поняття “бухгалтерський баланс” запропоновано розглядати його у двох розрізах. Передусім – як постійну та об’єктивну облікову рівність між дебетовими та кредитовими оборотами, а також залишками за рахунками бухгалтерського обліку, що випливає із принципу подвійного запису (баланс у широкому розумінні) і як форму фінансової звітності, що відображає стан ресурсів підприємства та джерел їх фінансування на певну дату (баланс у вузькому розумінні). Баланс у широкому розумінні – це окремий елемент методу бухгалтерського обліку, у вузькому – складова іншого елемента методу бухгалтерського обліку – звітності. 2. Розглядаючи баланс у широкому розумінні, слід враховувати також ознаки, характерні для його трактування у вузькому розумінні як форми фінансової звітності. Водночас як форма звітності баланс має також власні ознаки, не притаманні балансу у широкому розумінні. Головна з них – мета складання. У широкому розумінні окреслити мету складання балансу неможливо, оскільки застосування подвійного запису забезпечує постійну рівність дебетових та кредитових залишків за рахунками бухгалтерського обліку. Основна мета складання балансу як форми фінансової звітності орієнтована на процедуру його аналізу, зокрема на аналіз фінансової стійкості підприємства. 3. Форму та структуру балансу як важливих чинників впливу на якість балансової інформації необхідно максимально орієнтувати на потреби аналізу. Великою мірою це стосується елементарної частини балансу – статті, яка включає залишки за одним чи кількома рахунками. Теорією бухгалтерського обліку принципу об’єднання залишків за рахунками у статті балансу чітко не сформульовано. З цією метою в дисертації запропоновано орієнтуватись на принцип суттєвості. 4. При формуванні окремих статей форми балансу, прийнятої в Україні, принцип суттєвості діє не повною мірою. Окремі упущення існують також при групуванні статей у розділи. Врешті викривлюється зміст балансової інформації, а відповідно і результати аналізу, проведеного з використанням таких даних. Для усунення зазначених недоліків у дисертації обґрунтовано окремі пропозиції щодо удосконалення форми балансу: 1) об’єднати ІІ та ІІІ розділи активу балансу під назвою “Оборотні активи”; 2) розмістити в І розділі активу балансу необоротні активи в порядку їх розміщення у плані рахунків та виокремити статтю „Основні засоби” від статті „Інші необоротні матеріальні активи”; 3) у І-му розділі активу балансу виокремити статтю “Гудвіл”; 4) статтю „Відстрочені податкові активи”, оскільки вони не підпадають під визначення активів, перенести до складу І розділу пасиву через механізм вирахування їх обсягу із власного капіталу; 5) І, ІІ та V розділи пасиву балансу об’єднати під назвою “Власний капітал”. Доцільність пропозицій підтверджується нескладними змінами чинної форми балансу, що водночас сприятиме підвищенню інформативності його статей. 5. У процесі дослідження виявлено окремі негативні моменти системи оцінки статей балансу. Хоча по основних засобах у П(С)БО наводиться чітке визначення первісної вартості, для запасів, нематеріальних активів, фінансових інвестицій первісна вартість чітко не визначена. Основним недоліком системи оцінки основних засобів та нематеріальних активів є те, що у випадку переоцінки об’єкта, залишкова вартість якого значно відхиляється від справедливої, істотно викривлюються значення первісної вартості та зносу, що негативно впливає на об’єктивність даних балансу. 6. Для отримання достовірних результатів аналізу балансу необхідно врахувати його сутність (природу). Впродовж періоду розвитку бухгалтерської науки дослідниками висувалися різні теорії стосовно статичної чи динамічної природи балансу. Дослідженням встановлено, що баланс у широкому розумінні є динамічним за своєю природою, оскільки рівність дебетових та кредитових оборотів, а також залишків за рахунками в обліку існує постійно. Баланс як форма звітності – явище статичне, оскільки узагальнює рівність активів та пасивів господарського суб’єкта на певний момент часу (звітну дату). Оскільки момент, на який складена ця звітна форма, минає одразу, а господарський процес перебуває в постійному русі, то статику балансу як форми звітності слід вважати суб’єктивною. Суб’єктивність статики балансу необхідно враховувати в процесі його аналізу. 7. У дисертації обґрунтовано доцільність використання таких принципів аналізу фінансової стійкості: врахування суб’єктивності статики балансу, вивчення змістового навантаження вихідних даних аналізу (статей балансу), врахування обмежень балансу, диференційований підхід до оцінки показників (уникнення порівняння показників з нормативними значеннями). Перелічені принципи є специфічними і застосовуються тільки в процесі аналізу фінансової стійкості підприємства. Водночас загальноприйняті в процесі економічного аналізу принципи, такі як: комплексності, системності, достовірності, об’єктивності, також необхідно застосовувати при аналізі фінансової стійкості. 8. На основі запропонованих принципів аналізу в роботі розроблена методика аналізу фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств з орієнтацією на динамічний підхід. Необхідність такого аналізу зумовлена впливом сезонного чинника на діяльність сільськогосподарських підприємств, результатом якого є високий рівень фінансової стійкості в період зимових простоїв, що супроводжується значним скороченням виручки від реалізації і прибутку, та низький рівень фінансової стійкості в пік сільськогосподарського сезону, який може супроводжуватися високими прибутками. Для нівелювання впливу сезонних коливань та отримання об’єктивної картини про реальну фінансову стійкість підприємств у дисертації запропоновано розраховувати динамічний показник фінансової стійкості як добуток чистого доходу від реалізації продукції та питомої ваги власного капіталу у загальному підсумку капіталу. 9. Проведений аналіз діяльності найбільших підприємств Закарпатської області (СТОВ “Континент”, ПСП “Ватра”, ПСП “Ластівка” та АПФ “Леанка”) та зведеного балансу сільськогосподарських підприємств області підтверджує високий рівень їх фінансової стійкості та незалежності. Водночас в процесі динамічного аналізу фінансової стійкості виявлено, що підприємства не мають достатньо джерел фінансування не тільки для розвитку та розширення діяльності, а і для забезпечення стабільного рівня виручки від реалізації та отримання прибутків. Для поліпшення ситуації підприємствам необхідно здійснити низку заходів з оптимізації фінансової стійкості, тобто встановити збалансоване співвідношення між визначеним рівнем фінансової стійкості, з одного боку, та достатністю джерел для фінансування діяльності та розвитку підприємства – з іншого. 10. Загалом комплексний підхід до дослідження балансу підприємства як інформаційної системи аналізу фінансової стійкості забезпечує поєднання в єдиному логічному ланцюгу з одного боку вимог, принципів та правил щодо складання балансу як форми фінансової звітності, з другого – принципів та методики аналізу фінансової стійкості. Це підвищує значення інформаційного потенціалу, що його узагальнює баланс підприємства. Тільки у такий спосіб можливо забезпечити високу якість аналізу фінансової стійкості та обґрунтувати пропозицій з її оптимізації. |
