В дисертації обгрунтоване нове вирішення наукової проблеми, що полягає в вивченні баденій-ранньосарматського етапу розвитку наземної рослинності Закарпатської області з метою палеокліматичних реконструкцій. Встановлено флористичний склад та реконструйовано характер ранньосарматської рослинності з луковської світи (верхня зона нижнього сармату Чоп-Мукачівської западини, зона Cardium transcarpaticum) в стратотипі названого стратону біля селища Луково Іршавського району.Виявлено, що лінза сірих глин, яка містить відбитки листя, заповнює пониження в рельєфі поверхні луковських піщаників. Вона утворилась в пониззях водотоку, що впадав у мілководний морський басейн, на що вказують спільні поховання морських водоростей роду Cystoseira, черепашок морських молюсків роду Cardium і численного листя наземних рослин, які складали лісові угруповання на прилеглому суходолі. Рослини, рештки яких були систематично вивчені і монографічно описані, належать до лісових формацій з переважанням родин Fagaceae, Juglandaceae, Ulmaceae Corylaceae з домішками дерев з родин Aceraceae, Salicaceae, Betulaceae, Buxaceae, Rhamnaceae, Myricaceae, Oleaceae та інших. Їх склад свідчить про теплопомірні і достатньо вологі умови зростання, вони складали окремі угруповання в залежності від їх місця на вертикальних рівнях і мікроекологічних умов у різних формах рельєфу території зростання. Характерною особливістю вивченого фітоориктоценозу є відсутність в ньому таксонів, властивих субтропічним і тропічним умовам зростання. Такий склад рослинності сформувався внаслідок поступової еволюції рослинного покриву Закарпаття у відрізок геологічного часу від раннього баденію по ранній сармат включно. Вихідним при реконструюванні цього процесу був фітоориктоценоз з нижньоновоселицької підсвіти нижнього баденію. Палеоботанічні знахідки належать переважно відбиткам листя субтропічних і тропічних рослин (родів Laurus, Cinnamomum, Terminalia); майже відсутні рештки таксонів теплопомірних умов зростання (Байковська, 1953). В залягаючих стратиграфічно вище верствах нижнього баденію Т.М. Байковською виявлено фітоориктоценоз змішаного характеру. У ньому, поряд з тропічними і субтропічними рослинами родів Magnolia, Cinnamomum, Terminalia, присутні таксони теплопомірних умов зростання Platanus aceroides Goepp., Liquidambar europaens A. Br., Vitis sp. До списку останніх Н.Я. Шварьова (1983) додає Ginkgo adiantoides (Ung.) Heer, а І.О. Іл’їнська (1960) Castanea atavia Ung. і Glyptostrobus europaens (Brongn.) Heer. У базальній для нижнього сармату доробратовській світі (в її стрембенській підсвіті) І.О. Іл’їнська дослідила комплекс рослинних макрорешток, серед яких в переважній більшості представлені таксони теплопомірних умов зростання. І лише поодинокі відбитки листя роду Cinnamomum, які останній раз зустрічаються тут у стратиграфічній послідовності утворень баденію та нижнього сармату, вказують на зв'язок лісових угруповань раннього сармату з вихідною ранньобаденською асоціацією субтропічних і тропічних рослин. Подальша еволюція рослинного покриву досліджуваної території протягом середнього баденію реконструйована, головним чином, за даними зміни послідовних споро-пилкових комплексів, доповнених в деяких випадках даними локальних місцезнаходжень макроскопічних решток рослин. Всі вони свідчать про поступову зміну систематичного складу комплексу палеоботанічних решток у бік зменшення в них кількості представників субтропічних і тропічних елементів і відповідного збільшення ролі таксонів теплопомірних умов зростання. Завершення процесу якісних змін у систематичному складі наземної рослинності в кінці раннього сармату зафіксоване нами в фітоориктоценозі з луковської світи. У цьому комплексі повністю відсутні екзотичні елементи, він складається з відбитків листя широко поширених родин листопадних дерев теплопомірних умов зростання, що складали лісові угруповання різних висотних рівнів на узбережжі ранньосарматського моря. Послідовність подій в еволюції рослинного покриву Закарпаття в середньому і на початку пізнього міоцену дозволяє об'єднати їх в єдиний баденій-ранньосарматський етап розвитку наземної рослинності. Його ранній рубіж відмічений ранньобаденським комплексом решток субтропічних і тропічних рослин; пізній – ранньосарматським фітоориктоценозом, що цілком складений таксонами рослин теплопомірних умов зростання. Між цими рубежами відомі флористичні комплекси змішаного характеру, які відображають ту чи іншу ступінь переважання в рослинному покриві елементів початкової і завершальної фаз етапу. Фітоориктоценози із значною кількістю таксонів екзотичних рослин на фоні середніх і малих кількостей таксонів теплопомірних листопадних рослин можуть слугувати палеоботанічним обгрунтуванням ранньо- та середньобаденського віку вміщуючих гірських порід. Протилежне співвідношення свідчить про належність останніх до пізнього баденію. Поодинокі знахідки решток екзотичних рослин або ж їх повна відсутність у комплексі макрофітофосилій теплопомірних рослин вказує на ранньосарматський вік фітоориктоценозу. Ці висновки можна рекомендувати для використання при геологічній зйомці 1:200 000 масштабу. В середньому сарматі, за даними палінологічного аналізу (Сябряй 1986), відображений початок наступного етапу, що характеризувався різними рослинними угрупованнями більш теплих умов зростання, що було характерно для останнього оптимуму міоцену в Закарпатті. Вивчення послідовності подій в межах баденій-ранньосарматського етапу еволюції наземної рослинності Закарпаття дозволило зробити конкретні реконструкції палеокліматичних флуктуацій. Особливо важливим є відтворення температурних умов зростання лісових формацій, що зазнали при змінах клімату значних перебудов. |
