Анотація до роботи:

Шоріна А. Ю. Авторське телебачення: жанрові форми та різновиди. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 – теорія та історія журналістики. – Київський національній університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.

Досліджується авторське телебачення як один із напрямків національного телемовлення, становлення якого відбулося у другій половині 90-х років ХХ ст., коли вітчизняні телекомпанії запропонували своїй аудиторії найяскравіші зразки авторських програм. Подальший розвиток українських комерційних телекомпаній позначився посиленням конкурентної боротьби, що не тільки зумовила модернізацію технологій підготовки телевізійних програм, а й загострила нестачу талановитих і харизматичних особистостей в ефірі ТБ. Сучасні авторські програми, залишаючи формальні ознаки перших авторських проектів, які сформували у глядача стереотипи щодо якості інформаційного продукту, переважно змінилися і зараз являють собою не стільки авторське, скільки персоніфіковане ТБ. Водночас принцип персоніфікації інформації, який має значний потенціал для подальшого комерційного успіху телекомпаній, нині не використовується максимально.

Аналіз робіт зарубіжних та вітчизняних комунікативістів і журналістикознавців дає можливість окреслити специфіку творчої самореалізації в умовах телевізійного виробництва. Володіючи неабияким потенціалом впливу на широку аудиторію, ТБ накладає жорсткі обмеження на тих, хто задіяний у виробництві телевізійних творів. Обмеженість виражальних засобів телебачення, а також сучасна необхідність підпорядковувати власний задум до вимог рейтингу, робить авторство на ТБ явищем умовним, відмінним від поняття авторства, що перебуває в обігу інших форм мистецтва. Автором телевізійної програми є особа, яка узгоджує нюанси виробничого процесу, підпорядковує творчі задуми членів телегрупи власній концепції і презентує аудиторії цілісний твір, який, попри колективність творення, обов’язково несе відображення особистості автора. Автор у телевізійному виробництві постає творцем ідеї чи концепції, контролером її реалізації, відповідальним за ті «меседжі», які його програма посилатиме глядачеві під час її трансляції в ефірі.

Найчастіше автор проявляє власну позицію в розмовних жанрах, зокрема в ток-шоу, автором і ведучим яких, як правило, є одна особа. Водночас можливості персоніфікації інформації дозволили маркувати програми із популярними ведучими як авторські.

Авторське телебачення як комунікативний феномен в Україні розквітло на зламі двох концепцій ТБ, коли розуміння телебачення як мистецтва, поширене за часів СРСР, перестало бути актуальним, а орієнтири комерційних телекомпаній, декларовані формально, не були остаточно усвідомлені.

Аналіз програм українських загальнонаціональних і регіональних телекомпаній засвідчує трансформацію авторських програм, які в результаті залучення можливостей персоніфікації інформації перестають бути втіленням авторського задуму і являють собою телепроекти, позначені популярним у глядача брендом. Зазначена трансформація робить доцільним умовний розподіл авторських програм на проекти докомерційного і комерційного періодів.

Промоушн окремих телепрограм і їхніх ведучих поступово став формотворчим для сучасного телебачення, оскільки він дає змогу компенсувати авторське телебачення персоніфікованим. При цьому брендінг здатен на певний час долати кадровий дефіцит телекомпаній.

Проте українські телевиробники можливості персоніфікації і промоушн реалізують лише частково, що веде до періодичного загострення дискусії про вплив іноземної продукції на вітчизняний телевізійний простір. Результатом недостатньої насиченості інформаційного горизонту телеглядача яскравими образами, які ще не сформовані українськими виробниками, стає домінування старих, стійких брендів, «розкручених», як правило, більш потужними зарубіжними телеіндустріями.

Проблема українського телевиробництва і його подальших перспектив полягає у невідповідності позиції менеджерів українських мовників безумовним вимогам часу. Наповнення ефіру вітчизняних загальнонаціональних і міжрегіональних телеканалів свідчить, що телебачення в Україні вже завершило перехід до стадії дуального, і його комерційна складова діє на сьогодні за законами бізнесу. Водночас вітчизняні продюсери лише частково засвоїли логіку комерційного ТБ, продовжуючи продавати аудиторії свої програми як товар, українські виробники ігнорують необхідність рекламувати тих, хто цей продукт виробляє і презентує.

До того ж від перспектив реалізації власних стратегій телевізійних компаній залежить якість присутності України в загальносвітовому інформаційному полі. Поява нових, «розкручених» телевізійних облич і, відповідно, експорт продукції сприятиме зміцненню авторитету українських мовників в світовому інформаційному полі. Окремі яскраві образи особистостей ефективніше вмонтувати в загальносвітову інформаційну мазійку, ніж образи компаній, організацій, країн. У сучасному світі, інформаційні потоки якого, з одного боку, позначені тенденцією до глобалізації, а з іншого – до локалізації, саме персоніфікація, яка прийшла на зміну авторському ТБ, і відповідний промоушн конкретних персон дасть можливість органічно вписати національний продукт у загальносвітовий інформаційний потік.

Основні результати дослідження викладено в публікаціях:

1. Биканова А. Ю. Ток-шоу на сучасному українському телебаченні: оригінальний продукт чи звичайне інтерв’ю / А. Ю. Биканова // Вісник Дніпропетровського університету. Літературознавство. Журналістика.– Дніпропетровськ, 2003. – №6. – С. 152-157.

2. Биканова А. Ю. Телепрограма «Хочу й буду» як спроба творення класичного шоу на українському телебаченні / А. Ю. Биканова // Вісник Київського міжнародного університету. – Київ, 2004. – Вип. 3. – С. 46-52.

3. Биканова А. Ю. Ток-шоу на українському телебаченні: специфіка функціонування / А. Ю. Биканова // Вісник Дніпропетровського університету. Літературознавство. Журналістика. – Дніпропетровськ, 2005. – №4. – С. 36-40.

4. Биканова А. Ю. Імена сучасного телебачення: потрібні нові комунікативні стратегії / А. Ю. Биканова // Збірник науково-дослідницької періодики. – Львів, 2005. – Вип. 13. – С. 380-386.

5. Биканова А. Ю. Авторські програми як феномен телевізійного виробництва / А. Ю. Биканова // Вісник Дніпропетровського університету. Літературознавство. Журналістика. – Дніпропетровськ, 2006. – Вип. 1.– С. 121-125.

6. Шоріна А. Ю. Телебачення як комунікативне середовище для авторських програм / А. Ю. Шоріна // Вісник Дніпропетровського університету. Літературознавство. Журналістика. – Дніпропетровськ, 2007. – Вип. 1.– С. 77-82.

Додаткові публікації:

1. Биканова А. Ю. Проблеми формування та розвитку національної телевізійної еліти України/ А. Ю. Биканова // Наукові записки. – К.: Інститут журналістики, 2004. – Т. 16. – С. 37-39.

2. Биканова А. Ю. Агресивний промоушн українських телекомпаній як запорука інтенсивного розвитку/ А. Ю. Биканова // Національна періодика початку XX століття: розвиток і реалізація української ідеї державотворення: Матеріали міжнародної наукової конференції, Київ, 8-9 грудня 2006 р./ Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Ін-т журналістики; За ред. Н.М. Сидоренко. – Київ, 2006. – С. 114 - 115 (тези).

3. Биканова А. Ю. Євроінтеграція ставить нові вимоги перед вітчизняною тележурналістикою / А. Ю. Биканова // Міжнародна студентська науково-практична конференція «Перспективи розвитку молодіжної журналістики в контексті євроінтеграційних процесів»: Тези конференції / Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, 21-22 травня 2004 р. – К.: Інститут журналістики, 2004. – С. 6-7 (тези).

4. Биканова А. Ю. Трансформація української телееліти: суспільно-політичні виклики / А. Ю. Биканова // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. Дев’ятої Всеукр. науково-теоретич. конф., Львів, 28-29 жовтня 2005 р./ НАН України. ЛНБ ім. В. Стефаника. НДЦ періодики. За ред. М.М. Романюка. – Львів, 2005. – С. 403-405.

5. Биканова А. Ю. Український телевізійний простір як приклад інформаційної залежності від іноземного виробника / А. Ю. Биканова // Материалы Первой международной научно-практической конференции «Украинцы в странах Балтии». Рига, 8-9 октября 2004 г. – С. 9-10.

6. Шоріна А. Ю. Недержавні «мозкові центри» і ЗМІ: портрет взаємодії / А. Ю. Шоріна // Материалы Третьей международной научно-практической конференции «Культурное наследие украинцев стран Балтии в контексте общественной интеграции. – Рига, 8-9 декабря 2006г. – С. 173-176.