У дисертації теоретично узагальнено і практично вирішено важливе наукове завдання щодо обмеження поширеності та шкодочинності аскохітозу насіннєвої люцерни у Східному Лісостепу України. Вивчено біологічні особливості розвитку збудника Ascochyta imperfecta Peck., розроблено методики річного та багаторічного прогнозів прояву хвороби, виконано оцінку стійкості перспективних сортів люцерни до аскохітозу, з’ясовано вплив окремих агротехнічних заходів на поширеність і розвиток хвороби, науково обґрунтовано комплекс заходів із захисту культури від аскохітозу. 1. Виявлено шість типів прояву хвороби: дрібна темна або майже чорна плямистість; велика темно-коричнева плямистість; темно-коричневі плями з розривами по центральній жилці; темно-коричневі або майже чорні плями, які викликають деформацію листя; світло-коричневі та білі плями. Усі типи прояву хвороби зменшують асиміляційну поверхню листя, що в подальшому спричиняє втрату 93-114 кг/га насіння. 2. Визначено вплив гідротермічних факторів на розвиток збудника Ascochyta imperfecta Peck. Патоген здатний розвиватися в широкому діапазоні температур (+5 - +30С) і відносної вологості (43-100%). Оптимальними умовами для формування колоній гриба є температура +10 -+17С і відносна вологість повітря 85-95%. Відхилення від цих параметрів негативно впливає на початок і швидкість росту колоній культури гриба. 3. З’ясовано особливості поширеності та розвитку хвороби у роки досліджень. Поширеність і розвиток були максимальними у 2003 р.: відповідно 41,0% і 24,4% при середньодобовій температурі 16,5-17С, відносній вологості повітря 70%, кількості опадів за декаду 34,9-59,3 мм. Мінімальні поширеність і розвиток були встановлені в 2001 р. і становили відповідно 8,9% і 1,2% при середньодобовій температурі 11,5-13,0С, відносній вологості повітря 64%, кількості опадів за декаду 12,0-16,6 мм. 4. Виявлено комплекс патогенів на насінні люцерни: Ascochyta - 5,2%, Peronospora - 2,1%, Fusarium та Alternariа - 0,9 і 1,2%, Mucor та Rhizopus – 1,0%. Змішана інфекція негативно впливає на енергію проростання та схожість насіння, які знизилися відповідно на 16,7% і 14,8%. 5. Доведено залежність динаміки поширеності та розвитку аскохітозу від температурного фактора. Максимальні поширеність хвороби та її розвиток достовірно корелюють із сумою позитивних температур на момент спаду хвороби (r=0,67 і r=0,77), сумою температур за період від появи перших симптомів хвороби до спаду її розвитку (r=0,64 і r=0,8), за період від максимального розвитку хвороби до спаду розвитку (r=0,61 і r=0,60), а також – із середньою температурою за період розвитку хвороби (r=0,74 і r=0,64). 6. Установлено, що прояв перших симптомів хвороби можна очікувати через сім діб після стійкого переходу температури повітря через +10С, що є показником своєчасності застосування фунгіцидів для захисту люцерни від аскохітозу. 7. Доведено, що при переході середньодобової температури повітря через +20С і при відсутності оптимальної вологості для розвитку збудника хвороба має депресивний характер. 8. Розроблено рівняння для прогнозування максимальної поширеності аскохітозу (Y1): Y1 = 0,034Х + 9,651 і його максимального розвитку (Y2): Y2 = 0,025Х + 3,9. 9. Створено шкалу бальної оцінки ураженості люцерни аскохітозом, згідно з якою поширеність хвороби понад 22 % слід вважати сильною, 16–22 % – середньою, менше 16 % – слабкою, а розвиток хвороби понад 12 % – сильним, 9–12 % – середнім, менше 9 % – слабким. Найчастіше (з імовірністю 38 %) відмічено середню ураженість люцерни аскохітозом, в меншій мірі – сильну (29 %). 10. Визначено ступінь хворобостійкості окремих сортів люцерни до аскохітозу. Високу стійкість виявляють сорти Унітра та Краснодарська рання. За рівнем стійкості ці сорти перевищували в 1,7-2,0 раза сприйнятливі сорти Веселку, Синську, Веселоподолянську, Надєжду. 11. Доведено високу ефективність літніх широкорядних посівів люцерни з міжряддям 70 см у зниженні поширеності та розвитку хвороби в 1,5-2,0 раза, в порівнянні з рядовими посівами. Вичісування стерні знижувало поширеність і розвиток аскохітозу відповідно в 1,9 та 2,4 раза. 12. Визначено біологічну, господарську й економічну ефективність використання бакових сумішей фунгіцидів з мікроелементами для захисту люцерни від аскохітозу. Так, використання фундазолу, 50% з.п. або тілту, 25% к.е. в суміші з сірчанокислим цинком і бурою сприяло зниженню поширеності та розвитку хвороби відповідно в 2,1–2,6 і 2,4 раза. Вивчено механізм впливу цих сумішей на біохімічні процеси в рослинах. Господарська ефективність бакових композицій у порівнянні з необробленими посівами склала 90 кг збереженого врожаю. Показники економічної ефективності підтверджують доцільність застосування бакових сумішей: умовний чистий прибуток перевищував контроль на 973,5 грн, рентабельність становила 87,9 %. |
