1. Ураження ліктьового суглоба при ревматоїдному артриті було у 52% пацієнтів жіночої статі, а чоловічої - у 49% випадків. Ураження зустрічаються практично однаково як з лівого - 52%, так і з правого боку – 48% частіше в найбільш працездатному віці від 19 до 49 років, що складає 90%. В 93% випадків (63 пацієнта) ураження ліктьового суглоба поєднувалось з ураженнями інших відділів опорно-рухової системи і лише в 7% (5 пацієнтів) було ізольваним, контрактури й анкілози частіше виникали з тривалістю захворювання від 3 до 5 років (33 хворих, що складало 48,5% випадків). 2. Для гострого початку захворювання характерна гіперемія, судома, загальна слабкість з гострими болями та явищами синовіту. Уражені суглоби збільшуються в розмірі. Під впливом медикаментозного лікування ці явища зменшувались через 8-12 тижнів. Однак у більшості хворих (63,2%), через 5-6 місяців наставали рецидиви захворювання, і воно набувало хронічного перебігу з подальшим прогресуванням, залученням в процес інших суглобів та приводило до швидкого розвитку тугорухомості, деформації та анкілозів. При підгострому початку захворювання характерний повільніший розвиток захворювання. Клінічні ознаки і запальні явища в ділянці уражених суглобів мають меньші прояви. Температура тіла була субфебрильною, ШОЕ прискорено до 30-40 мм/год. Дефігурація та збідьшення об’єму зумовлені наявністю синовіту та набряком параартикулярних тканин. При пальпації суглоби болючі, температура шкіри над ними дещо підвищена. Обмеження рухів зумовлені больовим синдромом і рефлекторними порушеннями скорочення м’язів. З прогресуванням процесу ексудативні явища пригнічуються та змінюються проліферативними з розвитком тугорухомості, контрактур та деформації суглобів, з подальшим формуванням анкілозів. При хронічному перебігу захворювання має тривалий характер з періодичним загостренням, але завжди прогресує. Обмеження рухів відбувається поступово, з розвитком тяжких деструктивних змін. 3. На основі біомеханічних досліджень був проведений анадіз НДС ліктьового суглоба в нормі та при артропластиці. Розрахунки НДС ліктьового суглоба в нормі показали, що: на передній поверхні ліктьового суглоба найбільш навантаженою ділянкою є верхня частина склепіння вінцевої ямки (8,4 МПа); на задній поверхні найбільш навантаженою ділянкою є склепіння ліктьової ямки (12,7 МПа); величини напруження на зовнішню частину вінцевої та ліктьової ямки мають більш високі значення в порівнянні з внутрішньою частиною цих утворень. Артропластика призводить до суттєвих змін НДС та відсутності контакту плечової та променевої кістки, що обумовлює: збільшення рівня напруження - підвищується в 3 рази; як і для моделі в нормі, найбільш напруженими є склепіння вінцевої та ліктьової ямок, однак характер розподілу НДС ставав більш симетричним (27,9 МПа); підвищення рівня напруженого стану в ділянці контакту ліктьової і плечової кісток є наслідком передачі навантаження тільки через ліктьову кістку, а також за рахунок зменшення площі контакту цих кісток (18,6 МПа). Отримані значення НДС після хірургічного втручання не є критичним, незважаючи на підвищення рівня напруження в 3 рази. Максимальні значення напруження 41,8 МПа нижче критичних – порядку 70 МПа і швидко знижуються з відстанню від склепіння ямки. Зниження рівня напруження досягається шляхом збільшення контакту між ліктьовою та плечовою кістками. 4. Хірургічний спосіб артропластики повинен використовуватись на основі обгрунтованих показань з урахуванням динаміки перебігу захворювання і результатів консервативного лікування, клініко-рентгенологічних досліджень. Абсолютними показаннями до проведення артропластики ліктьового суглоба є: - ексудативно-проліферативний панартрит у II фазі другого ступеня захворювання з обмеженням функції суглоба і вираженим больовим синдромом; - контрактури й анкілози в незручному функціональному положенні; - двобічні анкілози незалежно від патологічних положень передпліччя. Відносні показання: хронічний, рідко рецидивуючий перебіг захворювання, зменшення амплітуди рухів, що повільно наростає, функціонально вигідні деформації кінцівок без вираженого больового синдрому. Протипоказаннями до оперативного лікування є: - загальний тяжкий стан хворого при септичному перебігу РА; - наявність гострих або хронічних захворювань внутрішніх органів та систем (печінки, нирок, серцево-судинної системи и т.п.) в стадії де- або субкомпенсації. - емоційно неврівноважені пацієнти зі значним ослабленням вольових якостей, що протидіє проведенню відновлювального лікування та не забезпечує позитивного результату. Підвищення ШОЕ, атрофія та зменшення сили м’язів плечового поясу та плеча, високий ступінь активності РА не є абсолютним протипоказанням для оперативного лікування, однак потребує цілеспрямованої передопераційної підготовки, яка направлена на стабілізацію і зменшення активності запального процесу, на максимальне відновлення функціональних можливостей м’язової системи. 5. На основі біомеханічних досліджень був створений „Шарнірно-дистракційний апарат БКЛ для ліктьового суглоба” (патент України 9404). Шарнірно-дистракційний апарат для ліктьового суглоба, який включає дві Т-подібні стійки, які з’єднані між собою, вертикальна частина має різьбу з гвинтовим механізмом та зажими для металевих стержнів, які відрізняються тим, що горизонтальна частина рухомо з’єднана з вертикальною частиною та ексцентричним механізмом для фіксації основного стержня, зв’язок вертикальної і горизонтальної частини Т-подібної стійки може бути як жорстким, так і вільним. 6. На основі комплексного обстеження хворих, проведених біомеханічних досліджень та аналізу віддалених результатів лікування і реабілітації розроблена система комплексного лікування та реабілітації при ураженнях ліктьового суглоба при ревматоїдному артриті з використанням хірургічного способу лікування: артропластики. У віддалені терміни спостереження (6-13 років) хороші результати лікування отримані у 43 пацієнтів (63,6%), задовільні – у 13 (18,5%), незадовільні – у 12 (17,9%). | 