Закревський Володимир Енгельсович. Артетип досконалої людини як феномен суспільної свідомості : Дис... канд. наук: 09.00.03 - 2002.
Анотація до роботи:
Закревський В.Е. Артетип досконалої людини як феномен суспільної свідомості. — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 — соціальна філософія та філософія історії. - Південноукраїнський педагогічний університет (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського, Одеса, 2002.
Дисертація присвячена з’ясуванню механізмів формування і функціонування уявлень про людську досконалість в ментальному просторі локальних соціальних спільнот, їх впливу на спрямованість поведінки людей і соціальну динаміку в цілому. В роботі відрефлексовані поняття “образ досконалої людини”, “образ Бога”, а також особливості духовно-моральної самодетермінації поведінки людей, яка базується на методологічній установці про те, що соціальний індивід є системоутворюючим елементом (агентом) соціальних спільнот. Сформульовано та обґрунтовано доцільність введення в соціальну філософію нового поняття “артетип досконалої людини” — ідеального предмету ментального простору людства, який містить у собі уявлення, накопичені у колективній пам’яті як результат підсвідомого та свідомого відображення, загальнозначимий духовно-моральний та соціокультурний феномен, який успадковується від покоління до покоління і опредмечується у цілісний образ (паттерн), людини, яка сама себе усвідомлює та відтворює. Обґрунтовано конструктивний сенс впливу артетипу досконалої людини на соціальну динаміку, його оновлюючий та гуманістично—перетворюючий потенціал.
У дисертаційному дослідженні наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розкритті особливостей створення та функціонування в межах ментального простору соціуму інваріантного духовно-морального складника, а саме:
У роботі в результаті філософського аналізу способів функціонування в суспільній свідомості уявлень про образ досконалої людини як частини людських сутнісних сил розкрито їх гуманістичний вплив на соціальні процеси.
Сформульовані роль та значення уявлень про образи досконалої людини як духовно-моральних феноменів самосвідомості людини, що виступають факторами самодетермінації її соціальної поведінки.
Розкрито механізм впливу образу Бога як основної складової духовної реальності на зміст, напрямки і характер соціальної діяльності віруючих ідей.
Обґрунтовано нове поняття соціальної філософії: “артетип досконалої людини” - ідеальний предмет ментального поля людських спільнот, їхнього духовного простору, що вміщує уявлення, які зберігаються в їх колективній пам’яті як результат підсвідомого та свідомого відображення; загальнозначимий соціокультурний феномен, який успадковується від покоління до покоління і опредмечується в цілісний образ (паттерн) людини, яка самоусвідомлюється та самовідтворюється; з’ясовано його теоретико-методологічний статус, функції в різних сферах соціальної практики — у освітянській діяльності, соціалізації в цілому, у міжспільнотній взаємодії.
Визначено, що артетип досконалої людини виконує такі функції: директивну, оцінну, критичну, прогностичну, виховну.
Виявлено, що артетип досконалої людини потребує діалектичної інтерпретації. Ставши теоретичним конструктом (ідеальним предметом), отриманим внаслідок абстрагування від змістовних характеристик уявлень про образи досконалої людини локальних спільнот, закономірно стає фактором удосконалення форм та методів індивідуальної життєдіяльності особистості, а також поступово перетворюється у загальнозначимий ціннісно-нормативний пріоритет, постійно діючий чинник гуманізації соціальних процесів.
Обґрунтовано необхідність змін освітянської діяльності в Україні щодо визначення її кінцевих результатів, значного розширення її духовно-моральної складової, суттєвого збільшення питомої ваги соціально-технологічної компетентності як передумови особистісної ефективності та соціальної успішності.
Доведено значення артетипу досконалої людини як теоретичної основи створення в Україні принципово нового напрямку соціалізації - антропосоціального проектування, розробки стратегії життєвого шляху та тактик соціальної поведінки зростаючої людини.
Основні положення роботи викладені в таких публікаціях:
Закревський В.Е. Методика розвитку індивідуальності вихованця // Психологія і педагогіка життєтворчості. – К.: Інститут змісту і методів навчання, 1996. – С. 708-736.
Закревский В.Э. Социальный индивид как структурная единица социальной системы // Доклады и сообщения международной научно-практической конференции “Образование в современном обществе: проблемы, теория, практика”. – Одесса, ЮГПУ им. К.Д. Ушинского. - 1996. – С. 213-215.
Закревский В.Э. Здравый смысл и образовательные процессы в обществе // Наукове пізнання: методологія та технологія. - 1998. – №1 (2). – С. 122-124.
Закревський В.Е., Кавалеров А.І. Спроба філософсько-педагогічної антропології // Наукове пізнання: методологія та технологія. - 1998. – №1 (2). – С. 50-52.
Закревский В.Э. Третье тысячелетие: от физически и психически здорового человека к совершенному социальному устройству // Наукове пізнання: методологія та технологія. - 1999.- № 1 (3). - С. 34-39.
Закревский В.Э. Теоретико-методологические предпосылки моделирования содержательного результата образовательной деятельности // Наукове пізнання: методологія та технологія. - 2000. – № 1 (2). – С. 110-114.
