Анотація до роботи:

Шевцова Г.В. Архітектурно-просторові особливості формування вулиці Хрещатик в Києві (ХІХ-ХХ ст.). - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 - теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури. - Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Київ, 2002 р.

Дисертація присвячена розробці диференційованої стратегії гармонізації та розвитку Хрещатика, основаній на історично сформованих архітектурно-просторових особливостях його забудови.

У вступі надано загальну характеристику роботи, розкрито сутність проблеми, її значення для науки і практики, сформульовано мету та завдання дослідження, наукову новизну, рівень впровадження, перелік публікацій результатів.

У першому розділі висвітлено сучасний стан теоретичних досліджень архітектурно-просторової структури забудови центру Києва (з середини ХІХ ст.) та Хрещатика, проведено огляд інформаційних (друкованих та архівних) джерел. Визначено внесок дослідника в розробку проблеми, який полягає в проведені комплексного дослідження забудови Хрещатика.

У другому розділі виявлено специфіку формування та місце Хрещатика в структурі Києва, створено історичну періодизацію розвитку вулиці.

У третьому розділі значно поповнено відомості про втрачені споруди Хрещатика, проведено стилістичний аналіз забудови вулиці за всіх часів існування, в результаті чого виділено її стилістичні особливості, базові стилістичні напрями та стильові етапи розвитку.

У четвертому розділі проведено композиційний аналіз забудови Хрещатика, в результаті чого визначено її об’ємно-просторові особливості. Виявлено унікальні архітектурно-будівельні традиції, що поширилися з Хрещатика на центральні райони міста. Таким чином встановлено, що з другої половини ХІХ сторіччя Хрещатик був центром якісних змін в характері забудови Києва. Виявлено неоднорідність забудови Хрещатика та наявність ділянок порушення її композиційних закономірностей, виходячи з чого розроблена план-схема вулиці з зазначенням зонування чотирьох рекомендованих режимів допустимих реконструктивних втручань та запропоновано засоби гармонізації забудови.

Основні висновки дослідження дозволять вирішити проблеми гармонізації забудови Хрещатика, допоможуть формуванню нових підходів до реконструктивної діяльності в історичному середовищі Києва, основаних на традиційних київських засобах гармонізації забудови з різними часовими та стилістичними характеристиками.

1. Здійснено комплексне дослідження історико-містобудівних, стилістичних та композиційно-просторових закономірностей Хрещатика в динаміці розвитку його забудови. Зокрема, особливу увагу приділено: тенденціям та специфіці розвитку Хрещатика; стилістиці архітектури, сформованої на межі ХІХ-ХХ сторіч; композиційному аналізу забудови, винятковій ролі Хрещатика для формування центру Києва. Це дало змогу сформувати аналітико-синтетичну точку зору на Хрещатик і з’ясувати загальну стратегію розвитку та шляхи гармонізації забудови вулиці.

2. Визначено специфіку формування Хрещатика, яка полягає в стрибковому характері розвитку. Згідно з цим, створено історичну періодизацію розвитку вулиці, яка складається з трьох періодів (кінець ХVІІІ ст. - 1870 р., 1870 р. - 1941 р., 1944 р. - кінець ХХ ст.). Часові межі періодів визначено виходячи з двох якісних зламів в характері забудови (1870, 1941 рр.). Подальше дослідження базується на аналізі забудови Хрещатика 1914-16 та 1990-х років (умовні вершини розвитку).

3. Визначено стилістичні та об’ємно-просторові особливості забудови Хрещатика. Зокрема, виявлено, що стилістика вулиці базується на двох основних стилістичних напрямах - пізньому класицизмі та «ренесансизмі». Основною стилістичною ознакою Хрещатика стала традиція поєднання в одній споруді ознак кількох стилістичних напрямів, яка, однак, мала органічний характер і переважно виявлялася в накладанні на регулярну пізньокласицистичну чи ренесансну структуру фасадів зовнішніх рис інших стилів, зокрема бароко та модерну. Основними об’ємно-просторовими особливостями забудови Хрещатика стали: наявність компактних архітектурно-просторових квартальних утворень з просторовим моделюванням окремих фасадів, за рахунок чого була сформована система локальних вертикальних акцентів забудови; у другій половині ХХ сторіччя, з переходом забудови непарного боку до типу просторових ансамблів, система локальних вертикальних акцентів забудови доповнилася системою панорамних вертикальних акцентів.

4. Визначено, що в результаті творчої переробки київських, петербурзьких та іноземних архітектурних традицій, у другій половині ХІХ сторіччя в забудові Хрещатика сформувалися унікальні архітектурно-будівельні новації, що поширилися з Хрещатика на центральні райони Києва, набувши значення традиційних. Ними є: організація фасадів на основі ренесансної структури; активне використання вертикальних акцентів забудови; будівництво «цегляного стилю»; пишнота оздоблення. Доведено, що з другої половини ХІХ сторіччя Хрещатик грав провідну роль у формуванні специфіки забудови центра Києва.

5. Виявлено ділянки порушення композиційних закономірностей забудови Хрещатика, тобто - дисгармонійні елементи простору вулиці. Це надає підстави констатувати композиційну незавершеність ансамблю Хрещатика. Таким чином очевидно, що консервація його забудови в сучасному стані не має сенсу. Однак, через архітектурну та історичну цінність часово-просторової структури Хрещатика, реконструктивні роботи та нове будівництво в його просторі можливі тільки за умови збереження історично сформованого середовища вулиці та окремих пам’яток архітектури і історії.

6. Неоднорідність забудови Хрещатика обумовлює необхідність диференційованого підходу до питань можливих реконструкцій. Виходячи з цього, дослідником запропонована стратегія подальшого розвитку унікальної структури Хрещатика. А саме: розроблені пропозиції по зонуванню вулиці з зазначенням чотирьох режимів допустимих реконструктивних втручань. Зонування передбачає різні пропорційні співвідношення допустимих меж збереження та перетворення архітектурно-просторового середовища. Рішення аргументоване такими об’єктивними критеріями, як: наявність чи відсутність в тій чи іншій зоні архітектурних та історичних пам’яток; композиційна завершеність тієї чи іншої зони чи наявність в ній ділянок композиційної дисгармонії певного типу; особливості рельєфу та містобудівної ситуації.

7. Зона 1 характеризується найбільш вільним режимом допустимих реконструктивних втручань і допускає реконструкції та новобудови широкого спектру з суттєвим підвищенням поверховості; зона 2 допускає реконструкції та новобудови без суттєвого підвищення поверховості; зона 3 допускає реконструкції фасадних споруд за умови збереження їх автентичних об’ємів та новобудови за фронтом забудови без суттєвого підвищення поверховості; зона 4 допускає косметичні реставрації. Для кожної з чотирьох зон, а також для вулиці в цілому, рекомендовано засоби гармонізації забудови, які було розроблено з урахуванням як потреб нового будівництва в межах вулиці, так і потреб реконструкцій та реставрацій існуючої різночасової забудови.

Публікації автора:

1. Шевцова Г.В. Модерн та раціоналістичний модерн в архітектурі вулиці Хрещатик // Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Науково-технічний збірник. - К.: КНУБА, 1999. - № 6. - С. 88-95.

2. Шевцова Г.В. Стильові ознаки архітектурних споруд на Хрещатику // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. - К.: НАОМА, 1999. -№ 6. - С. 144-149.

3. Шевцова Г.В. Стильові характеристики забудови старого Хрещатика // Теорія та історія архітектури і містобудування: Зб. наук. пр. - К: НДІТІАМ, 1999. - Вип. 4. - С. 242-248.

4. Шевцова Г.В. Історичні аспекти формування забудови Хрещатика // Містобудування: Міжвідомчий науково-технічний збірник. - К.: НДПІ містобудування, 2000. - Вип. 47. - С. 180-194.

5. Шевцова Г.В. Історичні періоди розвитку вулиці Хрещатик та чинники, що обумовили її формування // Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Науково-технічний збірник. - К.: КНУБА, 2000. - № 7. - С. 26-33.

6. Шевцова Г.В. Розвиток архітектурно-будівельних традицій Києва на прикладі Хрещатика // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. - К.: НАОМА, 2001. -№ 8. - С. 217-221.