1. На основі аналізу теоретичного стану питання, узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду забудови прибережних територій міст, а також врахування тенденції хаотичної забудови прибережної території Одеси, що намітилася, виявлено напрямки, які потребують подальшого спеціального вивчення. 2. Систематизація досвіду організації узбережжя стала основою для визначення факторів і ступеня їх впливу на формування прибережної забудови міст. Проведений в роботі аналіз природних особливостей прибережних міст дав можливість систематизувати типологію морських берегових ліній і типологію прибережних рельєфів. Історико-генетичний аналіз розвитку прибережних територій Одеси дозволив виділити 7 періодів розвитку узбережжя. На основі історичного аналізу розвитку узбережжя Одеси, а також виявлених суперечностей між теоретичним вирішенням (схема планувального розвитку міста) і реальною практичною ситуацією (функціональне призначення об'єктів на узбережжі, що будуються), сформульовано передумови освоєння узбережжя Одеси, визначено існуючі проблеми та перспективи їх вирішення. 3. На основі функціонально-планувальних особливостей прибережної забудови Одеси визначено основні принципи функціонального зонування приморських територій. У результаті аналізу вимог вітрозахисту та аерації, поперечних розмірів функціональних елементів набережної в роботі визначено мінімально допустиму ширину прибережної громадсько-прогулянкової зони, яка складає 170-250 м (залежно від поверховості та значення району в структурі міста). Запропоновано перспективну схему розвитку узбережжя Одеси, в якій виділено зони з різним ступенем можливих перетворень. Шляхи вирішення проблем для цих ділянок різні, однак планування та об’ємно-просторова організація всього узбережжя повинні здійснюватися комплексно, узгоджено. 4. Розгляд прикладів реконструкції у прибережній зоні історичного міста дозволив сформулювати основні принципи реконструкції у прибережній зоні: принцип творчої спадкоємності при будівництві нових об'єктів; збереження візуальних зв’язків історичних об'єктів і акваторії, а також створення композиційних взаємозв’язків між старими та новими об’єктами; виключення (мінімізація) перетину транспортних і пішохідних шляхів. 5. Посилаючись на важливість сприйняття міста з боку моря, у роботі висувається вимога – при розробленні програми розвитку узбережжя Одеси приділити особливу увагу формуванню морського фасаду. При вирішенні питання організації силуету міста першочергову увагу слід приділити домінантам, які формують забудову сьогодні. Проведене дослідження композиційної організації прибережних міст дозволило визначити таке положення – основою для організації морського фасаду та розміщення висотних домінант є сукупність факторів: геоморфологія, природні ландшафти, кліматичні умови, принципи та особливості візуального сприйняття. До одного з найважливіших аспектів, який слід враховувати при організації морського фасаду, належать систематизовані в роботі принципи та особливості візуального сприйняття забудови у прибережній зоні. 6. В роботі систематизовано засоби гармонізації, прийоми забудови прибережних зон і виявлено об’ємно-просторову класифікацію прибережної забудови. Проведене комплексне дослідження дозволило визначити факторну залежність типів прибережної забудови від природних, історико-містобудівних, транспортних, виробничо-економічних, територіально-планувальних умов. 7. В якості одного з результатів роботи запропоновано варіант композиційного вирішення забудови узбережжя Одеси, в якому основним типом прибережної забудови слід прийняти домінантний, як найвиразніший, який створює індивідуальний силует міста з боку моря, що запам’ятовується. Проведено експериментальне проектування об'єктів у прибережній зоні. Ефективність впровадження основних положень дослідження відображено в навчальному та реальному проектуванні, при розробленні композиційної та об’ємно-просторової структури об'єктів, що розміщуються на узбережжі. 8. Виявлення існуючих недоліків у системі регулювання проектної та будівельної діяльності на особливо цінних прибережних територіях стало базою для формулювання основ методики проектування, а також визначення способу координації та регулювання процесів освоєння та розвитку прибережної території в умовах сучасної ситуації, що склалася. 9. В роботі визначено науково-теоретичні принципи комплексної архітектурно-планувальної організації узбережжя, в основі яких прийнято положення: нове будівництво у прибережній зоні повинно здійснюватися з урахуванням перспективного плану організації прибережної території та пріоритетних довгострокових потреб міста. Основи організації узбережжя базуються на врахуванні факторів і розподілені на три основні групи, до яких належать принципи: функціонального зонування, організації архітектурно-планувальної структури забудови, композиційно-художнього формування характерної забудови з боку моря. |