У дисертації проведено узагальнення та вирішено наукове завдання, яке полягає у дослідженні та розкритті антинімецької інформаційно-пропагандистської діяльності ОУН і УПА серед населення окупованої України, виявленні її змісту та спрямованості, ролі і місця в боротьбі українського народу проти німецьких окупантів у 1941–1944 роках. Основні наукові та практичні результати дисертаційної роботи: 1. При підготовці дисертації встановлено, що антинімецька інформаційно-пропагандистська діяльність ОУН і УПА серед населення окупованої України залишається в наукових працях недостатньо висвітленою. Опубліковані праці не носять комплексного характеру, містять суперечливі положення та висновки. 2. Виявлено, що ставлення українських націоналістів, – ОУН (Б) і ОУН (М) –щодо політики Німеччини зазнали еволюційних змін від співпраці до антинімецьких дій, що знайшло своє відображення в тактиці проведення їх інформаційно-пропагандистської діяльності. Мета ОУН створити самостійну Українську державу по своїй суті була антинімецькою, оскільки суперечила загарбницьким планам гітлерівців щодо України. Антинацизм українських націоналістів був значною мірою вимушеним, оскільки німці власноруч загнали оунівців у підпілля, не бажаючи йти на жодні компроміси в питанні самостійності України. Доведено, що основними факторами, які обумовили перехід українських націоналістів на антинімецькі позиції, були: антиукраїнська політика нацистів і вороже ставлення окупаційної влади до намагань оунівців відновити Українську державність; арешти активістів ОУН; репресії окупаційної влади цивільного населення; територіальне розчленування українських земель. Антинімецька інформаційно-пропагандистська діяльність серед населення була одним з головних напрямків діяльності націоналістів в роки окупації України. Її розгортання та ведення базувалося на рішеннях керівних органів ОУН і УПА, прийнятих напередодні та в ході війни. 3. Організацією пропагандистських осередків на теренах України займалися похідні групи ОУН. Більш активно ці завдання вирішували представники бандерівського крила організації. Доведено, що зусиллями ОУН і УПА було створено розгалужені пропагандистські структури, які займалися антинімецькою інформаційно-пропагандистською діяльністю. Їх діяльність вдосконалювалась та пристосовувалась до ведення пропаганди з врахуванням ходу війни. Оптимальна структура пропаганди ОУН склалася до кінця 1943 р., що збіглося з організаційним створенням УПА, командування якої зосередило в своїх руках керівництво всіма напрямками боротьби. Було визначено пріоритетні завдання, спрямовані на забезпечення діяльності підпілля та підготовку масштабного збройного виступу з метою відновлення самостійної Української держави. Результати, досягнуті націоналістами у різних регіонах України, значно відрізнялись між собою. Більш ефективно пропагандистські завдання українськими націоналістами вирішувалися на західноукраїнських теренах. В організаційному відношенні структури пропаганди визначилися чітким розподілом повноважень підрозділів пропаганди ОУН і УПА згідно з їхніми завданнями, виокремленням підрозділів, які спеціалізувалися на основних напрямках інформаційно-пропагандистської діяльності – усної, друкованої та радіопропаганди. З’ясовано, що діяльність осередків пропаганди ОУН і УПА підпорядковувалась чітко визначеній меті та завданням. Для неї було характерним добровільна участь у пропагандистській роботі, планування та звітність, вишкіл кадрів, використання культурно-освітніх закладів та громадських організацій в інтересах інформаційно-пропагандистської роботи. 4. Доведено, що керівництво ОУН і УПА приділяло першочергову увагу підготовці пропагандистських кадрів. Вона здійснювалася на спеціальних курсах, які діяли в кожній тактичній ланці УПА та на рівні обласних проводів. Проводились ідеолого-політичні вишколи, до організації яких залучались спеціальні групи інструкторів. Підготовка пропагандистів здійснювалась також в ході навчання командних кадрів в підпільних старшинських і підстаршинських школах. Для організації підготовки оунівських пропагандистів використовувалися й легальні культурно-освітні установи, в структурних ланках яких проводили необхідну вишкільну працю. Рівень підготовки кадрів пропаганди, налагодженої керівництвом ОУН і УПА, дозволив досить успішно забезпечити пропагандистські структури всіх ланок відповідно навченими фахівцями та сприяв ефективному виконанню останніми завдань антинімецької інформаційно-пропагандистської діяльності. 5. З’ясовано, що головні зусилля антинімецької інформаційно-пропагандистської діяльності ОУН і УПА в роки окупації спрямовувалися на забезпечення консолідації населення України навколо ідеї збройної боротьби за самостійну Українську державу; залучення до визвольних змагань українського народу представників інших національностей з метою створення спільного фронту боротьби проти окупантів; боротьбу проти окупаційних планів Німеччини щодо населення та економічних ресурсів України. Основним змістом антинімецької інформаційно-пропагандистської діяльності ОУН і УПА було обґрунтування необхідності боротьби проти гітлерівського окупаційного режиму як такого, що несе в собі загрозу існуванню українського народу та фактично стає на заваді зусиль щодо створення незалежної України. Німеччина поряд з СРСР визнавалась ворогом, а населення України закликалось націоналістами до боротьби з нею та її прибічниками. Антинімецька інформаційно-пропагандистська діяльність українських націоналістів стала одним з визначальних чинників розширення мережі націоналістичного підпілля, припливу до складу УПА значної частини населення України та розгортання активної боротьби проти окупантів. 6. Встановлено основні періоди антинімецької інформаційно-пропагандистської діяльності ОУН і УПА. Перший (червень – вересень 1941 р.) характеризується спробами оунівців легалізувати інформаційно-пропагандистський вплив на населення України, відсутністю відкритого антинімецького змісту в агітації та пропаганді ОУН, активним поширенням своїх національно-визвольних ідей. Другий (вересень 1941 р. – лютий 1943 р.) визначається ідейно-політичною переорієнтацією ОУН, переходом у підпілля і розгортанням активної антинімецької інформаційно-пропагандистської роботи. Третій (лютий 1943 р. – жовтень 1944 р.) пов’язаний з переходом до збройних форм опору окупаційному режиму. Специфіка використання різних форм і методів антинімецької інформаційно-пропагандистської діяльності в кожному з цих періодів визначалася військово-політичними умовами. Дієвість пропагандистських зусиль ОУН і УПА була досить високою, про що свідчить широка підтримка їх боротьби місцевим населенням. 7. Проведене дослідження розширює існуючі знання про місце і роль ОУН та УПА у боротьбі українського народу проти німецьких окупантів в період Другої світової війни та дозволяє автору сформулювати наступні практичні рекомендації: з метою підвищення ефективності комплектування Збройних Сил України на контрактній основі доцільно більш активно використовувати досвід інформаційно-пропагандистської діяльності ОУН і УПА щодо залучення населення до збройних формувань; в умовах реформування військової освіти з метою навчання командного складу Збройних Сил України формам, методам і засобам роботи з особовим складом було б доцільним використання досвіду ОУН і УПА в організації курсової підготовки керівних кадрів всіх ланок; використання досвіду інформаційно-пропагандистської діяльності ОУН і УПА серед населення є доцільним з точки зору організації взаємодії Збройних Сил України з сучасними громадськими організаціями, що сприяло б підвищенню її ефективності в інтересах функціонування військових колективів; в контексті забезпечення ефективності впливу українських миротворчих контингентів на місцеве населення в районах їх відповідальності значну допомогу може надати використання досвіду інформаційно-пропагандистської діяльності ОУН і УПА серед національних меншин України, що передбачає врахування етнічних та соціально-політичних особливостей населення країни перебування, використання своєї та місцевої інформаційно–поліграфічної інфраструктури, залучення до цієї роботи представників місцевого населення; з метою підвищення ефективності військово-патріотичного виховання населення та особового складу Збройних Сил України, їх консолідації навколо ідеї українського державотворення доцільно більш активно використовувати в засобах масової інформації історичну спадщину українських національно-патріотичних сил, їх боротьбу за утвердження Української державності. Подальші дослідження могли б зосередитися на вивченні інформаційно-пропагандистської діяльності ОУН і УПА в регіонах України, розкритті ролі окремих особистостей, провідників ОУН і УПА в становленні та розгортанні інформаційно-пропагандистської діяльності, системи фахової підготовки пропагандистських кадрів ОУН і УПА, організації та проведення заходів контрпропаганди українськими національно-патріотичними силами в умовах війни Німеччини з СРСР. | 