Анотація до роботи:

Дробітько Н.А. Оцінка та діагностика конкурентоспроможності підприємств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 – підприємництво, менеджмент та маркетинг. – Харківський державний економічний університет, Харків, 2002.

Дисертація містить теоретичні дослідження, науково-методичні й практичні рекомендації щодо обґрунтування підходів до оцінки та діагностики конкурентоспроможності підприємств при динамічному розвитку як зовнішніх, так і внутрішніх умов їх функціонування.

В роботі розкрито сутність категорії “конкурентоспроможність підприємства” та визначено її взаємозв’язок з іншими економічними категоріями. Обґрунтовано послідовність етапів процесу формування стратегії для досягнення конкурентоспроможності підприємства. Сформульовано умови застосування існуючих методів оцінки конкурентоспроможності, доведено доцільність їх одночасного і послідовного використання відповідно до запропонованих етапів оцінки конкурентоспроможності підприємства. Виділено три групи характеристик діяльності підприємства для оцінки його конкурентоспроможності: конкурентоспроможність продукції, ринкова активність та власні можливості підприємства. Запропоновано методику комплексної оцінки об’єктів конкурентного середовища. Проведено діагностику конкурентоспроможності, яка засновується на динамічному аналізі залежностей між характеристиками оцінки рівня конкурентоспроможності підприємств. Сформовано організаційне забезпечення процедури оцінки та діагностики конкурентоспроможності підприємств.

1. Комплекс проблем забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних виробників зумовлює необхідність проведення цілеспрямованих наукових досліджень і розробок як теоретичного, так і практичного плану, які б відображали реальний стан речей на товарних ринках народного господарства України. Можливість адаптації підприємств до умов конкурентного середовища характеризується визначенням змісту поняття конкурентоспроможності та її місця в системі категорій ринкової економіки.

2. Необхідною умовою підвищення рівня конкурентоспроможності виробника є вибір правильної стратегії його діяльності. Розробка послідовності етапів процесу формування стратегії для досягнення конкурентної переваги підприємства дозволяє встановлювати основу і виявляти його можливості для переваг в конкуренції, використовувати існуючі конкурентні стратегії й передбачати реакцію конкурентів.

3. Для своєчасної і точної оцінки діяльності конкурентів важливо теоретично обґрунтувати взаємодію факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. Їх вплив на рівень конкурентоспроможності підприємства визначає аналіз трьох груп характеристик діяльності підприємства: ринкової активності, власних можливостей та конкурентоспроможності продукції. Кожна з груп характеристик включає ряд показників, котрі описують різні сторони діяльності підприємства, тому треба їх оцінювати в комплексі.

4. Конкурентне положення підприємства на ринку можна визначити при найбільш раціональному черговому використанні різних методів оцінки конкурентоспроможності. Порівняльний аналіз існуючих методів доводить доцільність їх комплексного застосування відповідно до послідовності визначених етапів оцінки конкурентоспроможності підприємства, що враховують як оцінку рівня конкурентоспроможності продукції, так і аналіз результативності господарської діяльності виробника.

5. Використання запропонованої в дисертаційній роботі методики оцінки конкурентоспроможності підприємства і його продукції дозволяє проводити комплексний аналіз системи показників діяльності підприємства при урахуванні внутрішньої значимості факторів, що вони описують, з точки зору невизначеності (ентропії) з позиції дослідника та зовнішньої значимості з погляду їх важливості для споживача. В залежності від об’єкта дослідження методику комплексної оцінки об’єктів конкурентного середовища можна застосовувати як для оцінки рівня конкурентоспроможності продукції, так і для оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства. При цьому розрахована раніше конкурентоспроможність продукції буде виступати однією з характеристик для оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства.

6. В силу системного характеру всіх процесів, що протікають у внутрішньому та зовнішньому середовищі, відбувається взаємний вплив змін характеристик, що визначають конкурентоспроможність підприємства. Проведення діагностики конкурентоспроможності дозволяє встановлювати взаємозв’язки обов’язкового, бажаного і рекомендаційного врахування між змінами рівня конкурентоспроможності продукції, ринкової активності та власних можливостей підприємств ринку на основі динамічного аналізу взаємозалежностей між цими характеристиками діяльності підприємств.

7. Можливість проводити оцінку та діагностику конкурентоспроможності припускає доцільність створення на підприємстві відповідного організаційного забезпечення, що передбачає як діагностику кожної з характеристик діяльності підприємства, так і діагностику конкурентоспроможності підприємства в цілому. Формування координаційної ради процедури оцінки та діагностики конкурентоспроможності в рамках діючої системи управління підприємством дозволить керівництву взаємодіяти з функціональними і виробничими підрозділами з питань пошуку шляхів підвищення конкурентоспроможності підприємства, проводити ефективний контроль над усіма видами діяльності, використовувати повно творчий потенціал колективу.

Публікації автора:

1. Дробитько Н.А. Влияние внешней среды на деятельность предприятия // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2001. – №12(46). – С.279-282.

2. Дробитько Н.А. Формирование стратегии для достижения конкурентного преимущества // Вісник Полтавського державного сільськогосподарського інституту. – 2001. – №5-6. – С.138-141.

3. Дробитько Н.А. Теоретические подходы к оценке конкурентоспособности предприятия // Вісник ХДЕУ. – 2001. – №4(20). – С.72-76.

4. Дробитько Н.А. Анализ изменяющихся условий жизнедеятельности предприятия и направления оценки его конкурентоспособности // Вестник Национального технического университета “Харьковский политехнический институт”. Сер. “Технический прогресс и эффективность производства”. – 2002. – №148’2002. – С.3-6.

5. Охрименко Н.А. Подходы к формированию стратегий конкурентного преимущества предприятия // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Економічна серія (Соціально-економічне забезпечення розвитку економічної системи: проблеми і перспективи). – 2000. – №480’2000. – С.282-291.

6. Дробитько Н.А. Анализ методов оценки конкурентоспособности предприятия // Коммунальное хозяйство городов: Научн.-техн. сб. Вып.31 (Сер. “Экономические науки”). – К.: Техніка, 2001. – С.109-116.

7. Дробитько Н.А. Методика оценки конкурентоспособности предприятий // Коммунальное хозяйство городов: Научн.-техн. сб. Вып.34 (Сер. “Экономические науки”). – К.: Техніка, 2001. – С.41-50.

8. Дробитько Н.А. Организационная структура управления конкурентоспособностью предприятия // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Вип.116. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – С.3-8.

9. Дробитько Н.А. Диагностика конкурентоспособности предприятия // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Вип.125. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С.12-15.

10. Охрименко Н.А. Модель анализа конкурентного статуса предприятия. // Материалы научн.-практ. конф. “Экономическая оценка конкурентоспособности продукции (услуг)”, 25-26 мая 1998г. – Харьков: Основа, 1998. – С.101-103.