1.Встановлено, що кризовий стан підприємства – невід’ємний атрибут ринкової економіки, який проявляється через призму ефективності його функціонування і розвивається через внутрішні і зовнішні причини виникнення. Розпізнавання кризових явищ, симптомів настання та управління їх подоланням обумовлює побудову і розвиток антикризового управління. 2.Антикризове управління підприємством – це поставлене певним чином передбачення небезпеки кризи, аналіз її симптомів, реалізації процедури оздоровлення економіки, процес цілеспрямованого, систематичного та безупинного впливу управляючої на підсистему, яка управляється в небезпечних, переломних умовах функціонування суб’єкта господарювання з метою реорганізації і ліквідації збиткового підприємництва, відновлення платоспроможності, фінансової стійкості та підвищення ефективності виробництва. 3. Результативність антикризового управління підприємством в значній мірі залежить від збільшення вхідних і зменшення вихідних грошових потоків, мобілізації прихованих резервів, використання зворотнього лізингу, оптимізації структури розміщення оборотного капіталу, рефінансування дебіторської заборгованості через факторинг, облік і дисконтування векселів та форфейтинг. Виявлено, що значна увага щодо фінансової стабілізації повинна приділятися аналізу причин виникнення витрат, не зумовлених нормальною організацією виробничого процесу, впливу організаційно-економічних чинників на загальний рівень собівартості. 4.Визначено, що для акціонерних підприємств хлібопекарської промисловості методику розрахунку фінансової рівноваги потрібно доповнювати аналітичним інструментом „аналіз закріплення на ринку”, розробленим групою Скандстрат фірми ВZB. 5.Пропозиція хліба і хлібопродуктів на ринку продовольчих товарів України і досліджуваного регіону нееластична до зміни цін і доходів населення. Для підтримки життєдіяльності люди змушені купувати мінімальний набір хлібопродуктів за будь-якого зростання ціни і зниження доходів, відмовляючи собі в придбанні інших необхідних товарів. Так, по Україні в 2002 році до 1998 р. збільшення ціни на хліб призвело до збільшення попиту на 0,08%, тобто хліб є незамінним продуктом харчування і буде зберігати попит. З іншого боку, в досліджуваному регіоні за 2002 рік порівняно з 2001р. зменшення ціни на хліб на 1% дало зменшення попиту на 0,42%. Це – пригнічений попит, який гальмує розвиток хлібопекарської промисловості, що працює на ринок. Еластичність попиту на хлібопродукти за доходами населення показала, що їх збільшення на 1% підвищило платоспроможний попит у 2002р. порівняно з 1998 на 0,05% і на 0,04% до 2001р. 6.Оптово-відпускна ціна хліба має значний вплив на прибутковість промислових підприємств. Підприємства, що реалізували хліб в середньому по 1,8 грн. за 1кг отримали найвищий рівень рентабельності (11,8%), розмір їх прибутку за 1 кг в 1,5рази більший від рівня групи із середньою ціною 1,46 грн.за кг. 7.Встановлено, що основними причинами неплатоспроможності досліджуваних хлібопекарських підприємств можуть бути зменшення виробництва і реалізації продукції, підвищення її собівартості, зниження прибутку, недостатність власних джерел самофінансування, невірне використання оборотного капіталу, злиденність клієнтів, високий рівень оподаткування і штрафних санкцій. Обсяги надходжень від реалізації зменшують в собі середній залишок боргових прав (дебіторів), що означає зниження ефективності кредитного контролю з боку відкритих акціонерних товариств. Даючи товар з відстрочкою платежу іншим суб’єктам підприємництва, хлібопекарські підприємства фактично їх кредитують. 8.Порівняння і аналіз застосування різних зарубіжних методик оцінки загрози фінансової кризи і ймовірності банкрутства показали, що в своєму оригінальному вигляді їх кількісні показники в моделях не відповідають умовам функціонування українських хлібопекарських підприємств. Після розрахунків функцій за вітчизняними аналітичними даними моделі Альтмана і Ліса можуть бути реальними. 9.З’ясовано, що українська методика виявлення ознак неплатоспроможності підприємств не досить ефективна, оскільки проведення фінансового моніторингу за допомогою коефіцієнта Бівера передбачає розрахунки тільки по прибуткових підприємствах. Дана методика ставить в нерівні умови підприємства різних галузей. 10. Використання механізму кредитного скорингу для підприємств хлібопекарської промисловості може бути більш ефективним щодо визначення ступеню їх фінансових труднощів та можливостей одержання кредитів при загрозі фінансової кризи і ймовірності банкрутства. 11.Запропонована імітаційна модель управління платоспроможністю хлібопекарського підприємства визначається не тільки числовими значеннями керуючих параметрів, а і задається керуючими автоматами, таблиці умовних функціоналів переходів (ТУФП) яких можуть корегуватись. Тому вироблення оптимальної схеми управлінських рішень зводяться до перебору різних варіантів керуючих автоматів, що враховують специфіку роботи конкретного підприємства. 12. Управління акціонерним капіталом зумовлює купівлю і продаж його на фондовому ринку. Якщо ринкова ціна акцій більша ціни виконання опціону, власник здійснює своє право купити, а продавець зобов’язаний продати. Якщо ринкова ціна менше ціни виконання („гроші мимо”), власник забуває про своє право. Опціон „пут” дає власникові право продати актив за обумовленою ціною. Якщо ринкова ціна вище ціни виконання, власник опціону реалізує своє право. Якщо спостерігається зниження курсу акцій, то підприємство може скуповувати їх , а потім, збільшуючи дивіденди по акціях, якими воно володіє, стимулювати підвищення їх курсу. При підвищенні курсу акцій підприємство може продати частину їх резерву, а потім при необхідності зменшити частину виплат дивідендів від реальної доходності на акцію. 13.Розроблена методика імітаційного моделювання регулювання курсів акцій дає можливість ефективніше управляти фінансовими інструментами компанії за рахунок комплексного аналізу курсів, попиту і пропозицій цінних паперів, оперативного перерозподілу коштів на їх купівлю. Результатом удосконалених управлінських рішень стане подальше зміцнення фінансового становища акціонерного товариства. 14. Практична реалізація методики використання реінжинірингу на засадах крос-функціонального вирішення проблем хлібопекарських підприємств в умовах кризи дозволяє застосувати системний підхід при формуванні бізнес-процесів, вникнути в глибину явища, виявити зв’язки і взаємовідносини, які ігнорувались та є ключовими для ефективного господарювання. 15. Запропонована зразкова структура і зміст бізнес-плану оздоровлення хлібопекарського підприємства дозволяють визначити шляхи і напрями реалізації невідкладних і стратегічних завдань, ступінь забезпечення заходів власними ресурсами, необхідні інвестиції для реалізації бізнес-плану, результати від реалізації заходів. 16. Прийняття управлінських рішень стосовно термінів окупності і доцільності інвестування в оздоровлення хлібопекарських підприємств потребує при оцінці ефективності проекту застосовувати в розрахунках чистого грошового потоку розроблені методи встановлення індексів зміни ціни на продукцію і ресурси відповідного року його функціонування. Запропоновано чисту теперішню вартість схваленого проекту корегувати на визначену в роботі величину інтегрального коефіцієнта привабливості інвестицій з урахуванням зацікавленості в його реалізації різних суб’єктів інвестування | 