В дисертаційній роботі приведене нове рішення актуальної задачі сучасного акушерства – зниження частоти ускладнень вагітності, пологів та післяпологового періоду при переношуванні шляхом підвищення ефективності діагностики і тактики ведення вагітності і пологів. На підставі вивчення акушерсько-гінекологічного анамнезу, особливостей перебігу вагітності і пологів, вивчення гормонального стану ФПС, біофізичного профілю плода, матково-плацентарної і фетоплацентарної гемодинаміки науково обгрунтований і розроблений спосіб антенатальної діагностики переношування і розроблена тактика ведення вагітності і пологів при даній патології, що сприяло зниженню частоти ускладнень в пологах і перинатальної патології. 1. Доведено, що частота переношування складає 3,4%, до чинників ризику з переношування слід віднести: порушення менструальної функції (27,6%), запізнілі пологи в анамнезі (46,8%), ендокринні захворювання (24,1%), ожиріння (37,2%), апендектомію (39,4%). Перебіг переношеної вагітності часто ускладнюється загрозою переривання вагітності (28,8%), прееклампсією різного ступеня тяжкості (21,2%), анеміями вагітних (42,3%), достовірно частіше – фетоплацентарною недостатністю (63,5%), р<0,05. При запізнілих пологах, в порівнянні зі строковими, в 2,3 рази частіше (53,8% та 22,7% відповідно) розвиваються ускладнення: несвоєчасний вилив навколоплідних вод (23,1%), порушення скоротливої діяльності матки (9,6%), ускладнення післяпологового періоду (21,2%). 2. Встановлено, що у жінок з переношеною вагітністю має місце достовірне (p<0,05) зниження концентрації в крові плацентарного лактогену до 229,5±11,3 нмоль/л, естріолу – до 105,7±17,4 нмоль/л, кортизолу – до 721,6±21,5 нмоль/л; виявлено погіршення показників біофізичного профілю – сумнівний (32,0%) і патологічний (7,7%) стан плода; встановлено зниження плодово-плацентарного кровообігу, що клінічно виявлялося розвитком в 9,6% випадків II ступеня порушень матково-плацентарного і в 7,7% випадків – розвитком III ступеня тяжкості матково-плацентарного і фетоплацентарного кровообігу (критичні показники кровообігу). 3. Вперше вивчений психосоматичний статус вагітних з переношуванням, виявлені порушення психоемоційної сфери, які проявляються високим рівнем тривожності у 53,8% (р<0,05) жінок, високим коефіцієнтом Вольнефера у 53,8% (р<0,05) і Шипоша у 55,8% (р<0,05) вагітних в порівнянні з контрольною групою, домінантним впливом демобілізуючих чинників. 4. Розроблений високо специфічний спосіб антенатальної діагностики переношування дозволив диференціювати переношену вагітність з пролонгованою і збільшити достовірність встановлення діагнозу переношування з 73,9% до 94,2%. 5. Виявлено зростання частоти тяжких форм порушень кровообігу в плаценті та їх прямий зв'язок із ступенем перезрілості новонароджених: при розвитку у плаценті регресивних процесів (24,5%) – народження дітей з перезрілістю III ступеня і при розвитку порушень кровообігу (36,7%) – новонароджених з II ступенем перезрілості. 6. Розроблений алгоритм ведення вагітних з переношуванням, який включає етапи жіночої консультації і пологового стаціонару, диференційований підхід до тактики допологової підготовки і вибору способів розродження у жінок з переношуванням дозволив знизити частоту ускладнень в пологах в 1,4 рази (з 78,3% до 53,8%), частоту післяпологових ускладнень – в 1,4 рази (з 30,4% до 21,2%), перинатальну патологію переношених новонароджених – в 1,3 рази (з 80,4% до 59,6%). |