Виконане дисертаційне дослідження містить теоретичне узагальнення та нове висвітлення сучасного феномену людської комунікації – чат-спілкування, що з’явилося трохи більше двох десятків років тому і яке завдяки бурхливому розвитку комп’ютерних технологій вийшло на передній край сьогоднішнього фатичного неформального комп’ютерно-опосередкованого спілкування. Фатичне спілкування в онтогенезі та філогенезі є примарним по відношенню до інформаційного спілкування. З появою КОК реалізація цього виду людської взаємодії набула нового імпульсу. Англомовний чат являє в сучасному світі прототипічним зразком синхронної КОК, націленої (в цьому своєму різновиді) на досягнення психологічно комфортного, необов’язкового, тривіального за тематикою, масового за масштабами та мережевого, тобто ієрархічно не структурованого спілкування, що протікає в режимі 24/7/365, тобто цілодобово, без вихідних, цілий рік. Тілесне непредставлення співрозмовників (те, що ми називаємо фантомністю) призводить до низки комунікативно-поведінкових особливостей. По-перше, чатлани (так у роботі позначаються учасники чата) онімно марковані індивідуальними ніками. Феномен «тезок» виключається. По-друге, відсутність face-to-face контакту призводить до того, що початок спілкування в чаті та припинення такого спілкування в обов’язковому порядку есплікується метакомунікативною ремаркою. Крім того, адресантна належність кожної висловленої репліки також обов’язково маркується інтродуктивною ремаркою. Сукупність реплік і ремарок називаємо текстовим масивом чат-комунікації, в якому перш за все аналізуємо репліки чатлан, що переплітаються в текстовий продукт, тобто безпочатково/нескінченну низку окремих висловлень чатлан, упорядковану виключно хронологічно: кожна розташована нижче репліка – це висловлення, що надійшло до чату після попередньої, розташованої вище репліки. Розроблений нами індекс щільності топікальних ланцюжків показує, що в чаті репліки, що тематично утворюють одну діалогічну єдність або суміжну пару, практично ніколи не є просторово суміжними, їх розділяють «чужі» комунікативні кроки. Іншими словами, індекс щільності майже ніколи не буває рівний 1 (його показники варіюють від 2 до 6 та більше). Прагмалінгвістичний підхід до обраного для дослідження об’єкта – англомовного чата – спонукає нас скрупульозно проаналізувати суб’єктно-локативно-темпоральні параметри чат-комунікації як фактори, що впливають на структурну, мовну та функціональну специфіку текстового продукту. В дисертації пропонується концепція, згідно з якою всі три топологічні компоненти [ХТО? ДЕ? КОЛИ спілкується] існують у кількох вимірах: онтологічному, віртуальному, текстовому. Антропоцентр чат-спілкування [ХТО?] – це онтологічно реальні люди, що віртуально існують як фантомні співрозмовники, довільно самоідентифіковані під псевдонімами, вони виконують свої комунікативні партії, які в чаті можуть бути двох типів: латентна (чатланин = адресат і тільки) та власне мовленнєва (чатланин = поперемінно то адресат, то адресант), причому латентні партії також включені до чат-спілкування, саме вони надають чату характер масової комунікації. В текстовому вимірі антропоцентр заявлений за допомогою метакомунікативних/інтродуктивних ремарок, текстових реплік, а також за рахунок переліку всіх користувачів (їхніх ніків), підключених у кожний поточний момент до відповідного чат-сервісу. Простір чат-спілкування [ДЕ?] в онтологічному вимірі – це реальне місцезнаходження кожного учасника чату; у віртуальному вимірі він мислиться як певний локус камерного масштабу, що має чіткі зовнішні межі. В текстовому вимірі простір чат-спілкування обмежується текстовим вікном на моніторі, в межах якого знизу вгору рухається безкінечна «стрічка» текстового масиву, що має абзацне членування: кожен комунікативний крок (ремарка/репліка) виділений в окремий абзац. Така чітка графічна структурація в поєднанні із стислістю реплік уможливлює елімінацію межових (ініціальних/фінальних) маркерів висловлення: великих літер та фінальних розділових знаків, у першу чергу, крапки. Час чат-спілкування [КОЛИ? ЯК ШВИДКО/ДОВГО?] в онтологічному вимірі є той чи інший поясний час, у якому діють чатлани з різних кінців Всесвіту. Віртуальний вимір часу чат-спілкування – це так званий «інтернет-час», що збігається з часом за-Гринвічем; діяльність чатлан синхронна, відтермінована реалізація комунікації, така характерна для письмового модусу спілкування, в цьому випадку практично відсутня. Темпоральна специфіка чат-спілкування в текстовому вимірі проявляється недовговічністю текстового масиву чата, незважаючи на свій письмовий модус, він не розрахований на тривале зберігання або повторне прочитання. Темпоральна специфіка комунікативної поведінки чатлан може бути сформульована імперативом: «Швидко! Швидше! Ще швидше!». Підпорядкування такому темпоритму проявляється спонтанністю, квапливістю мовленнєпородження, а в результаті – аграматизмом, невідшліфованістю, орфографічною та пунктуаційною ненормативністю мовленнєвого продукту. Одним з найважливіших завдань нашого дослідження було виявлення дії універсальних мовних законів економії/надлишковості в англомовному чат-спілкуванні. Виконання цього завдання передбачало, по-перше, визначення факторів, які ініціюють запуск цих законів, і, по-друге, аналіз механізмів їх реалізації, якими виступають компресія та експансія мовленнєвого сигналу. Отримані результати свідчать, що кожна складова суб’єктно-локативно-темпоральної тріади по-своєму впливає на запуск того чи іншого закону. Фатична вмотивованість та фантомність суб’єктів чат-спілкування корелює з надлишковістю мовленнєвих зусиль та експансією мовленнєвого ланцюга. Локативно-темпоральні параметри, навпаки, переважно запускають механізми компресії мовленнєвого сигналу, сприяючи економії місця та часу. В чат-комунікації мовний закон економії призводить до компресії мовленнєвого сигналу. Під цим розуміємо скорочення мовленнєвого ланцюга за рахунок: 1) скорочення слів і фраз (переважно клішованих), що досягається усіченням та абревіацією, 2) опущенням пунктуаційних знаків, а також 3) функціональною переорієнтацією графем, при якій більша компактність висловлень досягається нетрадиційним використанням графем (технократичне письмо, емотикони). Такі явища корелюють з економією текстового простору, часу (де)кодування та психомоторних зусиль комунікантів. Мовний закон надлишковості в чат-спілкуванні спричиняє експансію мовленнєвого сигналу за рахунок: 1) мультиплікації графем (багаторазового повтору літер, символів, пунктуаційних знаків) та 2) вербалізації жестово-мімічних кінем, які в контактному спілкуванні супроводжують вербальне спілкування, а в КОК стають предметом додаткового вербального повідомлення «Я тебе обіймаю», «Я позіхаю (від нудьги)». Згідно з нашими спостереженнями, компресія та експансія не є феноменами, симетричними один одному, хоч обидва вони суть відхилення від певної норми. Неізоморфізм цих відхилень проявляється в тому, що компресія призводить до пропорційного зменшення місця, часу, зусиль при збереженні незмінного змісту висловлення. Експансія мовленнєвого повідомлення непропорційно: (незначною мірою) збільшує час та комунікативні зусилля, оскільки мультиплікація графем відбувається одним натиском клавіші та сприймається як один сигнал експресивності (того чи іншого ступеня інтенсивності). Значне збільшення текстового простору при цьому не призводить до збільшення змісту, але лише до його емоційного забарвлення. Лінгвопрагматичне дослідження чат-комунікації показало, що специфіка цього спілкування дуже яскраво проявляється у функціональній переорієнтації графем. Під цим розуміємо використання чат-співрозмовниками літерних, символьних і пунктуаційних графем у невластивих для них функціях. Йдеться про технократичне письмо та емотикони. Об’єднуючи їх у спільну групу, вважаємо, тим не менш, необхідним акцентувати комунікативну розбіжність цих двох явищ, оскільки працюють вони на різних каналах зв’язку. В технократичному письмі цифра, символ, літера використовуються замість буквосполучення, слова, фрази на підставі їх омофонії. Наприклад, ланцюжок з двох графем m8 апелює до акустичної матриці, що зберігається в пам'яті адресата: цифра 8 англійською вимовляється [eit], що омофонічно збігається з частиною слова mate [meit] (друг, товариш). В емотиконі графеми використовуються як деталі піктограми, що переважно зображають лице адресанта, який відчуває певну емоцію. Ланцюжок таких графем, наприклад, як 8-( апелює до зорової матриці, що зберігається в пам’яті адресата. Мімічна кінема, позначена подібним емотиконом, є еквівалент емоційно-оцінного висловлення, яке приблизно розшифровується як: «Я незадоволений (тобою; тим, що ти сказав;тим, що відбувається тощо)», або «Я сумую» або «Мені тебе жаль, я тобі співчуваю». Контекст вживання емотикону звужує діапазон трактувань, але не знімає розмитість змісту. Очевидно, що обидва варіанти функціональної переорієнтації графем розрізняються також ступенем їх прив’язаності до національно-специфічного мовного коду. Технократичне письмо можливе лише за умови, що обидва комуніканта добре володіють спільним мовним кодом. Використання емотиконів у цьому плані ніяк не обмежено. Функціональна переорієнтація графем не лише призводить до компресії мовленнєвого ланцюга, але й виступає потужним засобом реалізації ігрового імпульсу, який є одним із найсильніших мотивів, що спонукають людину вступити в чат-комунікацію. Підсумовуючи результати дослідження, підкреслимо її епістемічну цінність, яку бачимо в лінгвопрагматичному дослідженні принципово нового виду людської комунікації, що суміщає, здавалося б, несумісні прояви контактного та опосередкованого, усного та письмового, масового та індивідуально-особистісного, вербального та паравербального спілкування. В перспективі розглянута нами проблематика може збагатитися спеціалізованим вивченням глибинного та поверхового синтаксису чат-повідомлень, зіставним аналізом англомовного чата та чатів, що функціонують на базі інших мовних кодів. Цікавим може бути також аналіз зображеного чат-спілкування у творах художньої літератури. Чат-спілкування, що з’явилося менше чверті століття тому, міцно завоювало позиції в комунікативному просторі і відповідно вимагає наукового осмислення. |
