На підставі проведеного дослідження зроблено такі висновки: 1. Проповідь є складним багатоаспектним феноменом у системі мовленнєвої комунікації. 2. Відміна комунікативного акту усної проповіді від світських комунікативних актів на екстралінгвістичному рівні проявляється, по-перше, у специфікації комунікації адресанта й адресата проповіді; та наявності ( „нададресата” – Бога) в комунікативному акті проповіді; в особливості прагматичних намірів адресанта, які полягают в бажанні передати слухачам вчення, дане проповіднику йому згори як посереднику між Богом і людьми. 3. Основною специфічною категорією текстів досліджених проповідей є категорія сакральності, яка проявляється перш за все, на лексичному рівні. 4. Категорія інтертекстуальності також може бути віднесена до специфічної категорії досліджуваних текстів англомовної проповіді у зв’язку з особливим статусом Біблії – первинного тексту, на основі якого створюється текст будь-якої проповіді. В досліджуваних текстах ця категорія реалізується головним чином, за рахунок використання „чужого мовлення” у проповіді. 5. Для виконання комунікативного завдання кожною з частин проповідей різних видів проповідники використовують певний набір синтактико-стилістичних прийомів. Відміни між видами проповіді на синтактико-стилістичному рівні найбільшою мірою проявляються у вступній частині проповіді, де залежно від приводу релігійного спілкування варіюються і мовні засоби спілкування, а найменшою – у трактуванні, що пояснюється різними комунікативними завданнями кожної із цих частин проповіді. 6. На просодичному рівні найінформативнішим параметром для диференціації групи проповіді став темпоральний компонент інформації, а для диференціації виду проповіді – мелодичний компонент інтонації. Динамічний компонент інтонації виявляється неінформативним для диференціації групи й виду проповіді. 7. Власне церковні проповіді (особливо святкові) характеризуються більшою порівняно з колоцерковною (особливо обрядовою) проповіддю просодичною відокремленістю. Найбільшою мірою це проявляється у вступній і заключній частинах проповіді, найменшою – у трактуванні. 8. Екстралінгвістичні та лінгвістичні особливості усної англомовної проповіді дають змогу віднести її до специфічного виду мовленнєвого акту. Основнні результати дисертаційного дослідження відображено в таких публікаціях: 1.Кравченко Н.А., Рудик И.В., Текст проповеди как объект лингвистического исследования // Материалы Ш международной научно-практической конференции, посвященной памяти доктора педагогических наук, профессора В.Л.Скалкина. – Одеса: Астропринт, 2002. – С.191-194. 2. Рудик И.В., Коммуникативно-прагматический статус текста религиозной проповеди // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур: Матеріали II Міжвузівської конференції молодих учених. – Донецьк: Норд Комп’ютер, 2004. – С.267-270. 3. Рудик И.В., К вопросу о характеристике адресанта и адресата коммуникативного акта проповеди // Проблеми семантики, прагматики та когнитивной лігвістики. – Київ: Логос, 2004. -Вип.4. -С.195-199. 4. Рудик И.В., Рыбачук Н.Ф. К вопросу о проповеди как объекте науки гомилетики // Літературознавчі студії. – Київ: Київський університет, 2004. - Вип.10. - С.273-280. 5. Рудик И.В., Способы ритмизации текста устной проповеди (на материале англоязычных проповедей) // Південий архів. Філологічні науки: Збірник наукових праць – Херсон: ХДУ, 2004. - Вип.25. -С.17-19. 6. Рудик И.В., Особенности паузации текстов проповедей ( на материале английского языка) // Записки з романо-германської філології.- Одеса: Латстар, 2005. - Вип. 15. - C.207-216. 7. Рудик И.В., К вопросу о классификации текстов устных англоязычних проповедей // Материалы IV международной научно-практической конференции, посвященной памяти доктора педагогических наук, профессора В.Л.Скалкина. – Одеса: Астропринт, 2002.-C. 325-328. 8. Кравченко Н.А., Рудик И.В., О роли темпорального компонента интонации в организации текстов устной проповеди (на материале английского языка) // Лингвистика. Вип. 1. - Херсон: ХДУ, 2005. - C. 19-25. |