Анотація до роботи:

Мойсієнко В.В. Агроекологічні основи удосконалення кормовиробництва в Поліссі України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.12 – кормовиробництво і луківництво. – Вінницький державний аграрний університет, Інститут кормів УААН, Вінниця, 2006.

У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовані та розроблені напрями інтенсифікації польового та лучного кормовиробництва, комплексно розв’язана проблема збільшення виробництва кормів і кормового білка шляхом створення штучних та поліпшення природних агрофітоценозів в умовах Полісся України.

Встановлено залежність продуктивності основних кормових культур від агрометеорологічних факторів, строку їх збирання, органо-мінеральної й органічної систем удобрення, розроблено методику прогнозування їх врожайності. Виявлена продуктивність кормової сівозміни та ефективність насичення її проміжними культурами. Встановлена ефективність сінокісного, пасовищного та сінокісно-пасовищного режиму використання сіяних багаторічних травостоїв шляхом підбору компонентів трав. На основі проведеної інвентаризації кормових угідь у зоні радіоактивного забруднення вперше виявлено сучасний екологічний стан, продуктивність і необхідність їх поліпшення. Визначена активність ¹³⁷Cs у дернині та травостоях суходільних, низинних і заплавних лук та видовому складі рослинності лучних фітоценозів. Виявлений вплив способів поліпшення на продуктивність і екологічний стан фітоценозів сіножатей і пасовищ в умовах радіоактивного забруднення території. Розроблені моделі зеленого конвеєра для молочних корів залежно від щільності забруднення сільськогосподарських угідь радіонуклідами.

1. На основі багаторічних досліджень розроблені теоретичні, практичні та агроекологічні основи удосконалення кормовиробництва в господарствах центрального та північного Полісся України. Основним джерелом виробництва кормів та рослинного білка в цьому регіоні є сіяні агрофітоценози в кормових сівозмінах та травостої лучних екосистем після їх поліпшення.

2. Встановлена продуктивність кормових культур у посушливі, сприятливі та перезволожені, за гідротермічним коефіцієнтом, роки і зроблений прогноз їх урожайності. У посушливі роки величина урожаю кукурудзи на силос у 1,6-1,7 раза менша, ніж за сприятливих гідротермічних умов. Люпин кормовий при збиранні у фазі цвітіння забезпечує 40,0–50,0 т/га зеленої маси, що на 10,0-20,0 т/га більше, ніж у посушливі роки. За наявності вологи та тепла його рослини формують вегетативну масу навіть у більш пізні фази росту та розвитку. Буряки кормові потребують за вегетацію біля 2450⁰С активних температур. Недостатня вологозабезпеченість спостерігається в трьох роках із 11 років. Нестача активних температур при цьому складає 57-162⁰С. Урожайність багаторічних трав першого року використання складає 57,66-57,68 т/га при обох системах удобрення, що на 20,35 та 22,56 т/га більше, ніж у посушливі роки. Гідротермічний коефіцієнт у вологі роки (1989-1994, 1997-1998) знаходився у межах від 2,27 до 3,04 для травостою першого укосу та від 1,78 до 2,50 для травостою другого укосу. Сума опадів у ці вегетаційні періоди перевищувала середню багаторічну норму на 40-105 мм у першому укосі та на 8,2-159,2 мм у другому укосі.

3. Визначені рівняння регресії дають змогу прогнозувати урожайність вико-вівсяної сумішки залежно від кількості опадів та ГТК. Урожайність цієї сумішки тісно й позитивно залежить від кількості опадів за вегетацію (r = 0,78). Ця залежність проявляється у 62-х випадках із 100 (R² = 0,62). Кількісний приріст урожайності вико-вівсяної суміші можна визначити за рівнянням регресії y = 1,677х + 29,979. Найбільша множинна залежність між рівнем урожайності зеленої маси вико-вівсяної суміші та елементами погоди була під час повного цвітіння вики: y = 1424,96 + 9,44x_1.

4. Збір кормових одиниць, сирого та перетравного протеїну в травостої сумішки конюшини з тимофіївкою першого року використання був значно вищим порівняно з травостоєм другого року використання і становив відповідно у фазу повного цвітіння – 10,7-10,83; 1,69-1,71; 1,14-1,2 т/га. На одну кормову одиницю у фазі бутонізації рослин припадає майже 140 г перетравного протеїну, на початку цвітіння – 116,7-117,1 г, у фазі повного цвітіння – до 105,3-112,7 г. Урожайність сухої речовини травостою другого року використання у фазі повного цвітіння зменшується в 1,6 раза порівняно з першим роком. Вміст каротину в кормі з трав високий, особливо у травостої першого року використання та у другому укосі. У сухій речовині корму першого укосу незалежно від фази вегетації вміст його складав 125,4-140,2 мг/кг, у отаві – 149,3-167,1 мг/кг при органо-мінеральній й відповідно 110,6-146,6 мг та 140,5-169 мг/кг – при органічній системах удобрення.

5. Проміжні посіви озимого жита на зелений корм з післяукісним посівом кукурудзи на силос забезпечують урожай зеленої маси 65,42 т/га при органо-мінеральній системі удобрення та 64,66 т/га при органічній системі. За цим показником вони підвищують продуктивність кормового поля на 37,8-38,4 %. Загальний збір сухої речовини становить відповідно 14,82-14,64 т/га, кормових одиниць – 15,97-16,17т/га, сирого протеїну –1,56-1,57 т/га, перетравного протеїну 1,08-1,09 т. При органо-мінеральній системі удобрення вміст сирої клітковини в сухій речовині зеленої маси озимого жита на початку виходу в трубку становив 18,26%, в кінці виходу в трубку – 26,21%, при колосінні – 34,03%; при органічній відповідно – 19,56; 26,68 і 34,28%. Вміст жиру за фазами вегетації та системами удобрення знаходиться у межах від 2,78 до 3,01 %. Відмічається високий вміст БЕР, що свідчить про високу поживність корму. Вміст каротину в зеленій масі жита при органо-мінеральній системі удобрення був на початку виходу в трубку – 33 мг/кг, в кінці виходу в трубку – 32,2 мг/кг, при колосінні –28,8 мг/кг; при органічній відповідно –34; 31,7 і 28,1 мг/кг. Використання капустяних культур в післяжнивних посівах підвищує продуктивність кормового гектара на 36,3–37,8% за виходом кормових одиниць до основної культури поля – озимого жита на зерно. Окрім цього, один гектар сівозміни при цьому забезпечує збір 34,7-35,0 ц зерна та 49,6-46,3 ц соломи. Загальний вихід сухої речовини становить 9,33-9,4 т, сирого та перетравного протеїну відповідно 0,96 т та 0,57-0,6 т з гектара.

6. Якість трав’яних кормів залежить від рівня їх продуктивності, системи удобрення, року використання травостою, укосу, строку збирання трав та агрокліматичних факторів. При дотриманні чергування культур у сівозміні у кормових культурах накопичується менше нітратів, що є безпечним для тварин і вони можуть згодовуватись в будь-якій фазі їх росту і розвитку. Вміст нітратів в сухій речовині сумішки конюшини з тимофіївкою знаходиться в межах від 90,6 до 139,2 мг/кг для травостою першого року і від 60,1 до 88,3 мг/кг – для травостою другого року, що не перевищує допустимих концентрацій. Люпин кормовий у фазі бутонізації містить менше нітратів – 123,8-125,1 мг/кг, ніж вико-вівсяна сумішка – 144,9-148,2 мг/кг сухої речовини. В наступні фази вегетації спостерігається зменшення вмісту їх в зеленій масі. Так, у фазі цвітіння вміст нітратів зменшується на 24,3-28,0 мг, зелених бобів – 39,6 мг, сизих бобів – на 55,1-59,1 мг/кг, або в 1,8-1,9 раза. Вміст нітратів в кормових культурах кормової сівозміни не є небезпечним для тварин і корми з них можуть згодовуватись в любу фазу вегетації.

7. Встановлений розподіл кормових культур за рівнем нагромадження важких металів. За здатністю до накопичення кадмію їх можна розділити на 3 групи: до першої групи відносяться рослини з низькими концентраціями елементу – багаторічні трави, вико-вівсяна сумішка, жито озиме на зерно та зелений корм; другої групи – із середніми концентраціями – кукурудза на силос, солома жита озимого, буряки кормові; третьої – з високими концентраціями – гичка буряків кормових, редька олійна, люпин кормовий. Накопичення свинцю проходить у такій послідовності: кормові буряки (гичка) > люпин кормовий (зелена маса) > редька олійна, вико-вівсяна суміш (зелена маса) > багаторічні трави (зелена маса) > кукурудза на силос > жито озиме (зелена маса, зерно, солома), буряки кормові (коренеплоди). Вміст мікроелементів та солей важких металів при цьому у кормових рослинах не перевищує ГДК.

8. Трипільна трав’яна ланка кормової сівозміни забезпечує збір зеленої маси в середньому 39,76-40,26 т, сухої речовини – 7,66-7,75 т, кормових одиниць 7,15-7,24 т, сирого протеїну 1,19-1,20т. Якість зелених кормів висока –118,4 г перетравного протеїну у кормовій одиниці. Вихід обмінної енергії становить 79,5-80,5 ГДж/га. Продуктивність одного гектара плодозмінної сівозміни за виходом сухої речовини перевищує травопільну на 1,26-1,38 т. Окрім зелених кормів та сіна вона забезпечує вихід 51,41 т коренеплодів при органічній системі удобрення, 3,5 т зерна озимого жита та 4,96 т/га соломи. Проміжні посіви жита та капустяних культур дають змогу одержувати два врожаї на рік.

9. Важливою умовою довготривалості використання створених трав’яних фітоценозів в зоні Полісся є включення до них довгорічних видів: бобових – лядвенець рогатий, конюшина повзуча, люцерна посівна; злакових – костриця очеретяна, стоколос безостий та ін. Склад травосумішок слід диференціювати залежно від ґрунтових умов та напряму використання. Найбільш ефективним способом використання травостою є комбінований сінокісно-пасовищний: перший укіс збирають на сіно і отава – на випас, що підвищує використання пасовищного корму до 90-95 % і продуктивність кормового гектара понад 50 ц/га кормових одиниць. Шляхом підбору трав можна моделювати хімічний склад травостою, зокрема за вмістом протеїну. Більш продуктивною виявилась сумішка сінокісно-пасовищного використання (конюшина лучна + лядвенець рогатий + тимофіївка лучна), яка забезпечує 8,4 т/га кормових одиниць та 1,12 т/га перетравного протеїну.

10. Згідно інвентаризації кормових угідь Полісся пасовища займають 70% території, сіножаті – 30%. Найбільша частка пасовищ знаходиться на суходільних луках – 67,2%, на низинних угіддях – 32,4%,мало їх розміщується на заплавах – 0,4%. Сіножаті займають більше території на низинних луках – 55%, суходільних – 42% і заплавах – 3 %. Рослинний покрив всіх типів лук різноманітний. Суходільні пасовища представлені злаковими травами та різнотрав’ям. Такі фітоценози характерні для абсолютних та нормальних суходолів. Цінні кормові злакові та злаково-бобові травостої займають в сумі 20,4 %. Рослинність пасовищ на низинних луках відрізняється від попередніх тим, що більшу частку на цих угіддях займають злаково-осокові травостої (32%), за ними злаково-різнотравні (28%) і різнотравні (13%). Природні сіножаті мають більшу частку злакових та злаково-бобових сумішей. На суходолах вони становлять 36%, на низинних луках – 21 %, що на 4,0-15,6 % більше, аніж на природних пасовищах. Злаково-різнотравний травостій на сіно займає домінуюче положення як на суходолах, так і низинних луках і становить 47%. Осоки в суміші із злаками та різнотрав’ям становлять 15%, на низинних сіножатях – 26%. Різнотравно-злаковий травостій відсутній на суходолах, на низинах таких угідь під сіножатями 5%. Урожайність природних сіножатей і пасовищ на більшості площ становить до 5 ц/га кормових одиниць. Такі травостої не в змозі забезпечити тварин повноцінним пасовищним кормом впродовж вегетаційного періоду.

11. Продуктивність і накопичення ¹³⁷Cs у травах залежать від часу залуження. Одержані результати досліджень за кількісними характеристиками радіоактивного забруднення рослинності лук показали широку варіабельність накопичення ¹³⁷Cs. Травостої кормових угідь різного видового складу при щільності забруднення до 10 Кі/км² (370 кБк/м²) доцільно використовувати як на сіно, так і випас. За підвищеної забрудненості – до 555 кБк/м² і більше – слід вживати системний підхід при використанні травостоїв з проведенням певних прийомів зниження вмісту ¹³⁷Cs у ґрунті та кормових рослинах.

12. При щільності забруднення дерново-підзолистих ґрунтів до 5 Кі/км² міграція ¹³⁷Cs в багаторічні бобові трави та корми з них не перевищує ДР-97. Вони не являють небезпеки для тварин і їх можна вирощувати без обмежень як в одновидових посівах, так і в травосумішках. На кормових угіддях зі щільністю забруднення 5-10 і більше Кі/км² бобові компоненти доцільно використовувати у травосумішках із злаковими травами.

13. Питома активність ¹³⁷Cs в різних ярусах травостою багаторічних бобових та злакових трав неоднакова і залежить від щільності забруднення ґрунту, фази росту і розвитку, висоти рослин та величини урожаю. Найбільше ¹³⁷Cs нагромаджується в нижній частині рослин (10–15 см), найменше в середній – 25,6–41,3 % і дещо вищий вміст відмічено у суцвіттях – 45,7-69,8 % від їх вмісту в нижній частині кормових трав.

14. Поверхневе поліпшення природних лук на всіх типах лук знижує перехід у трави ¹³⁷Cs в 1,25-1,70 рази. Воно ефективне на кормових угіддях зі щільністю радіоактивного забруднення до 5 Кі/км² за ¹³⁷Cs і може бути рекомендоване до застосування на всіх типах луків, оскільки вміст радіонуклідів в травах не перевищує допустимих рівнів. Кратність зниження надходження ¹³⁷Cs в сіяні трави після повторного залуження досліджуваних типів лук внаслідок докорінного поліпшення на суходільній луці становить насамперед до 2,5 раза, низинній – в 2,7-2,8 і заплавній – в 4,3-4,8 раза порівняно з природним травостоєм.

15. На території зі щільністю забруднення до 6 Кі/км² організація зеленого конвеєра на основі використання багаторічних і однорічних бобових, злакових трав та проміжних культур дозволяє без обмежень задовольнити худобу екологічно безпечним зеленим кормом, який відповідає зоотехнічним вимогам впродовж 163 днів пасовищного сезону, що дозволяє отримувати молоко, яке відповідає встановленим радіологічним нормам. В умовах підвищеного радіоактивного забруднення (10-15 Кі/км²) необхідне ретельне обстеження кормових угідь господарства, а також важливо враховувати особливості нагромадження цезію зеленою масою різних кормових культур та їх сумішок. Вміст ¹³⁷Cs у раціоні можна регулювати шляхом підбору видового складу кормових культур, добової норми згодовування та вдалого поєднання випасу або скошування рослин без зниження якості кормів.

16. Серед кормових культур в сівозміні кращі енергетичні показники у конюшини з тимофіївкою, кукурудзи на силос, жита озимого на зерно та буряків кормових. Вони забезпечили збір валової і обмінної енергії відповідно до культур 202,0 та 114,9 ГДж/га; 158,0 та 112,3; 136,4 та 60,7; 129,0 та 88,9 ГДж/га. Органо-мінеральна система удобрення була кращою для конюшини з тимофіївкою другого року використання та кукурудзи на силос, органічна – сприяла кращому нагромадженню енергії у посівах буряків кормових, жита озимого на зелений корм та капустяних культур у післяжнивних посівах. Найвищий енергетичний коефіцієнт (12,2-18,4) мають конюшина з тимофіївкою першого та другого років використання, вико-вівсяна сумішка та люпин кормовий на зелену масу. Найменші затрати сукупної енергії виявлені у проміжних посівів капустяних культур та жита озимого на зелений корм – 4,8-5,2 та 6,2 ГДж/га. При цьому встановлений високий енергетичний коефіцієнт – 7,0-8,3 та 8,2-8,6. Найвищу окупність енерговитрат отримано на посівах люпину кормового (КЕЕ 12,6-13,3) і конюшини з тимофіївкою першого року використання (КЕЕ 9,7-10,4) та вико-вівсяної сумішки (9,2-9,3). Найменший КЕЕ відмічено у буряків кормових – 1,4-1,5. Однак, енергоємність 1 ц сухої речовини найбільша у буряків кормових і становить 713-798 МДж. Енергоємність 1 ц сухої речовини кукурудзи на силос також висока – 238-268 МДж.

17. Сумішка конюшини лучної з тимофіївкою лучною першого року використання забезпечує 2219,2-295,0 грн/га чистого прибутку, силосна кукурудза – 2175,0-2185,8 грн/га, люпин кормовий – 1406,5-1380,3 грн/га, вико-вівсяна суміш – 734,3-812,6 грн/га. З одного кормового гектара, ущільненого житом озимим на зелений корм, одержано разом з кукурудзою на силос 2827,9-2919,1 грн. прибутку. А післяжнивні посіви капустяних культур разом з житом озимим на зерно в сумі забезпечують 1059,1-1190,3 грн. чистого прибутку. Собівартість 1 ц кормових одиниць зелених кормів коливається в межах від 2,8 до 7,5 грн., зерна жита озимого – 11,1-12,4. Рівень рентабельності коливається в межах від 101% (жито озиме на зерно) до 798% (конюшина з тимофіївкою першого року).

18. Найкраща окупність джоуля затраченої техногенної енергії валовою та обмінною енергією врожаю відмічена у сінокісних бобово-злакових сумішок. ЕК становив 19,1-22,1, КЕЕ – 10,8-13,0. Пасовищні травосумішки містять в урожаї на 7,8-16,2 ГДж/га більше обмінної енергії порівняно з простою травосумішкою конюшини та тимофіївки. Їх ЕК становить 16,5-18,2, КЕЕ – 9,4-10,4. Складні травосумішки більш енергетично ефективніші, ніж проста травосумішка. Найкращі показники економічної ефективності має бобово-злаковий травостій сумішки, де бобовий компонент був представлений конюшиною лучною та лядвенцем рогатим. Він забезпечив отримання 2426,0 грн. чистого прибутку при найменшій собівартості корму (3,7 грн. за 1 ц кормових одиниць) і рентабельності 573,8 %.

Публікації автора:

1. Книги:

1. Корми з присадибної ділянки / І.І. Ібатуллiн, В.І. Куций, В.М. Гаврилюк, О.М. Гаврилюк, В.В. Мойсієнко. – К.: Урожай, 1990. – 206 с.

2. Мойсієнко В.В., Водяницький Г.П., Мартенюк М.В. Вибір індустріальної технології виробництва кормів в умовах Полісся України. – Житомир, 1995.– 30 с.

3. Мойсієнко В.В., Павлюк Н.В. Лікарські та отруйні рослини: Навч. посіб. – Житомир, 1999. – 163 с.

2. Статті у фахових виданнях:

4. Мойсієнко В.В. Агроекологічна оцінка кормів з інтенсивної кормової сівозміни Полісся України // Вісн. аграр. науки. – 1997. – (Спец. вип.). – С. 66–70.

5. Славов В.П., Мойсієнко В.В. Біоекологічні основи системи кормовиробництва на Поліссі України // Тваринництво України. – 1997. – № 12. – С. 20–22. (Автором одержано та узагальнено результати і підготовлено статтю до друку, співавтором матеріали і публікації не використовувались при захисті дисертації).

6. Мойсеенко В.В. Продуктивность и кормовая оценка клевера лугового в смеси с тимофеевкой луговой в кормовом севообороте Полесья Украины // Сб. науч. тр. междунар. совещ. «Бобовые культуры в современном сел. хоз-ве». – Новгород, 1998. – С. 36–37.

7. Мойсієнко В.В., Мартенюк Г.М. Агроекологічна оцінка якості вико-вівсяної сумішки // Тваринництво України. – 1998. – № 1. – С. 22–23. (Автором одержано та узагальнено результати і підготовлено статтю до друку, співавтором використано свою частку публікації при захисті дисертації).

8. Мойсеенко В.В. Биоэкологические особенности бобово-злаковых травосмесей в кормовом севообороте Полесья Украины // Актуальные проблемы экологии на рубеже третьего тысячелетия и пути их решения: Сб. науч. тр. Междунар. науч.-практ. конф. – Брянск, 1999. – С.275–281.

9. Мойсієнко В.В., Лещук М.Д. Фактор біологізації та енергетична оцінка озимого жита в кормовій сівозміні Полісся України // Вісн. ДААУ. – 2000. – № 1. – С. 66–70. (Автором одержано та узагальнено результати і підготовлено статтю до друку, співавтором матеріали і публікації не використовувались при захисті дисертації).

10. Мойсієнко В.В. Продуктивність та сучасний екологічний стан природних та поліпшених кормових угідь Житомирщини // Вісн. ДААУ: (спец. випуск, жовтень). – 2000. – С. 47–49.

11. Мойсієнко В.В. Залежність продуктивності вико-вівсяної сумішки від агроекологічних умов Полісся України //Вісн. ДААУ.– 2000.– № 2. – С.90–95.

12. Мойсієнко В.В.Особливості раціонального використання заплавних лук в умовах Полісся України // Корми і кормовиробництво. – 2001. – Вип. 47. – С.210–213.

13. Мойсієнко В.В. Продуктивність та екологічна оцінка пасовищ на суходільних луках Полісся України // Вісн. ДААУ. – 2001. – №1. – С. 52–54.

14. Мойсієнко В.В. Формування сіяних багаторічних фітоценозів інтенсивного використання шляхом підбору травосумішок // Вісн. НАУ. – 2002. – Вип. 50. – С.92–100.

15. Мойсієнко В.В. Антропогенна трансформація та відновлення лучних фітоценозів в умовах радіоактивного забруднення // Агроеколог. журн. – 2002. – № 3. – С.41–46.

16. Мойсієнко В.В. Формування урожаю кормових буряків залежно від системи удобрення в кормовій сівозміні Полісся України // Зб. наук. пр. Подільської держ. аграр.-техн. акад. – 2002. – № 10. – С.41–43.

17. Мойсієнко В.В. Формування агрофітоценозів в проміжних посівах кормової сівозміни Полісся України // Зб. наук. пр. Вінницького держ. аграр. ун-ту. – 2002. – Вип. 13. – С. 18–23.

18. Мойсієнко В.В. Перетравність кормів з кормового люпину в рубці жуйних тварин // Корми і кормовиробництво. – Вінниця. – 2002. – № 49. – С.132–134.

19. Мойсієнко В.В. Активність ¹³⁷Сs в кормових травах та проблема білка в зоні радіоактивного забруднення // Вісн. ДАУ. – 2002. – № 2. – С.40–43.

20. Мойсієнко В.В. Вміст ¹³⁷Сs в ґрунтах та рослинності різних кормових угідь Полісся // Агроеколог. журн. – 2003. – № 1. – С.39–42.

21. Мойсієнко В.В. Продуктивність та якість кормів з багаторічних та однорічних сіяних фітоценозів залежно від удобрення та фази вегетації // Вісн. ДАУ. – 2003. – № 1. – С. 51–58.

22. Мойсієнко В.В. Агроекологічні умови середовища і формування продуктивності кормових культур // Зб. наук. пр. Уманського держ. аграр. ун-ту: (спец. вип: Біологічні науки і проблеми рослинництва). – Умань, 2003. – С. 681–687.

23. Мойсієнко В.В. Перетравність трав’яних кормів жуйними тваринами // Вісн. ДАУ. – 2003. – № 2. – С. 33–41.

24. Мойсієнко В.В. Бур’яни в кормових фітоценозах // Захист рослин. – 2003. – №12. – С. 8–10.

25. Мойсієнко В.В. Ефективність створення та використання сіяних травостоїв багаторічних трав в умовах Полісся України // Вісн. ДАУ. – 2004. – №1. – С.51–60.

26. Мойсієнко В.В., Надточій П.П. Важкі метали в ґрунтах та кормових фітоценозах Полісся // Захист рослин. – 2004. – №. 10. – С. 9–11. (Автором одержано та узагальнено результати і підготовлено статтю до друку, співавтором матеріали і публікації не використовувались при захисті дисертації).

27. Бабич А.О., Мойсієнко В.В. Виробництво кормового білка з сіяних та природних фітоценозів в умовах радіоактивного забруднення Полісся України // Корми і кормовиробництво. – 2004. – Вип. 54. – С. 21–28. (Автором одержано та узагальнено результати і підготовлено статтю до друку, співавтором матеріали і публікації не використовувались при захисті дисертації).

28. Мойсієнко В.В. Продуктивність, видовий склад та екологія лучних фітоценозів Полісся України // Вісн. Сумського національного аграр. ун-ту. – 2004. – № 6 (9). – С. 87–91.

29. Мойсієнко В.В. Методика проведення інвентарного опису та стан природних кормових угідь Полісся України // Вісн. ДАУ. – 2005. – № 1. – С. 63–70.

30. Мойсієнко В.В., Малиновський А.С., Герасименко Д.Б. Особливості вирощування та використання сої в різних екологічних умовах Житомирщини // Вісн. ДАУ. – 2005. – № 2. – С.22–28.

3. Статті у збірниках наукових праць та журналах:

31. Мойсієнко В.В. Поживна цінність озимого жита в інтенсивній кормовій сiвозмiнi //Наук. Забезпечення АПК в умовах Центр. Полісся i Пiвн. Лісостепу України: Ювiл. вип. пр. науковців Житомир. с.-г. iн-ту (1922-1992). – Житомир, 1992. – С.429–431.

32. Мойсієнко В.В. Продуктивність олійної редьки в післяжнивних проміжних посівах кормової сівозміни Полісся України // Вісн. аграр. науки південного регіону. – 2000. – Вип. № 1. – С. 259–263.

33. Мойсієнко В.В. Залежність продуктивності кормового люпину від агрометеорологічних умов Полісся України // Вісн. аграр. науки південного регіону. – 2001. – Вип. № 2. – С. 174–179.

34. Мойсієнко В.В. Особливості нагромадження ¹³⁷Сs в різних частинах кормових бобових та злакових трав // Вісн. аграр. науки південного регіону. – 2002. – № 3. – С.134–139.

35. Тези доповідей:

36. Славов В.П., Мойсеенко В.В. Оптимальный режим использования сеяных многолетних травостоев – эффективный фактор экономии ресурсов //Респ. науч.-техн. конф.: "Энергосберегающие технологии пр-ва заготовки и хранения кормов": Тез. докл. (27-29 сент.1988 г.). – Винница, 1988. – С. 9–10.

37. Мойсеенко В.В., Славов В.П. Продуктивность промежуточных культур в интенсивном кормовом севообороте // Агропром. комплексу Полесья УССР – науч. обеспечение: Тез. докл. науч. – практ. конф. – Житомир, 1989. – Ч. 3. – С. 103–105.

38. Славов В.П., Шульга Н.Г., Мойсеенко В.В., Забродский В.П. / Продуктивность и химический состав клеверо-тимофеечной смеси в зависимости от сроков уборки и уровня удобрений в интенсивном кормовом севообороте зоны Полесья УССР/ Совершенствование хоз. механизма и интенсификация агропром. пр-ва: Тез. докл. науч. – практ. конф. молодых ученых. В 2-х ч. – Житомир, 1990. – Ч.2. – С. 6–8.

39. Мойсієнко В.В. Кормова оцiнка ярого ріпаку в iнтенсивнiй кормовій сiвозмiнi // Респ. наук.-вироб. семiнар "Досвід вирощування та впровадження нетрадиційних кормових рослин на Україні": Тез.доп. – Кам"янець-Подiльський, 1990. – С. 55–57.

40. Мойсеенко В.В., Забродский В.П. Промежуточные культуры – надежный источник увеличения производства кормов // Совершенствование хоз. механизма и интенсификация агропром.пр-ва.: Тез.докл.науч.-практ.конф.молодых ученых. В 2-х ч. – Житомир, 1990. – Ч. 2. – С. 17–19.

41. Мойсієнко В.В. Поживність кормів в інтенсивній кормовій сівозміні // Нові технології заготівлі, зберігання кормів і кормового білка на базі комплексної механізації та проблеми насінництва кормових культур.: Тези доп. республіканської конф. і координаційної ради. – Вінниця, 1991. – С. 12–13.

42. Забродский В.П., Мойсеенко В.В. Организация производства экологически чистых кормов в интенсивном кормовом севообороте // Пробл.с.-х. радиоэкологии. – пять лет спустя после аварии на Чернобыльской АЭС:Тез. регион. науч.-практ. конф. (20-21 июня 1991 г.). – Житомир, 1991. – С. 91–93.

43. Мойсеенко В.В., Мартенюк Н.В., Панюк Н.К. Улучшение и рациональное использование пойменных лугов в условиях радиоактивного загрязнения территории Полесья Украины //Современные проблемы и перспективы луговодства на пойменных лугах, польдерах и освоенных болотах: Тез. докл. междунар. конф. к 100-летию луговодства России. – Новгород, 1996. – С. 92–93.

44. Славов В.П., Мойсеенко В.В. Производство экологически чистых кормов в интенсивном кормовом севообороте / Пробл. с.-х. радиоэкологии – 10 лет спустя после аварии на Чернобыльской АЭС : Тез. докл. 2-ой междун. конф. – Житомир, 1996. – С. 18–21.

45. Славов В.П., Забродский В.П., Мойсеенко В.В. Продуктивность кормового севооборота при внесении удобрений и разных режимах использования кормовых культур: Информ. листок. – Житомир. – ЦНТИ, 1994. – № 59. – 3с.

46. Мойсеенко В.В. Формирование урожая и продуктивность клеверо-тимофеечной смеси в зависимости от сроков уборки и фонов удобрений в условиях Полесья Украины // Соврем. пробл. и перспективы лугового кормопроизводства: Тез. докл. науч. конф. преподавателей, науч. сотрудников и аспирантов. К 100-летию научного луговодства России. – Новгород, 1995. – С. 38–39.

47. Мойсієнко В.В. Екологiя кормовиробництва у навчальному процесi // Еколог. пiдготовка та виховання студентiв аграрних навчальних закладiв: Тези доп. Всеукр. наук.-метод. конф. /Держ. агро еколог. акад. України. – Житомир, 1995. – С. 69–71.

48. Славов В.П., Мойсеенко В.В., Мартенюк Г.Н. Оценка качества зеленого корма вики яровой в смеси с овсом в кормовом севообороте Полесья Украины // Сб. науч. тр. междунар. совещ. «Бобовые культуры в современном сел. хоз-ве». – Новгород, 1998. – С. 195–197.

49. Мойсієнко В.В., Малиновський А.С. Проблеми вирощування та використання сої в різних екологічних умовах Житомирщини // Виробництво, переробка і використання сої на кормові та харчові цілі. – Матеріали 3-ї Всеукраїнської конф. – Вінниця, 2000. – С. 40–42.

50. Мойсеенко В.В., Малиновский А.С. Проблемы кормопроизводства в агроэкологических условиях Житомирского Полесья Украины // Почвы и их плодородие на рубеже столетий: Материалы ІІ съезда белорусского о-ва почвоведов. – Минск, 2001. – Кн. 2. – С. 217–219.

5. Рекомендації, наукові та методичні розробки:

50. Науково-методичні рекомендації по ресурсозберігаючих технологіях вирощування ярого ріпаку в умовах Житомирської області. – Житомир.: Полісся. – 2000. – 10 с.

51. Панюк Н.К., Прищак Г.І., Мойсієнко В.В. Створення та раціональне використання пасовищ з основами екології: Методичні вказівки. – Житомир: ДААУ, 1997. – 26 с.

52. Зелений конвейєр з основами екології / В.В.Мойсієнко, В.П.Забродський, Н.К.Панюк, І.Й.Кулiковський. – Метод. вказiвки. – Житомир, 1995. – 10 с.

53. Мойсієнко В.В. Видовий склад та екологія рослинності сіножатей і пасовищ України: Методичні вказівки. – Житомир: ДААУ, 1998. –37 с.

54. Мойсієнко В.В., Панюк Н.К. Агроекологічне поліпшення природних кормових угідь України: Методичні вказівки. – Житомир: ДААУ, 1999. – 38 с.

55. Мойсієнко В.В. Шкідливі та отруйні рослини зони Полісся і Лісостепу України: Методичні вказівки. –Житомир: ДААУ. – 1999. – 23 с.

56. Мойсієнко В.В. Апробація кормових культур: Методичні вказівки. – Житомир: ДААУ,1999. – 23 с.

57. Євтушок І.М., Мойсієнко В.В. Вивчення біологічних і морфологічних особливостей та кормової цінності однорічних та малопоширених кормових культур: Методичні вказівки. – Житомир, 2003. – 41 с.

58. Ведення сільського господарства на радіоактивно забруднених територіях Житомирської області та їх комплексна реабілітація на 2004-2010 роки: Методичні рекомендації. –Житомир, 2004. – 95 с.