1. За результатами аналізу наукових публікацій, методичних вказівок і нормативних документів опрацьовано алгоритм комплексної агроекологічної оцінки технологій застосування добрив під картоплю при вирощуванні її на дерново-середньопідзолистому середньо-окультуреному, пилувато-супіщаному грунті в умовах достатнього зволоження. Яким установлено, що комплексну агроекологічну оцінку технологій вирощування картоплі доцільно проводити на системних засадах за трьома групами критеріїв і показників, які характеризують вплив системи удобрення на режим основних властивостей агроценозу, екологічний стан та його функції. 2. Домінуючими чинниками екологічної дестабілізації при вирощуванні картоплі можуть бути порушення стану внутрішньої динамічної рівноваги в балансах гумусу (до мінус 1230 кг/га/рік) і поживних елементів (-139,5 кг/га), що зумовлює активізацію дуже небезпечних деградаційних процесів – дегуміфікацію, декальцінацію, підкислення, ущільнення, агровиснаження, послаблення біологічної активності і, як результат, зменшення продуктивної функції ґрунту. 3. При проведенні комплексної агроекологічної оцінки систем удобрення картоплі пріоритетні наступні критерії: а) за впливом систем удобрення на грунт - баланс гумусу і біогенних елементів; трансформування агрохімічних параметрів родючості, видового складу та чисельності ґрунтової мікрофлори; біологічної активності ґрунту; б) за впливом на водну компоненту – елементно-речовинний склад і концентрація біогенних елементів (азот, фосфор, калій, кальцій і магній) і водорозчинного гумусу в інфільтраційних водах; в) за впливом на агрофітоценоз - його продуктивну здатність і фітосанітарний стан, якість бульб (вміст крохмалю, білка, вітаміну “С” і нітратів) ККД використання біологічного та технічного азоту, забур’яненість посівів та ураженість бульб хворобами; ефективність використання агрокліматичного потенціалу (активних температур, ФАР, атмосферних опадів), енергоємність технологій та їх економічну ефективність. 4. Технології застосування добрив – “гній, 40 т/га +N120Р60К120 + сидерат” сприяла досягненню позитивного балансу гумусу на рівні 0,38-0,78 т/га проти негативного - 1,23 т/га на контролі. Аналогічна закономірність відмічена і в балансах N, Р, К і Са. Баланс Mg при різних технологіях удобрення був позитивний. З показниками балансів гумусу і поживних елементів корелювали параметри родючості ґрунту. Найвищий показник вмісту гумусу – 1,26% - одержано при застосуванні сидерально-органо-мінеральної системи удобрення, де баланс гумусу був позитивний – 380 кг/га. У зв’язку з цим, вирощування люпину у проміжних сидеральних посівах за впливом на родючість еквівалентне 30 т гною. Позитивним показникам балансів азоту (+157 кг/га), фосфору (+193 кг/га) і калію (+137 кг/га) на сидерально-органо-мінеральному фоні відповідали найвищі рівні вмісту цих елементів у ґрунті – 100, 248 і 80 мг на кг ґрунту. 5. Екологізація систем удобрення картоплі шляхом запровадження пожнивних сидеральних посівів люпину є не тільки альтернативним джерелом збагачення ґрунту на органічну речовину, але й високоефективним запобіжним заходом вимивання біогенних елементів з ґрунту та забруднення підгрунтових вод, нітратами, нітритами та іншими токсикантами. За нашими спостереженнями, пожнивна сидерація зменшує вимивання біогенних елементів і водорозчинного гумусу , порівняно з мінеральною системою удобрювання, на 51 і 48%. 6. Азотфіксуючі, целюлозоруйнуючі та фосфатмобілізуючі бактерії під впливом добрив підвищували свою чисельність, денітрифікатори і кислотоутворюючі бактерії, навпаки, зменшували. Біологічну активність ґрунту характеризують його нітрифікаційна здатність та інтенсивність виділення СО2. Добрива, особливо інтенсивні технології їх застосування, значно активізують ці процеси, підвищуючи нітрифікаційну здатність ґрунту з 2,0-2,6 (контроль) до 7,4-8,0 мг NО3 /кг ґрунту (сидерат І + гній + NРК). Виділення СО2 при цьому збільшувалося в 2,4 рази, що з агрономічної точки зору є позитивом. 7. Застосування проміжних сидеральних посівів як окремо, так і при сумісному використанні з гноєм і мінеральними добривами справляє значний фітосанітарний ефект, знижуючи забур’яненість картопляного агрофітоценозу в 1,5-2,0 рази та ураженість бульб хворобами на 23-29% порівняно із контролем і на 30-36% порівняно з внесенням гною. 8. Екологічно обгрунтований рівень продуктивності культури – найважливіший критерій для надання технологіям агроекологічної оцінки. У нашому досліді 200 ц бульб з 1 га – це еталонна врожайність картоплі, яку забезпечила сидеральна система удобрення з високими показниками якості врожаю, що передбачені як вітчизняними так і європейскими стандартами. На разі, коли бульби містять 16,4% крохмалю, 2,2% легкозасвоюваного білка, 15,7 мг% вітаміну “С” та 107 мг/кг сирої маси нітратів (при ГДК 120 мг) і співвідношенні NО3 : вітаміну “С” 7,7. Така картопля придатна для виробництва продуктів дитячого та дієтичного харчування, а технологія вирощування (удобрення) цілком відповідає вимогам екобезпеки і концепції стійкого еколого-економічного розвитку. 9. Крім ознак екологізації, яких набуває традиційна система удобрення картоплі (гній+NРК) в результаті доповнення її сидерацією, сидеральна система удобрення має значну перевагу над іншими за використанням агрокліматичних ресурсів та показниками енерго-економічної ефективності. 10. На застосування сидеральної системи було витрачено непоновлюваної енергії 4476 МДж/га, органічної – в 3,7 рази більше за практично рівних приростів урожайності (69 і 71 ц\га). Енерговитрати при цьому на 1 ц бульб становили у першому випадку 64,9, у другому – 207,4 МДж, тобто в 3,2 рази більше. Доповнення мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення сидерацією знижує їхню енергоємність на 73,1 і 86,6% та забезпечує одні з найкращих показників рівня рентабельності (319-300%), собівартості 1 т продукції (251-266,4 грн) та одержання умовно чистого прибутку до 13945-14942 грн/га. |