Анотація до роботи:

Ісаєнко О.С. Агресія в системі комунікації «мати – дитина» як фактор соціальної дезадаптованості молодших школярів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи. – Інститут соціальної та політичної психології АПН України, Київ, 2007.

У рамках дослідження агресія розглядається як механізм соціально-психологічної адаптації, показник і механізм успішності процесу сепарації дитини від матері та всіх наступних адаптивних стратегій.

В експериментальному дослідженні з використанням етологічної моделі агресії визначено особливості агресивної комунікації в парі «мати – дитина»: частоту, амплітуду, інтервенцію, динаміку. Установлено зв'язок між агресією в парі та соціальною дезадаптованістю молодшого школяра.

Ефективна корекція агресії у молодших школярів здійснювалась індивідуально і за допомогою тренінгу для дітей і пар «мати – дитина».

На основі теоретичного аналізу та узагальнення отриманих емпіричних даних зроблено висновки, які загалом підтверджують висунуті гіпотези:

1. Структура й динаміка агресивної поведінки, описані в рамках сучасної етологічної моделі, дають змогу розглядати агресію не як форму девіантної поведінки, а як механізм соціально-психологічної адаптації, а також реєструвати якомога ширший спектр гнівних станів, спостерігати латентні елементи агресії на стадії зародження конфлікту, прогнозувати розвиток агресивної ситуації.

2. Важливим показником розвитку дитячого его в контексті відокремлення дитини від матері є прояв і нейтралізація агресії в парі, здатність матері й дитини зустрічатися з агресією один одного як з подією, що сприяє встановленню між ними чітких психологічних границь. Порушення цих особливостей агресивної комунікації в парі призводить до порушення всіх наступних адаптивних стратегій, у тому числі до соціальної дезадаптації молодшого школяра.

3. Найбільш інформативними базисними показниками соціальної дезадаптованості молодших школярів є високий рівень шкільної тривожності та низький соціальний статус дитини в групі однокласників, у структурі яких можна виокремити механізми, пов'язані з порушенням агресивної поведінки.

4. Експериментально апробовані критерії діагностики агресивної комунікації в парі «мати – дитина»: частота агресивної активності; амплітуда між частотою агресивних проявів матері та дитини; рівень інтервенції матері в простір дитини під час навчання; зміна агресивної активності учасників («частота», «амплітуда», «інтервенція», «динаміка») –дають змогу спостерігати й оцінювати особливості соціальної ієрархії в парі, процес формування психологічного простору особистості з огляду на його депривованість або суверенність, а також компоненти егоідентичності (досвід досягнень, автономність, ініціативу), які в ситуації конфлікту з матір'ю на фоні навчання/виховання дають можливість дитині обстоювати свої границі, забезпечують її здатність зустрічатися з материнською агресією, протистояти їй, зберігаючи когнітивну активність.

5. Існує зв'язок між особливостями агресивної поведінки в парі «мати – дитина» («частота», «амплітуда», «інтервенція», «динаміка») та рівнем соціальної адаптації/дезадаптації дитини за трьома ознаками: рівень шкільної тривожності, діловий та емоційний соціометричний рейтинги, що дає змогу прогнозувати з високим ступенем імовірності соціальну дезадаптованість молодшого школяра на основі параметрів агресивної поведінки в парі «мати – дитина».

6. Збільшення інтенсивності агресії в парі на різних інтервалах призводить до формування як адаптивних, так і дезадаптивних характеристик хлопчиків і дівчаток. Це дає змогу розглядати агресію як механізм соціальної адаптації в широкому розумінні і стверджувати, що причиною соціальної дезадаптованості молодших школярів може бути як високий рівень агресії в парі «мати – дитина», так і низький. Структура експериментального дослідження, особливості розвитку агресивної комунікації матері й дитини в онтогенезі, еволюційний статус більшості невербальних показників агресії, результати інших досліджень, особливості функціонального зв'язку дають підставу говорити про вплив агресії в парі «мати – дитина» на соціальну дезадаптованість молодших школярів.

7. Соціальна дезадаптованість дівчаток пов'язана зі збільшенням амплітуди агресії матері й дитини на етапі «розв'язання завдання» (загальна тривожність у школі, діловий соціометричний рейтинг, емоційний соціометричний рейтинг) зі зменшенням агресії матері на етапі «після випробування» (емоційний соціометричний рейтинг). Соціальна дезадаптованість хлопчиків пов'язана зі зниженням їхньої агресії на етапі «після випробування» (загальна тривожність, емоційний соціометричний рейтинг), з агресивною активністю матері на різних етапах (діловий соціометричний рейтинг), зі збільшенням агресивної активності матері на етапі «після випробування» (емоційний соціометричний рейтинг).

8. Інтенсивна тренінгова програма для дітей і для пар «мати – дитина», спрямована на корекцію агресії як механізму соціально-психологічної адаптації, передбачає роботу з усім спектром агресивної поведінки, характерної для пари «мати – дитина» («частота», «амплітуда», «інтервенція», «динаміка»), дає змогу знизити рівень шкільної тривожності та збільшити соціометричний рейтинг школяра в групі однокласників.

9. Аналіз агресивної феноменології в процесі індивідуальної корекції дитини з високим рівнем соціальної дезадаптованості в школі допоміг уточнити особливості агресивної динаміки в символічному ігровому просторі, в тому числі в трансферентних стосунках, процес переходу від імпульсиних до контрольованих способів вираження агресії, процес виснаження деструктивних і зародження конструктивних сюжетів у грі. Результатом індивідуальної форми корекції є позитивна зміна соціального статусу дитини в шкільному класі, а також інші показники соціальної адаптації: зменшення опору у стосунках з матір'ю, здатність виявляти ініціативу в контакті з дорослим.

Перспективи продовження цього напряму в наукових дослідженнях пов'язані із проведенням кроскультурних досліджень агресії в парі «мати – дитина», насамперед особливостей інтервенції матері в простір дитини під час навчання в різних культурах, з розширенням уявлення про динаміку агресивних сюжетів в ігровій терапії.

Публікації автора:

1. Мать и ребенок: кризис отделения // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей. – К.: ТОВ «Видавництво «Сталь», 2000. – Вип. 4 (7). – С. 119–126.

2. Консультирование пары «мать-ребенок»: простые фигуры и завершение ситуации // Наука i освiта. – 2004. – № 3. – С. 75–77.

3. Современные исследования агрессии: проблема метапозиции и метаязыка // Наука i освіта. – 2004. – № 8–9. – С. 90–93.

4. Принципы коррекции агрессивного поведения у младших школьников // Віс. Харків. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна: Серiя «Психологiя». – 2005. – № 653. – С.74–79.

5. Случай школьной дезадаптации в психоаналитическом контексте // Журнал практикующего психолога. – 2006. – № 12. – С. 205–215.

6. Влияние агрессивного поведения в паре «мать–ребенок» на уровень школьной дезадаптации (экспериментальное исследование) // Наука i освіта. – 2006. – № 3–4. –

С. 11–15.