1. Трансформація вітчизняної економіки зумовлена необхідністю корінних перетворень у системі економічних відносин, у структурі суспільного відтворення. Формування економічної системи, в основу якої покладена дія ринкових механізмів із соціальною орієнтацією, передбачає становлення повноцінного й ефективного приватного сектора, отже – докорінну перебудову відносин власності. 2. Доведено, що господарства населення та фермерські господарства можуть ефективно розвиватися на основі інтеграції та кооперації у тісній діалектичній єдності з великими господарськими формуваннями. Специфікою становлення фермерських господарств в Україні стало те, що воно сформувалось у надрах колгоспно-радгоспної системи шляхом виділення відповідних земельних площ, а не на основі особистих селянських господарств еволюційним шляхом. У цьому полягають особливості еволюції фермерства в Україні та проблеми, пов'язані з його розвитком. Основні причини невдач у розвитку фермерства полягають у відсутності науково обґрунтованих програм формування фермерських господарств як на державному рівні, так і на регіональному. 3. Обґрунтовано необхідність державного регулювання та реальної підтримки аграрних підприємств з боку уряду. Державне регулювання має зводитися не до централізованого управління, а до створення умов, які сприяють максимальному розвитку індивідуальних здібностей та ініціативи селян, раціональному використанню ресурсів галузі. У роботі доводиться необхідність посилення теоретико-методологічного обґрунтування розширення практичних методів, які застосовуються державою для розвитку аграрного ринку, для забезпечення паритетності умов функціонування АПК. 4. Аналіз виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в Луганській області, показав, що незважаючи на збільшення інвестицій в основний капітал сільського господарства, яке відбулося з 2001 по 2006 роки більше ніж у 3,4 рази, сільське господарство області ще не вийшло з тривалої кризи. Інноваційна діяльність сільгосппідприємств усіх форм власності області, практично не має економічного підґрунтя. Таке становище інноваційної діяльності пояснюється відсутністю державної підтримки. Механізм регулювання процесів відтворення повинен мати конкретну функціональну спрямованість і бути якнайтісніше пов’язаним не з державними структурами, а саме із суб’єктами господарювання. 5. Аналіз розвитку аграрної економіки Луганської області показав, що однією з найважливіших наукових та практичних проблем сьогодні є формування та стабільне функціонування продовольчого ринку, фундаментом якого є стале відтворення обсягів виробництва сільгосппродукції. Проведений аналіз ефективності державного регулювання ринку зерна на регіональному рівні з 2000 по 2006 роки показав, що державний механізм підтримки сільгоспвиробника недостатній. Побудована модель регіонального ринку зерна має теоретичну і практичну значущість, зокрема для здійснення оцінок орієнтації на внутрішні та зовнішні ринки у разі зміни цінової кон'юнктури даного ринку. За допомогою такої моделі досліджено регулювання ціни на ринку зерна в Луганській області. Проведені розрахунки показали, що сумарні збитки виробників зерна від цінової невизначеності у 2005 році складали 25 млн. грн. 6. Доведено, що відсутність виваженої регіональної політики призводить до значних диспропорцій у територіальній структурі економіки, до неефективного використання переваг територіального розділу праці, природно-ресурсного та науково-виробничого потенціалу. Основою регіонального регулювання в числі інших регуляторних актів має стати Програма розвитку села, до завдань і методів якої можна віднести: адаптацію до місцевих умов заходів аграрної реформи; узгодження регіональних програм розвитку центральною і місцевою владою - мінімум регіональних розходжень в умовах роботи, життя і розвитку підприємництва. 7. Головна мета державного регулювання розвитку регіонів – забезпечити якнайповніше використання їх ресурсного потенціалу шляхом оптимального поєднання інтересів держави та кожного регіону. Для цього необхідно визначити стабільні нормативи відрахувань до бюджетів усіх рівнів. Регіональна економічна політика є складовою національної стратегії соціально-економічного розвитку України. 8. Завданням нового етапу аграрної політики є забезпечення сталого розвитку галузі в умовах відкритого конкурентного середовища, налагодження прозорого аграрного ринку, надання ефективної державної підтримки, створення умов для фінансової самодостатності сільськогосподарських підприємств, фермерських та селянських господарств. Основою нової аграрної політики має стати адекватна ринковим вимогам система державної підтримки сільського господарства. Це необхідна умова забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної галузі на світовому та європейському ринках. 9. Ефективність державного регулювання аграрного виробництва повинна забезпечуватися, з одного боку, впливом держави залежно від рівня платоспроможного попиту суб'єктів внутрішнього ринку, конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, можливостей експорту сільськогосподарської продукції та продовольства і необхідністю сталого розвитку галузі, а з іншого – створенням системних передумов для повноцінної дії механізму формування цін через попит і пропозицію у тих секторах АПК, де можливі паритетні взаємовідносини та еквівалентний обмін товарами між усіма учасниками ринку. Раціональним, на думку автора, вважається поєднання елементів ринкового ціноутворення з державними засобами впливу на цей процес та економічного його регулювання, що може загальмувати негативні явища в економіці сільського господарства, прискорити стабілізацію розвитку всього АПК. 10. В основу функціонального поєднання державного та ринкового механізму регулювання процесів аграрного відтворення мають бути покладені визначені принципи, котрі є каркасом механізму державного регулювання. Пропонується запровадити науково обґрунтований організаційно-економічний механізм регулювання аграрного виробництва на основі визначення оптимальних пропорцій щодо використання управлінських, організаційних, інформаційно-консультаційних та маркетингових ресурсів; державних і ринкових важелів регулювання; центрального та регіонального рівнів державного регулювання АПК. | 