Анотація до роботи:

Кузьменко О.В. Адміністративний процес у парадигмі права. –
Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню адміністративного процесу в системі права. Розглядається генезис розвитку юридичного процесу, його система та структура. Визначається місце адміністративного процесу серед процесуальних видів.

Вивчення сутності адміністративного процесу, його соціальної ролі, різноманіття зв’язків у сфері діяльності публічної адміністрації дає можливість розглянути його як самостійну галузь права з єдиним предметом, методом та самостійною структурою.

Наводиться структура адміністративного процесу та її особливості. Виводяться поняття адміністративного провадження, стадія, етапи та дії провадження.

Теоретично обґрунтовано, що адміністративні провадження можна об’єднати за наявністю або відсутністю у них спору про право у дві групи: конфліктні та неконфліктні. Сформульовано дефініції проваджень: нормотворче; дозвільне; реєстраційне; контрольне; атестаційне. Виділені ключові детермінанти конфліктних проваджень як самостійної групи адміністративного процесу.

Головним висновком дисертації є встановлення нових знань про адміністративний процес, що утворили концептуальні засади нової адміністративно-процесуальної теорії і детермінували адміністративно-процесуальне право як процесуальну галузь права.

Систематизація отриманих результатів дозволила сформулювати низку підсумкових узагальнень щодо мети і завдань дослідження.

У філософському розумінні «процес» складається з послідовно змінюваних якісно нових станів, тому він є дискретним. Між станами немає чітко визначених меж. Матеріальний зміст одного стану втілюється у наступний стан і при цьому процес не зупиняється – у вказаному змісті процес є безперервним. Тому в кожному об’єкті, природно, постійно відбуваються зміни. Без змін не може бути руху, який приведе об’єкт до необхідного результату.

При здійсненні правової інтерпретації категорії «процес» автор відштовхувався від загальних ознак і закономірностей, притаманних явищу в його загально-філософському розумінні. Тобто, процес «взагалі» – це сукупність змінюючих один одного станів об’єкта, процес юридичний – становить аналогічну послідовність етапів реалізації правових норм. При цьому йдеться про офіційно впорядкований процес реалізації будь-яких матеріальних норм, а не лише тих, котрі регламентують окрему сферу соціальних відносин. Будь-яке твердження про обмеженість юридичного процесу рамками суб’єктного складу фактично дорівнює точці зору про те, що загальне явище процесу – це прогрес або регрес лише окремого виду об’єктів.

Отже, юридичний процес – це урегульований процесуальними нормами порядок діяльності публічних суб’єктів з підготовки, прийняття і документального закріплення юридичних рішень загального або індивідуального характеру.

Разом з тим юридичний процес як наука є чітко визначеним поліцентричним утворенням, покликаним уніфіковувати і узагальнено об’єднати наукову інформацію у всіх різновидах юридичної практики як комплексну систему і на цій підставі давати інтегральну картину категоріального арсеналу, понятійного апарату, що є ще диференційованим за різними галузями процесуальних юридичних наук: конституційний, кримінальний, цивільний, адміністративний, процеси тощо.

В результаті дослідження адміністративного процесу в системі інших процесуальних видів обґрунтовано інтегративні зв’язки юридичного процесу як правової категорії з функціонуванням публічної адміністрації та її складовими.

Зазначено, що юридичному процесу як органічному цілому притаманні родові ознаки, які не ідентичні ознакам його частин (видовим), що дає можливість стверджувати: вказане явище є системним утворенням у якісному та організаційному відношенні.

Дослідження концептуальних детермінант адміністративно-процесуального права дозволило зробити висновок про можливість відокремлення адміністративно-процесуального права як самостійної галузі права, із специфічним предметом, ступенем системної організації, широким спектром взаємодії з іншими галузями українського права як підсистемами одного і того ж рівня.

Адміністративний процес має складну та розгалужену структуру, де домінуючою видовою категорією є провадження. Процес – це сукупність проваджень. При цьому процес – поняття широке, яке охоплює юридичну частину діяльності публічної адміністрації. Провадження – це вид адміністративного процесу, який об’єднує послідовно вчинювані уповноваженим суб’єктом процесуальні дії щодо розгляду та вирішення індивідуальних справ.

Ієрархічно систему адміністративного процесу в загальному вигляді можна відобразити наступним чином: «адміністративний процес» – «адміністративні провадження» – «провадження з розгляду конкретної адміністративної справи».

Адміністративні провадження можна об’єднати за наявністю або відсутністю у них спору про право у дві групи: конфліктні та неконфліктні.

До неконфліктної групи адміністративних проваджень належать: нормотворче; дозвільне; реєстраційне; контрольне; атестаційне.

Під нормотворчим провадженням розуміється регламентована адміністративно-процесуальними нормами діяльність органів публічної адміністрації,
у ході якої вирішуються питання про формування змісту, прийняття та оприлюднення нормативно-правового акта.

Дозвільне провадження визначено автором як регламентовану адміністративно-процесуальними нормами діяльність органів публічної адміністрації, під час якої вирішуються питання про забезпечення реалізації прав фізичних та юридичних осіб на виконання певних дій або зайняття певними видами діяльності шляхом надання їм відповідного дозволу.

Реєстраційне провадження – це регламентована адміністративно-процесуальними нормами діяльність уповноважених органів публічної адміністрації, у ході якої вирішуються питання про офіційне визнання законності правових актів; законності дій юридичних та фізичних осіб; наділення суб’єктів права відповідними правами або обов’язками; а також про облік та фіксацію юридичних фактів, шляхом закріплення їх у реєстраційних документах.

Атестаційне провадження – це регламентована адміністративно-процесуальними нормами діяльність уповноважених органів публічної адміністрації, під час якої вирішуються питання про ідентифікацію, інвентаризацію або встановлення ступеня відповідності об’єктів атестаційної системи оціночним критеріям, необхідним для подальшого функціонування у певній сфері.

До проваджень конфліктного характеру віднесено: дисциплінарне провадження; провадження у справах про адміністративні делікти; провадження з розгляду скарг громадян; адміністративно-позовне провадження.

Підсумковий висновок полягає у тому, що загальне визнання змісту адміністративного процесу та адміністративно-процесуального права як галузі права розширить можливості локальної процесуалізації діяльності публічної адміністрації, що призведе до збільшення ефективності функціонування публічної адміністрації, виключить можливість прийняття помилкових рішень, а також гарантуватиме невладним суб'єктам у повному обсязі реалізацію їх прав і законних інтересів.

Публікації автора:

Монографії, підручники, навчальні посібники:

1. Кузьменко О.В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. – Київ: Атіка, 2005. – 358 с.

2. Кузьменко О.В. Процесуальні категорії адміністративного права: Монографія. – Львів: ВАТ «Атлас», 2004. – 232 с.

3. Кузьменко О.В. Колпаков В.К. Нелегальна міграція: генезис і механізм протидії: Монографія. – Д.: Наука і освіта, 2002. – 372 с.

4. Кузьменко О.В., Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.

5. Кузьменко О.В. Адміністративно-правовий статус біженців в Україні. – Д.: Наука і освіта, 2001. – 102 с.

6. Кузьменко О.В. Адміністративно-правова протидія нелегальній міграції: Навчальний посібник. – Д.: Наука і освіта, 2001. – 252 с.

7. Кузьменко О.В. Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому контексті: Підручник: У 2-х книгах / Я.Ю. Кондратьєв,
   Ю.І. Римаренко та ін.; – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київський ун-т права, НАВСУ. – К., 2001. – 232 с.

8. Кузьменко О.В., Шамрай В.О., Філонов В.П. Паспортна система і система реєстрації фізичних осіб в Україні. – Донецьк: НД та РВВ ДЮІ МВС України, 2004. – 212 с.

Статті у фахових виданнях України

1. Кузьменко О.В. Неюрисдикційні провадження // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 4. – С. 78-86.

2. Кузьменко О.В. Адміністративний процес: сутність та структура // Право України. – 2003. – № 2. – С. 22-26.

3. Кузьменко О.В. Актуальні проблеми адміністративного процесу // Підприємництво, господарство і право. – 2003.– № 3. – С.116-119.

4. Кузьменко О.В. Строки адміністративного провадження // Держава и право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2003. –
   Вип. 19. – С. 265-270.

5. Кузьменко О.В. Детермінізм структури адміністративно-деліктного процесу // Держава и право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2003. – Вип. 21 – С. 201-206.

6. Кузьменко О.В. Структура юридичного процесу // Вісник прокуратури. – 2003.– № 9. – С. 89-93.

7. Кузьменко О.В. Адміністративний, управлінський та деліктний процес в Україні // Науковий вісник НАВСУ. – 2003. – № 2. – C. 66-73.

8. Кузьменко О.В., Баб’як А.В. Процесуальні строки адміністративного судочинства // Держава и право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2003. – Вип. 22. – С. 215-222.

9. Кузьменко О.В. Місце дисциплінарних проваджень в адміністративно-процесуальному праві // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 2.– С. 109-119.

10. Кузьменко О.В. Проблеми реформування адміністративного права // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 7. – С. 44-47.

11. Кузьменко О.В. Структурні особливості адміністративно-деліктного процесу // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – 2003. – № 3. – С. 71-176.

12. Кузьменко О.В. Генезис адміністративно-процесуального права // Право України. – 2004. – № 6. – С. 21-24.

13. Кузьменко О.В. Гарантії в праві (адміністративно-правовий аспект) // Науковий вісник НАВСУ. – 2004. – № 1. – С. 94-104.

14. Кузьменко О.В. Наукова парадигма структури юридичного процесу // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – 2004. – № 3(17). – С. 83-89.

15. Кузьменко О.В., Любимов А.В. Адміністративне провадження: поняття, види, класифікація // Держава и право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2004. – Вип. 25. – С. 229-235.

16. Кузьменко О.В. Співвідношення адміністративного процесу та адміністративного процесуального права // Право України. – 2004. – № 12. –
    С. 24-28.

17. Кузьменко О.В. Особливості правового регулювання процесуальних відносин в адміністративному праві // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – 2004. – № 4(18). – С. 227-233.

18. Кузьменко О.В. Логіко-методологічні засади детермінації адміністративної процедури // Право України. – 2005. – № 1.– С. 29-32.

19. Кузьменко О.В. Методи правового регулювання: теоретичні аспекти // Науковий вісник НАВСУ. – 2005. – № 2. – С. 5-15.

20. Кузьменко О.В. Теоретичні засади щодо розуміння адміністративного провадження як правової категорії адміністративного процесу // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – 2005. – № 1(20). –
    С. 206-214.

21. Кузьменко О.В. Норми адміністративно-процесуального права: теоретичний аспект // Юридична Україна. – 2005. – 4 (28). – С. 35-42.

22. Кузьменко О.В. Атестаційні провадження в адміністративному процесі // Право України. – 2005. – № 11. – С. 14-17.

23. Кузьменко О.В. Головні правові категорії адміністративного процесу // Науковий вісник НАВСУ. – 2005. – № 5. – С. 16-25.

24. Кузьменко О.В. Нормотворче провадження в адміністративному процесі // Юридична Україна. – 2005. – 12 (33). – С. 15-22.

25. Кузьменко О.В. Оновлення парадигми змісту адміністративного процесу // Держава и право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2006. – Вип. – № 4 (27). – С. 194-200

Статті, тези, доповіді, у яких додатково відображені наукові результати дослідження

1. Кузьменко О.В. Реформирование административного права за Концепцией административной реформы в Украине / Современные проблемы предотвращения и борьбы с преступностью: Матеріали міжнародної наукової конференції. – 2003. – Вип. № 4. – С. 77-85.

2. Кузьменко О.В. Принципи адміністративного процесу / Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності; Донецький юридичний інститут МВС при Донецькому національному університеті. Збірник наукових праць. – 2005. – № 1. – С. 127-135.

3. Кузьменко О.В. Теоретичні проблеми детермінації явища адміністративної процедури (Матеріали конференції за участю представників правоохоронних органів України) // Вісник прокуратури. – 2005. – № 5 –
   С. 49-50.

4. Кузьменко О.В. Структура адміністративного процесу: оновлення виміру / Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженні молодих учених: IV Національна науково-теоретична конференція «Українське адміністративне право: сучасний стан і перспективи реформування». Спец. випуск у 2-х частинах. – 2005, Сімферополь. – С. 117-121.

5. Кузьменко О.В. Охорона громадського порядку / Юридична енциклопедія: У 6- ти томах / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (гол. ред.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т. 4.: Н-П. – 2002. – С. 381-382.

6. Кузьменко О.В., Нагребельний В.П. Реквізиція / Юридична енциклопедія: У 6- ти томах / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (гол. ред.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т. 5.: Н-П. – 2002. – С. 280.

7. Кузьменко О.В., Колпаков В.К. Адміністративні правопорушення в системі корупційних деліктів // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2002. – № 5. – С. 13-22.

8. Кузьменко О.В. Особенности реформирования административного права и административного законодательства за Концепцией административной реформы в Украине // Международно-практический правовой журнал «Закон и жизнь». – 2004. – № 4. – С. 21-25.