Анотація до роботи:

Армаш Н.А. Административно-правовой статус руководителей органов исполнительной власти. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2005.

_{Диссертация посвящена теоретическому осмыслению и комплексному решению проблем нормативного закрепления и реализации административно-правового статуса руководителя органа исполнительной власти.}

В работе рассмотрены понятия, сущность и элементы административно-правового статуса руководителя органа исполнительной власти. Получило дальнейшее развитие определение перечня ограничений для руководителей органов исполнительной власти, а так же требований для претендентов на эти должности.

В результате анализа административно-правового статуса руководителя органа исполнительной власти, который занимает политические должности, предложены пути усовершенствования законодательства по этому вопросу. Значительное внимание в работе уделено вопросу ответственности руководителей органов исполнительной власти.

Указывается на необходимость акцентировать внимание на повышении требований к кандидатам на должности руководителей органов исполнительной власти.

В частности, взяв за основу ограничения, изложенные в Законе Украины “О государственной службе”, усовершенствовать определенные нормы и дополнить следующими требованиями к кандидатам на замещение должностей руководителей органов исполнительной власти: “На должности Премьер-министра, министров, глав других центральных органов исполнительной власти, глав местных государственных администраций должны назначаться лишь дееспособные лица, которые имеют высшее образование и стаж работы на государственной службе не менее пяти лет; не могут быть назначены лица, которые ранее осуждались за совершение умышленного преступления, или же были освобождены от уголовной ответственности за совершение такого преступления, за исключением лиц, которые были реабилитированы в установленном законом порядке”.

Обосновывается позиция относительно невозможности поддержки предложенного Концепцией административной реформы, предоставление политического статуса главам местных государственных администраций.

Предлагается введение классификации оснований прекращения полномочий руководителей местных органов исполнительной власти на: а) обязующие (относительно Президента Украины): б) рекомендационные; в) безусловные.

Обосновывается необходимость повышения роли Верховной Рады Украины в кадровом регулировании руководящей верхушки органов исполнительной власти, в частности относительно Кабинета Министров Украины (через участие как парламентского большинства, так и парламентской оппозиции в формировании Правительства). При этом Кабинет Министров должен быть действительно вышестоящим органом исполнительной власти с полным объемом соответствующих полномочий (решение кадровых и организационных вопросов относительно низших органов исполнительной власти).

Сделан вывод о необходимости усовершенствования ограничений, связанных с пребыванием на должностях руководителей органов исполнительной власти. В частности: целесообразно закрепить в Конституции Украины ограничение относительно возможности предоставления представительского мандата руководителям органов исполнительной власти, а также исключить из перечня ограничений, связанных с пребыванием на должности запрет руководителям совершать действия, предусмотренные статьями 1 и 5 Закона Украины "О борьбе с коррупцией".

Приводятся аргументы относительно выделения новой разновидности дисциплинарной ответственности – служебной ответственности. Обоснованы предложения по усовершенствованию законодательства Украины в сфере установления административно-правового статуса руководителей органов исполнительной власти.

Ключевые слова: орган исполнительной власти, должность руководителя органа, административно-правовой статус, должностное лицо, компетенция, политические и административные должности, ограничения при прохождении государственной службы, служебная ответственность.

Armash N. O. The administrative law status of heads of executive state bodies. – Manuscript.

The dissertation for obtaining a scientific degree of candidate of sciences (law) on the speciality – 12.00.07 – the theory of management; administrative law and process; financial law; informational law. V. M. Koretsky Institute of State and Law of the Ukrainian National Academy of Sciences, Kyiv, 2005.

This thesis is devoted to the theoretical treatment and the systematic resolution of the problem of the normative regulation and implementation of the administrative law status of heads of state executive bodies. The scientific work treats the issues of the notion, nature and elements of the legal status of head of state executive body within administrative law. The issue of appointment limitations and requirements for candidate placement in leading state executive bodies was furthered elaborated.

The analysis of administrative law status of heads of state executive body, placed in their positions as political appointees, resulted in suggestion for improvement of legislation in the area. The work places a special emphasis on the issue of responsibility of heads of state executive bodies.

У Висновках автор формулює найбільш суттєві результати та положення дисертаційного дослідження.

Зазначається, що у дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у запропонованих висновках і положеннях, котрі розкривають проблеми встановлення і реалізації адміністративно-правового статусу керівників органів виконавчої влади. Цій проблемі до цього часу не приділялося достатньої уваги, хоча загальнотеоретичним питанням статусу органів виконавчої влади присвячено чимало наукових праць.

Аргументується положення про те, що у понятті “керівник органу виконавчої влади” передбачається, не сама особа керівника, а посада керівника, яка розуміється як структурна одиниця апарату державного органу, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових (організаційно-розпорядчих) повноважень і, отже, сама посада обумовлює статус, власне, керівників органів виконавчої влади

Пропонується визначення наступних понять:

правосубєктність керівника органу виконавчої влади – це здатність керівника виступати суб'єктом правовідносин від імені органу виконавчої влади у різних галузях права;

адміністративно-правовий статус посади керівника органу виконавчої влади - це поняття, зміст якого завжди виражається в сукупності нормативно визначених прав та обовязків, характеризується специфічним обовязком нести відповідальність у звязку з виконанням своїх повноважень та становищем посади керівника в системі управління.

Виходячи з вищенаведеного, елементами змісту адміністративно-правового статусу посади керівника органу виконавчої влади є: становище посади керівника в системі управління; компетенція (сукупність юридично встановлених прав та обов'язків органу виконавчої влади або його керівника, реалізація яких забезпечує виконання їх основних функцій); обовязок нести юридичну відповідальність за результати виконання своїх повноважень.

Вказується на необхідність підвищення вимог до кандидатів на посади керівників органів виконавчої влади. Зокрема, взявши за основу обмеження, викладені в Законі України “Про державну службу”, вдосконалити певні норми та доповнити наступними вимогами до кандидатів на заняття посад керівників органів виконавчої влади: “На посади Премєр-міністра, міністрів, голів інших центральних органів виконавчої влади, голів місцевих державних адміністрацій мають призначатись лише дієздатні особи, які мають вищу освіту та стаж роботи на державній службі не менше пяти років; не можуть бути призначені особи, які раніше засуджувались за вчинення умисного злочину, або ж були звільнені від кримінальної відповідальності за вчинення такого злочину, за виключенням осіб, які були реабілітовані у встановленому законом порядку”.

Обґрунтовується позиція щодо неможливості підтримки запропонованого Концепцією адміністративної реформи, надання політичного статусу головам місцевих державних адміністрацій.

Пропонується запровадження класифікації підстав припинення повноважень керівників місцевих органів виконавчої влади на: а) зобовязуючі (щодо Президента України): б) рекомендаціні; в) безумовні.

Обґрунтовується необхідність підвищення ролі Верховної Ради України у кадровому регулюванні керівної верхівки органів виконавчої влади, зокрема щодо Кабінету Міністрів України (через участь як парламентської більшості, так і парламентської опозиції в формуванні уряду). При цьому Кабінет Міністрів має бути дійсно вищим органом виконавчої влади з повним обємом відповідних повноважень (вирішення кадрових та організаційних питань щодо нижчих органів виконавчої влади).

Зроблено висновок про необхідність удосконалення обмежень, повязаних з перебуванням на посадах керівників органів виконавчої влади. Зокрема, доцільно закріпити у Конституції України обмеження щодо можливості надання представницького мандату керівникам органів виконавчої влади, а також виключити з переліку обмежень щодо перебування на посаді заборону керівникам вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".

Зроблено висновок про необхідність розмежування понять політичної та юридичної (конституційної) відповідальності керівників органів виконавчої влади.

Враховуючи особливості посад керівників органів виконавчої влади, які є державними службовцями, а також те, що при притягненні до відповідальності названих керівників Президент України реалізує повноваження, які носять, насамперед, не політичний чи конституційно-правовий характер, а політико-управлінський, наводяться аргументи щодо виділення нового різновиду дисциплінарної відповідальності – службової відповідальності керівників органів виконавчої влади, який потребує належного врахування у чинному законодавстві.

Публікації автора:

1. Проблемні питання визначення правового статусу державних службовців // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 12. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – С.221-224.

2. Керівник в системі органу виконавчої влади: вимоги та специфіка посади // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2003. – №2. – С. 211-220.

3. Обмеження, повязані з прийняттям на державну службу: теоретичні та практичні проблеми // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2003. - №3. – С. 210-214.

4. Теоретико-термінологічний аспект проблеми визначення правового статусу керівника органу виконавчої влади // Адміністративна реформа в Україні: шлях до європейської інтеграції. Збірник наукових праць. – К.: ООО “АДЕФ-Україна, 2003. – С. 213-218.

5. Органи виконавчої влади та правовий статус його керівника // Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б. Аверянова. – К.: Факт, 2003. – С.130-137.

6. Правовий статус голови місцевої державної адміністрації // Держава та регіони (Серія “Право”). – 2003. - № 1. – С.13-16.

7. Вимоги та обмеження при призначенні керівників органів виконавчої влади // Право України. – 2004. - № 10. – С. 81-85.

8. Особливості відповідальності керівників органів виконавчої влади // Право України. – 2004. - № 12. – С. 94-96.

9. Особливості відповідальності керівників органів виконавчої влади // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. – Одеса: Юридична література, 2003. – Вип. 19. – С.280-284.

10. До проблеми існування мандата місцевої ради у керівника органу виконавчої влади // Управління великим містом: адміністрування та безпосередня демократія (проблеми теорії і практики): Матеріали ІІ українсько-польської науково-практичної конференції (Львів 4-5 грудня 2003 р.). – Львів, 2004. – С. 162-167.

11. Керівник в системі органу виконавчої влади // Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 11-12 квітня 2003 року. м. Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2003. – С. 7-9.

Армаш Н.О. Адміністративно-правовий статус керівників органів виконавчої влади. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Інститут держави і права _{ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2005.}

_{Дисертація присвячена} теоретичному осмисленню і комплексному вирішенню проблем нормативного закріплення і реалізації адміністративно-правового статусу керівників органів виконавчої влади. У роботі розглянуто поняття, сутність та елементи адміністративно-правового статусу керівника органу виконавчої влади. Дістало подальшого розвитку визначення переліку обмежень для керівників органів виконавчої влади та вимог для кандидатів на зайняття таких посад.

В результаті аналізу адміністративно-правового статусу керівника органу виконавчої влади, який обіймає політичні посади, запропоновано шляхи вдосконалення законодавства з цього питання. Значну увагу в роботі приділено питанню відповідальності керівників органів виконавчої влади.

Ключові слова: орган виконавчої влади, посада керівника органу, адміністративно-правовий статус, посадова особа, компетенція, політичні та адміністративні посади, обмеження при проходженні державної служби, службова відповідальність.