У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання та практичної реалізації адміністративно-правового режиму надзвичайного стану. Основні з них такі: Інститут надзвичайного стану під час становлення на українських землях пройшов довгий шлях від часткового закріплення його окремих положень щодо застосування надзвичайних заходів до єдиного нормативного акта, що регламентує порядок введення та скасування режиму надзвичайного стану, порядок та межі застосування надзвичайних заходів, контроль за порядком реалізації надзвичайного стану з боку міжнародної спільноти. В результаті вдосконалення даного інституту був здійснений перехід від адміністративного “імпровізування” окремими посадовими особами щодо застосування заходів надзвичайного характеру до законодавчої процедури затвердження застосування таких заходів. У характеристиці міжнародних стандартів режиму надзвичайного стану підкреслено, що, прийняті міжнародним співтовариством принципи і стандарти в галузі забезпечення прав і свобод людини встановлюють верховенство загальнолюдських цінностей над усіма іншими. Визначається нагальна потреба у розробці спеціального міжнародного акта - “Про забезпечення та захист прав людини в умовах дії режиму надзвичайного стану”. Створено авторську концептуальну модель режиму надзвичайного стану, в рамках якої виокремлено спеціальні ознаки режиму надзвичайного стану, конкретизоване поняття режиму надзвичайного стану, визначене місце цього режиму у системі права. Зазначається, що система забезпечення режиму надзвичайного стану умовно складається з трьох складових частин (чи підсистем) – нормативної, організаційної та матеріальної. Перелік обставин, які є підставою введення режиму надзвичайного стану, повинен мати лише рекомендаційний характер. Законодавець повинен тільки навести приклади найбільш характерних суспільних явищ і обставин та надзвичайних ситуацій, що можуть зумовити введення режиму надзвичайного стану. З метою запобігання вільному трактуванню норм закону та недопущення адміністративного свавілля з боку органів державної влади доцільно було б здійснити офіційне тлумачення норм Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану”. Вперше комплексно досліджено міжгалузеву надвідомчу систему управління, що забезпечує реалізацію заходів режиму надзвичайного стану, розкрито призначення, принципи її діяльності та зміст організації діяльності органів, які входять до цієї системи. На базі проведеного аналізу розроблено пропозиції щодо її вдосконалення. Виходячи з аналізу компетенції державних органів, доповнено структуру координуючих органів міжгалузевої надвідомчої системи управління, а саме – запропоновано детальну характеристику правового статусу коменданта території дії режиму надзвичайного стану. Науково обґрунтовано пропозиції щодо визначення правового статусу органів внутрішніх справ в умовах дії режиму надзвичайного стану. В умовах дії режиму надзвичайного стану на органи внутрішніх справ покладаються особливі завдання та функції, які стосуються найважливіших напрямків життєзабезпечення населення. Основним принципом у даному випадку є такий: новим обов’язкам повинні кореспондуватися нові права. Комплексно було проаналізовано систему заходів адміністративного примусу у змісті адміністративно-правового режиму надзвичайного стану. Запропоновано порядок здійснення деяких адміністративно-обмежувальних заходів, зокрема: особливий порядок в’їзду та виїзду, встановлення квартирної повинності, регулювання роботи цивільних теле- та радіоцентрів. | 