Анотація до роботи:

Тучак Р.М. Адміністративно-правові засади боротьби з корупцією. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Харківський національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2007.

У дисертації розглядаються актуальні питання сутності та змісту поняття корупції, історичного становлення цього негативного явища, та його аспектів. Виходячи з аналізу національного законодавства визначаються напрямки державної політики в досліджуваній сфері, а також вивчається міжнародний досвід з метою з’ясування можливості його використання в Україні.

Одним з основних напрямків роботи визначено необхідність наукового дослідження компетенції органів, уповноважених вести боротьбу з корупцією, та порядку і форм їх діяльності. Було встановлено, що чітка класифікація суб’єктів боротьби з корупцією на групи, в залежності від основних завдань їх роботи, може допомогти в подальшому розподілі конкретних повноважень для кожного суб’єкта з метою збільшення якості їх взаємодії та роботи в різних сферах суспільних відносин.

В дисертації докладно проаналізовано питання попередження та припинення корупційних діянь. Основою антикорупційної діяльності державних органів усіх рівнів має бути виховання громадян України в дусі нетерпимості до проявів корупції.

В результаті проведеного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення низки наукових праць різних галузей права, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає в удосконаленні адміністративно-правового регулювання у сфері боротьби з корупцією. Дисертантом сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:

1. Удосконалено поняття корупції, що дало можливість визначити ознаки діяння і здійснювати у разі прийняття відповідних змін до закону України «Про боротьбу з корупцією» юридичну кваліфікацію такої діяльності (дій чи бездіяльності). Склад корупційного діяння та іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, становлять ознаки, які характеризують об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єктивну сторону і суб’єкт проступку. Об’єктом визначено державний порядок або встановлений порядок управління, власність, права і свободи громадян. Об’єктивну сторону становлять факти дійсності, які мали місце і моделі яких закріплені в статтях Закону України «Про боротьбу з корупцією». Дисертантом протиправні діяння класифіковано на: а) вчинення суб’єктами корупції активних протиправних дій, б) недотримання спеціальних обмежень, в) невиконання спеціальних обов’язків. При цьому ці протиправні діяння вчиняються з використанням свого статусу. Суб’єктивною стороною є психічне ставлення суб’єкта до вчиненого діяння. Корупційні діяння можуть мати лише умисну форму вини, адже обов’язковими є корисливі мотиви. Суб’єкт проступку визначений як спеціальний, а саме – особа, уповноважена на виконання державних функцій.

2. Класифікацію корупційних правопорушень доцільно здійснювати за ознакою їх об’єктивної сторони, що обумовлено потребою забезпечення чіткого законодавчого врегулювання відповідальності за корупційні дії, адже норми Закону України «Про боротьбу з корупцією» містять загальні положення, у зв’язку з чим можливе їх помилкове застосування уповноваженими органами.

3. Напрямки державної політики щодо боротьби з корупцією визначені на підставі двох критеріїв: законодавче забезпечення цієї діяльності та світовий досвід.

До законодавчого напрямку було віднесено:

створення ефективного законодавчого механізму шляхом забезпечення чіткості визначення самого поняття корупції, корупційних дій та врегулювання підстав та меж правоохоронної діяльності у цій сфері;

реформування у сфері оподаткування (зменшення податкового тиску на підприємців та інших фізичних осіб, спрощення порядку стягнення податків, розширення сфери застосування фіксованих платежів).

В свою чергу, до громадського напрямку автор відносить:

запровадження принципу гласності у таких сферах: державна служба (добір, розстановка кадрів, припинення державної служби);

підвищення ефективності громадського контролю за законністю діяльності органів, працівники яких виконують державні функції.

Організаційний напрямок стосується:

удосконалення системи конкурсного відбору при прийнятті на службу в органи, працівники яких виконують державні функції;

формування дійової системи інформаційного обміну між органами, уповноваженими вести боротьбу з корупцією;

підвищення ефективності міжнародного співробітництва у сфері боротьби з корупцією.

Економічний напрямок містить питання:

формування прозорих і ясних правил здійснення державних замовлень, приватизації, оренди державного майна;

усебічної державної підтримки розвитку конкурентного середовища.

4. Правовий вплив на відносини у сфері боротьби з корупцією здійснюється за певними стадіями, які виділені відповідно до стадій механізму правового регулювання: а) формування та дії юридичних норм, спрямованих на боротьбу з корупцією, б) виникнення відповідних прав та обов’язків (правовідносин), в) реалізація прав та обов’язків, г) правозастосування.

Перша стадія правового регулювання характеризується тим, що залучені до правової системи юридичні норми загальним чином регламентують та спрямовують поведінку суб’єктів корупції, суб’єктів боротьби з корупцією, інших учасників суспільних відносин, що виникають в цій сфері корупції, встановлюють для них той або інший правовий режим. Друга стадія характерна тим, що у зв’язку з дією запроваджених юридичних норм, при наявності передбачених ними обставин (юридичних фактів) у конкретних суб’єктів правових відносин в сфері протидії корупції виникають відповідні права та обов’язки – індивідуалізовані способи поведінки. Третя стадія проявляється в тому, що способи поведінки, які закладені в юридичних нормах і потім у вигляді прав та обов’язків – в конкретній діяльності суб’єктів суспільних відносин в сфері боротьби з корупцією, здійснюються у фактичній поведінці учасників суспільних відносин. На стадії застосування права забезпечується виникнення та реалізація правовідносин. Своє матеріальне вираження дана стадія отримує у вигляді видання владного індивідуального акта компетентним суб’єктом боротьби з корупцією.

5. Формою діяльності щодо боротьби з корупцією розуміється адміністративно-наглядова, юрисдикційна, профілактична діяльність і, в зв’язку з цим, – прийняття індивідуальних актів, а також здійснення інших юридично значимих дій з метою здійснення боротьби з корупційними діяннями та іншими правопорушеннями, пов’язаними з корупцією.

6. Серед багатьох органів та підрозділів, які мають повноваження щодо боротьби з корупцією, найбільший обсяг повноважень мають органи та підрозділи Міністерства внутрішніх справ України.

Аналіз нормативних актів дозволяє віднести до пріоритетних завдань органів внутрішніх справ щодо боротьби з корупцією такі, як: 1) викриття та знешкодження організованих злочинних угруповань з корумпованими зв’язками, які діють на стратегічно важливих підприємствах, чи таких, які є монополістами на загальнодержавному чи регіональному рівні; 2) посилення роботи щодо виявлення та попередження зловживань у сфері службової діяльності, насамперед злочинів, пов’язаних з хабарництвом в органах влади та управління, закладах освіти та охорони здоров’я; 3) руйнування економічних основ діяльності організованих злочинних угруповань з корумпованими зв’язками; 4) посилення співробітництва з іншими державними органами та міжнародними організаціями в сфері боротьби з проявами корупції транснаціонального масштабу; 5) попередження та припинення фактів вчинення корупційних правопорушень працівниками органів внутрішніх справ. Виконання зазначених завдань потребує від МВС України узгодження своєї діяльності з іншими суб’єктами боротьби з корупцією, державними органами, які віднесені до суб’єктів опосередкованої компетенції, та налагодження відповідних зв’язків з іноземними правоохоронними структурами.

7. Особливостями інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності щодо боротьби з корупцією є: а) наявність двох груп інформації – чергової та позачергової; б) існування різноманітних джерел інформації; в) необхідність розширення сфер використання інформаційно-пошукових систем.

Недоліками інформаційно-аналітичного забезпечення цієї діяльності визначені: а) відсутність уніфікованих джерел отримання інформації; б) наявність великої кількості автоматизованих банків даних у різних державних органах, уповноважених здійснювати боротьбу з корупцією при фактичній відсутності системи обміну інформації.

8. В боротьбі з корупцією примусові приписи складають більшу частину, ніж заходи переконання. Через них виконується функція держави щодо охорони правопорядку, забезпечення громадської та державної безпеки. До заходів адміністративного примусу, які застосовуються у сфері боротьби з корупцією, відносяться: адміністративно-попереджувальні заходи, заходи адміністративного припинення, адміністративні стягнення. Визначені такі особливості їх реалізації: а) застосовуються тільки уповноваженими державними органами; б) повноваження щодо застосування заходів адміністративного припинення визначені законодавством (зокрема, Законами України «Про боротьбу з корупцією», «Про міліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення); в) адміністративні стягнення накладаються лише судом (суддею).

9. Обґрунтовано доцільність внесення змін до чинного законодавства по таких напрямках: визначення поняття корупції; включення корупційних правопорушень до переліку підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів, уповноважених вести боротьбу з корупцією; необхідності покладення повноважень щодо боротьби з корупцією на МВС України та ліквідацію цих повноважень органів прокуратури, Служби безпеки України та Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення у сфері боротьби з корупцією уніфікації статистичних даних, розробка єдиної методології ведення статистики про стан злочинності та корупції, яка б ґрунтувалася на фактах, встановлених вироком суду чи винесенням постанови про накладення адміністративного стягнення, а не на проміжних показниках роботи оперативних служб та слідства, а також введення статистичної звітності щодо застосування законодавства про боротьбу з корупцією; закріплення питання про розмежування процесуальних повноважень між суб’єктами боротьби з корупцією; вдосконалення процесуального порядку притягнення до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення.

Публікації автора:

1. Тучак Р.М. Корупція як соціально–правове явище // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. – Х.: Вид–во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. – № 3 (30). – С. 203–209.

2. Тучак Р.М. Питання правового статусу суб’єктів боротьби з корупцією // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 35 – С. 59–67.

3. Тучак Р.М. Проблемні питання провадження у справах про корупцію та корупційні діяння // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. – Х.: Вид–во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2005. – № 3 (26). – С. 107–112.

4. Тучак Р.М. Проблеми підвідомчості розгляду справ про корупцію // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. – Х.: Вид–во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. – № 2 (29). – С. 204–209.