Проведене дисертаційне дослідження дозволило автору сформулювати низку пропозицій і рекомендацій, спрямованих на адміністративно-правові заходи протидії правопорушенням, вчиненим неповнолітніми, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що становлять зміст дисертації, і зробити наступні концептуальні висновки. По-перше, з метою посилення адміністративно-правових заходів протидії правопорушенням, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, передбачається своєчасно конкретизувати в подальшому джерела адміністративно-правового законодавства України в галузі боротьби з наркоманією, безпритульністю та злочинністю неповнолітніх, оскільки проведений аналіз свідчить про певну безсистемність та непослідовність викладених у них положень, починаючи з 1930 року. По-друге, не реалізується на практиці ст. 6 Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи міліції” від 24 січня 1995 року. На сьогодні при судах так і не створений інститут судових вихователів для здійснення контролю за виконанням рішень стосовно неповнолітніх. Це не дає можливості здійснювати в повному обсязі заходи щодо захисту неповнолітніх і реалізувати ними свої права, передбачені Конституцією України та іншими законодавчими актами України. По-третє, доведено, що адміністративно-правова боротьба з правопорушеннями неповнолітніх, виявляється як в примусовому, так і непримусовому порядку, що здійснюється уповноваженими державними органами, посадовими особами і громадськими організаціями з метою захисту від протиправних дій суспільних відносин, забезпечення внутрішньодержавного контролю над наркотичними засобами, попередження та припинення їх незаконного розповсюдження і виникаючих у зв’язку з цим соціально-небезпечних наслідків, притягнення до відповідальності та лікувально-трудове перевиховання хворих на наркоманію. По-четверте, добровільна здача наркотичних засобів або психотропних речовин у невеликих розмірах, передбачених ч. 2 ст. 44 КпАП України, можлива за умови, якщо винний особисто з’явився до представників органів влади, організацій, установ, і в першу чергу до органів внутрішніх справ, прокурора, суду і передав їм усі наявні у нього наркотичні засоби або психотропні речовини. Звільнення від відповідальності могло б бути якщо особа: 1) безумовно прийняла рішення про припинення протиправної дії, тобто це рішення має бути остаточним (повністю і назавжди) і не являти собою відстрочення невдалого замаху на правопорушення; 2) на момент добровільної здачі вона не вчинила іншого адміністративного проступку, пов’язаного з наркотиками або психотропними речовинами (ст. 1061 КУпАП), або злочину; 3) прийняття рішення про добровільну здачу без примусу з боку інших осіб і не внаслідок несприятливого збігу обставин. За відсутності однієї із зазначених обставин добровільної здачі наркотичних засобів або психотропних речовин ч. 2 ст. 44 КУпАП не може застосовуватись. По-п’яте, дослідивши умови і обставини, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень неповнолітніми, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, дисертант зробив висновок про те, що зв’язок наркоманії із правопорушеннями і злочинами виявляється в наступному: наркомани об’єктивно і суб’єктивно володіють підвищеною схильністю до вчинення правопорушень і злочинів; особи, що зловживають наркотиками, володіють підвищеною віктимністю, нерідко самі стають жертвами правопорушення або злочину; існуючий попит на наркотики породжує відповідну пропозицію, джерелом якого виступає діяльність по виготовленню, збереженню, збуту. Наркоманія тісно пов’язана з іншими видами правопорушень і злочинів – видовищним, гральним бізнесом, проституцією. Проблема боротьби з наркоманією – складова боротьби зі злочинністю, потреба в грошах для придбання наркотиків штовхає наркоманів на вчинення злочинів і пошуку незаконних каналів їх отримання. По-шосте, обґрунтовано внесення змін до чинного законодавства: ст. 1061, 1062 КпАП України перенести в главу 15 “Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління”. Оскільки, на нашу думку тут є порушення порядку управління; ст. 3 Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” викласти у такій редакції: “Під поняттям профілактики правопорушення серед неповнолітніх треба розуміти систему соціальних, правових, педагогічних та інших заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин і умов, які сприяють бездоглядності та правопорушенням і іншим антигромадським діянням неповнолітніх, здійснюваним у сукупності з індивідуальною профілактичною роботою з неповнолітніми і сім’ями на території України, в її окремому регіоні, на підприємстві, в установі або організації незалежно від форми власності, за місцем проживанням”; внести доповнення до Закону України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними” від 15 лютого 1995 року: 1) в якому поряд з поняттям “наркоманія” дати поняття “наркотизм” тобто: “антисоціальне явище, яке виявляється у незаконних діях з наркотичними засобами, психотропними речовинами шляхом зловживання ними, а також вчинення на цьому ґрунті протиправних дій з цими речовинами, відповідальність за які передбачено законодавством”; 2)статтю першу викласти у такій редакції: “незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин – це небезпечні для здоров’я людей і економіки, державної і громадської безпеки протиправні діяння, пов’язані з культивуванням рослин, що містять наркотичні речовини, розробкою, виробництвом, відпуском, виготовленням, зберіганням, розподілом, торгівлею, використанням, переміщенням на території України та за її межі наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів”. Таке визначення відповідало б вимогам Конвенції ООН; доповнити у Законі України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів” (в ст. 1), та Постанові Кабінету Міністрів України № 700 від 6 травня 2000 року “Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів”, психотропну речовину, зокрема, ріжки жита, з яких виготовляються особливо небезпечна речовина ЛСД, сік месколіну, листя та сік ефедри, з яких добувають ефедрин, і віднести до психотропних речовин; на основі аналізу міжнародно-правових актів та законодавства України обґрунтовано доцільність прийняття Закону України “Про основи системи профілактики бездоглядності та правопорушень неповнолітніх”, який передбачав би перелік та функції органів і установ, що входять до системи профілактики бездоглядності і правопорушень неповнолітніх. До них слід віднести: органи управління соціальним захистом населення; органи управління освітою; органи опіки і піклування; органи у справах молоді; охорони здоров’я; органи служби зайнятості; органи внутрішніх справ. В законі також необхідно, на нашу думку, дати поняття профілактики наркоманії серед неповнолітніх – це складна система комплексних, державних, суспільних, соціально-економічних, правових, медико-санітарних, психолого-педагогічних, заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень, поліпшення умов навчання, праці, побуту і відпочинку, та застосування до осіб, які їх вчинили, заходів впливу або адміністративного примусу. Дані положення передбачали б загальні задачі суб’єктів профілактики, що будуть реалізовувати свої повноваження. розробка та прийняття Закону України “Про медичну допомогу і гарантії прав громадян, хворих на наркоманію та алкоголізм”, - якій визначив би підстави, перелік, порядок застосування примусових заходів медичного характеру, права і обов’язки цих категорій осіб; внесення до законодавства, що регулює відносини у сфері профілактики серед неповнолітніх, визначення щодо ознаки злісності невиконання батьками чи особами, які їх заміняють, обов’язків по вихованню та навчанню неповнолітніх дітей; в процесі прийняття Кодексу України про адміністративні проступки передбачити види стягнень, які можуть бути застосовані до юридичних осіб у зв‘язку з порушенням антинаркотичного законодавства а саме: а) звільнення з посади, позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю; б) громадські роботи; в) зупинення або анулювання ліцензії на здійснення певного виду діяльності; г) тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності; д) примусовий розпуск (ліквідація); є)накладання штрафу на керівництво. Підстави відповідальності юридичних осіб, а саме: а) юридична особа несе відповідальність за проступок у випадках, прямо передбачених Кодексом України про адміністративний проступок; б) якщо в Кодексі не вказано, що норма може застосовуватись до фізичної чи юридичної особи, то вони рівною мірою застосовуються у відношенні тієї чи іншої особи. На основі теоретичного узагальнення ряду наукових праць і аналізу законодавства України та практики його реалізації автором розроблені методичні рекомендації щодо планування комплексних заходів ОВС, направлених на профілактику наркоманії та токсикоманії у навчальних закладах, які знайшли своє відображення в додатках. |
