В дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявилося в розв’язанні комплексу актуальних теоретичних та практичних проблем адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України. Основні з них такі: 1. Прокуратура України є одним з державних органів зі специфічним, притаманним тільки їй правовим статусом (завдання, функції, повноваження, відповідальність), що не дозволяє віднести її до жодної з визначених в ст. 6 Конституції України гілок влади. Вона може бути віднесена до самостійної гілки влади - прокурорської. 2. Адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України визначено як урегульовані адміністративно-правовими нормами суспільні відносини, які складаються як під час зовнішньої, так і внутрішньо-організаційної діяльності органів прокуратури, одним із обов’язкових учасників яких є прокуратура або її посадова особа. 3. До особливостей адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України віднесено: 1) регулюються адміністративно-правовими нормами, які визначають межі належної, допустимої та рекомендованої поведінки їх учасників; 2) наявність як зовнішніх (розгляд звернень громадян, порушення в установленому законом порядку провадження про адміністративне правопорушення та ін.), так і внутрішніх адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури (прийняття правових актів управління; визначення структури органів прокуратури, повноважень їх працівників; адміністративно-правові відносини підчас проходження служби в органах прокуратури та ін.) де переважають останні; 3) особливий суб’єктний склад, оскільки однією стороною цих відносин виступає прокурор, наділений владними повноваженнями у зовнішньо-адміністративних відносинах, та керівник (начальник) – у внутрішньо-організаційних відносинах; 4) вольовий характер адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України, який полягає у тому, що в них через норми права відображується загальна державна владна воля, яка, у свою чергу, є підставою для можливого вираження (конкретизації) державної волі під час діяльності працівників прокуратури; 5) учасники адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України можуть бути як юридично нерівними, так і юридично рівними, однак нерівність є домінуючою в цих відносинах, що виражається у підпорядкованості волі одного суб’єкта іншому; 6) адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України пов’язані з практичною реалізацією завдань, функцій і владних повноважень їх працівників; 7) як зовнішні, так і внутрішні адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури можуть виникати з приводу як матеріальних, так і нематеріальних благ, проте обов’язковою умовою є наявність публічного інтересу; 8) визначальним методом регулювання адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України є імперативний, що випливає з прав та обов’язків прокурорів, наділених для цього відповідними владними функціями (накладення дисциплінарних стягнень) або правом порушення справи про адміністративне правопорушення, провадження з розгляду звернень громадян; 9) головною підставою виникнення конкретного правового зв’язку між суб’єктами адміністративно-правових відносин, одним із обов’язкових суб’єктів яких є органи прокуратури України (їх посадові особи) є управлінське рішення, яке може бути нормативним або індивідуальним; 10) суб’єкти адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України є носіями адміністративних прав та обов’язків, які охороняються і захищаються нормами адміністративного права (у деяких випадках – нормами інших галузей права, наприклад кримінального, цивільного тощо); 11) захист прав суб’єктів адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України і спонукання до виконання адміністративних обов’язків здійснюється за допомогою як специфічних адміністративних заходів впливу, так і в порядку адміністративного судочинства; 12) адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України можуть виникати з ініціативи будь-якої зі сторін, у тому числі фізичних чи юридичних осіб. 4. Адміністративно-правові відносин в діяльності органів прокуратури України класифіковано за такими критеріями: 1) за місцем здійснення (реалізації): зовнішні та внутрішні; 2) залежно від виконуваних органами прокуратури функцій: регулятивні та охоронні; 3) за змістом: матеріальні та процесуальні; 4) залежно від адміністративно-правового статусу суб’єктів, які беруть участь у цих правовідносинах: між вищестоящими органом (посадовою особою) і нижчестоящим органами (посадовою особою); між не підпорядкованими суб’єктами однакового організаційно-правового рівня (наприклад відносини між двома районними чи обласними прокуратурами, між двома прокурорами, які займають однакові посади; між органами прокуратури (прокурорами) та фізичними чи юридичними особами (розгляд звернень, порушення справи про адміністративне правопорушення тощо); 5) за характером обов’язку: активного типу та пасивного типу. 5. Структура адміністративно-правових відносин, що виникають в діяльності органів прокуратури складається з таких елементів: 1) суб’єктів адміністративно-правових відносин, яких визначено як індивідуальних чи колективних осіб, фізичних чи юридичних, одні з яких, як правило, наділені владними повноваженнями (правами та обов’язками), що реалізуються ними у сфері владно-управлінської діяльності стосовно інших суб’єктів, обов’язково стороною в яких є органи прокуратури (посадові особи прокуратури; 2) об’єктів адміністративно-правових відносин, які визначено як поведінка учасників цих відносин, тобто суб’єктів (дії, утримання віддій), які можуть мати як зовнішній, так і внутрішньо-організаційний характер, здійснюються заради різноманітних правових інтересів та одним із учасників яких є прокуратура (працівник прокуратури); 3) змісту адміністративно-правових відносин, які визначено як вид і міра можливої (дозволеної) та належної (необхідної) поведінки, які передбачені адміністративно-правовими нормами, перебувають у тісному взаємозв’язку, тобто є взаємозалежними і забезпечуються державою; 4) юридичних фактів як підстав для виникнення, зміни чи припинення адміністративно-правових відносин, які визначено як життєві обставини, з якими адміністративно-правові норми пов’язують виникнення, зміну чи припинення адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури. Вважаємо, що саме ці елементи структури правовідносин дозволяють найповніше розкрити специфіку досліджуваного явища, зумовлену тими суттєвими ознаками, які дають можливість вирізнити ці правові зв’язки з усього різноманіття відносин, що складаються під час діяльності органів прокуратури. 6. Запропоновано низку змін та доповнень до Закону України „Про прокуратуру”, а саме: 1) ст.4 цього Закону доповнити й таким завданням як „охорона та захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб”, яке необхідно закріпити у п.1 ст.4 Закону, що пов’язано, насамперед, тим, що у ст.3 Конституції України зазначено: „Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”, що звичайно ж, повинно бути і головним завданням прокуратури, органи якої наділені широким колом повноважень для захисту цих прав, свобод і законних інтересів; 2) оскільки, в ст.4 цього Закону визначені мета (цілі) та завдання всієї діяльності органів прокуратури а не тільки прокурорського нагляду, вважаємо доцільним назву цієї статті викласти у такій редакції: „Мета та завдання органів прокуратури”; 3) зважаючи на те, що у ст.24 цього ж Закону передбачено, що у разі порушення закону прокурор (його заступник) зобов’язаний винести мотивовану постанову про провадження в справі про адміністративне правопорушення, то і визначення в КпАП конкретних випадків коли повинен складатися протокол про адміністративні правопорушення є недоречним, так як із змісту цієї ж статті (ст.24) виходить, що прокурор (його заступник), у разі отримання інформації про вчинення адміністративного правопорушення зобов’язаний винести мотивовану постанову, яка є „прообразом” протоколу про адміністративне правопорушення; 4) беручи до уваги те, що в Законі України „Про звернення громадян” під останніми розуміються „викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги” (ст.3), доцільною, на нашу думку, є заміна в ст.12 Закону України „Про прокуратуру”, слів „заяви і скарги” на „звернення громадян”, так як категорія „звернення громадян” є більш ширшою за змістом та охоплює не тільки заяви та скарги про які йдеться у цьому Законі а й пропозиції та зауваження; 5) передбачення в ч.3 ст.46 Закону України „Про прокуратуру” мінімального віку з якого особа може зайняти посаду прокурора певного рівня є недоцільним. Основним критерієм визначення професійної придатності того чи іншого кандидата до виконання обов’язків прокурора певного рівня (області, міста, району) повинен бути не вік, а професійні (в тому числі й управлінські), психологічні та морально-етичні якості та певний стаж роботи. 7. Запропоновано в ст.6 КПК України передбачити норму такого змісту: „При виявлені ознаки адміністративного правопорушення, прокурор зобов’язаний винести мотивовану постанову про порушення провадження по справі про адміністративне правопорушення та в найкоротші терміни направити її органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про таке адміністративне правопорушення”. Подібну норму необхідно передбачити в ст.99 КПК та ст.250 КпАП. 8. Запропоновано провести систематизацію відомчих нормативно-правових актів органів прокуратури, які стосуються організаційно-штатної роботи, кінцевим результатом якої стало б прийняття Інструкції з організаційно-штатної роботи в органах прокуратури України, яка регулювала б такі питання: розроблення примірних (типових) структур, примірних (типових) штатів, переліків посад і посадових повноважень; затвердження штатів і внесення змін до них; розподіл штатної чисельності між органами прокуратури; обґрунтування обсягів збільшення або скорочення штатної чисельності; контроль за дотриманням штатної дисципліни; облік штатів і лімітної чисельності; документообіг; організацію роботи колегій, нарад, методичної та аналітичної роботи в органах прокуратури. 9. В органах прокуратури відсутній окремий нормативно-правовий акт який би регулював процедуру добору та відбору кандидатів як на роботу в органи прокуратури, так і на навчання у вищі заклади освіти, які здійснюють підготовку для органів прокуратури. У зв’язку з чим необхідним, на нашу думку, є розроблення та прийняття Положення про порядок добору та відбору кандидатів на роботу в органи прокуратури та навчання в Академії прокуратури України та інших вищих навчальних юридичних закладах, з якими Генеральною прокуратурою України укладено відповідні угоди. 10. З метою забезпечення потреби органів прокуратури України у кадрах з високим рівнем професіоналізму, здатних компетентно і відповідально виконувати свої службові обов’язки, впроваджувати у прокурорсько-слідчу практику досягнення юридичної науки, позитивний досвід роботи, а також безперервного оновлення і вдосконалення професійних знань і умінь доцільною буде розробка Концепції професійної підготовки в органах прокуратури. Визначені нами невід’ємні складові цієї Концепції, зокрема поняття професійної підготовки прокурорсько-слідчих працівників, її мета, принципи, завдання, функції, методи та форми можуть скласти її основу. 11. Зважаючи на те що ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються „основи державної служби” (п.12) та „організація і діяльність прокуратури” (п.14), та те, що на даний час більшість аспектів проходження державної служби в органах прокуратури регулюється підзаконними актами, зокрема указами Президента, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, відомчими нормативними актами Генеральної прокуратури України, необхідним є передбачення в чинному Законі України „Про прокуратуру” окремого розділу під назвою „Проходження державної служби” в якому були б врегульовані усі елементи (складові частини) проходження служби, що надасть змогу впорядкувати шляхом систематизації умови та порядок проходження державної служби в органах прокуратури. |
