260. Сачаво Андрій Григорович. Адміністративно-правові основи діяльності приватних охоронних структур та їх взаємодія з ОВС України: дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2004.
Анотація до роботи:
Сачаво А.Г. Адміністративно-правові основи діяльності приватних охоронних структур та їх взаємодія з ОВС. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2004.
Дисертація присвячена проблемам, які виникають у процесі здійснення приватної охоронної діяльності недержавними суб‘єктами господарської діяльності на сучасному етапі становлення державності в Україні.
У дисертації розглядається сутність і значення недержавної (приватної) охоронної діяльності. Докладно аналізуються різноманітні концептуальні підходи щодо розуміння сутності охоронної діяльності та її різновиду – приватної охоронної діяльності.
Дисертант досліджує фактори, які підтверджують необхідність створення приватних охоронних організацій на даному етапі розвитку суспільства. Вивчає зарубіжний досвід та історичний розвиток даного виду діяльності.
Досліджується діяльність контрольно-наглядових органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції здійснюють контроль за діяльністю приватних охоронних організацій, та основні засади і принципи взаємодії приватних охоронних підприємств з органами внутрішніх справ.
На основі проведеного дослідження обґрунтовується визначення приватної охоронної діяльності, а також необхідність єдиного нормативного акту, який би її регулював.
У висновках узагальнюються результати дисертаційного дослідження, формулюються рекомендації щодо їх наукового і практичного застосування для зміцнення громадського порядку в державі.
Результати дослідження можна викласти у наступних концептуальних висновках:
Дослідження історичних віх розвитку приватних охоронних організацій дозволяє зробити висновок, що приватні охоронні підприємства існували з того моменту, коли відбувся розподіл власності і виникла необхідність її охорони. Проте ці організації називалися по-різному і мали різну форму, але зміст діяльності від цього не змінювався. Генезис розвитку приватних охоронних організацій доводить, що вони завжди виникали на вимоги суспільства та обставин, в яких будувалися суспільні відносини, тобто державні органи не завжди були в змозі здійснити повноцінний захист своїх громадян та їхнього майна.
Вивчення закордонного досвіду діяльності недержавних охоронних організацій свідчить про поширення цього виду діяльності, особливо у розвинутих країнах Заходу. Одночасно звертає на себе увагу суворий підхід державних органів у кожній з цих країн до питань компетенції приватних охоронних підприємств, регламентації умов створення і функціонування приватних охоронних організацій, зокрема для збереження безумовного пріоритету держави в сфері забезпечення безпеки особистості та суспільства.
Проведений порівняльно-правовий аналіз регулювання та функціонування приватних охоронних підприємств у деяких зарубіжних державах дозволяє стверджувати, що приватні охоронні організації в цих державах займають чільне місце в системі органів, які здійснюють профілактику правопорушень. У деяких державах немає розмежування приватної охоронної та детективної діяльності. Це, на наш погляд, є недоцільним і підтверджується досвідом країн, в яких регулювання приватної охоронної та детективної діяльності здійснюється окремими правовими актами.
Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що сьогодні в Україні виникла нагальна необхідність функціонування приватних охоронних організацій, діяльність яких необхідно урегулювати на законодавчому рівні, зокрема, необхідно розробити і прийняти Закон України “Про недержавну охоронну діяльність”, який би повністю визначав принципи, засади та компетенцію діяльності приватних охоронних організацій.
Враховуючи, що правовий статус недержавних правоохоронних організацій на сьогодні зовсім не визначений, як і статус приватних охоронців, вважаємо за доцільне регламентувати правовий статус і правовий захист працівників приватних охоронних організацій у наступний спосіб: приватні охоронці під час виконання ними службових обов'язків є представниками клієнтів приватних охоронних підприємств, з якими вони перебувають в трудових відносинах, і знаходяться під захистом держави. Ніхто, крім державних органів і посадових осіб, уповноважених на те законами України, не вправі втручатися в їхню службову діяльність. Перешкоджання виконанню приватним охоронцем службових обов'язків, образа, опір, насильство чи погроза застосування насильства стосовно нього у зв'язку з виконанням зазначеним приватним охоронцем службових обов'язків передбачають відповідальність згідно з чинним законодавством.
Захист життя і здоров'я, честі та гідності, а також майна приватного охоронця і членів його родини від злочинних посягань у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків дотепер здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України. Проте необхідно було б у законодавчому порядку надати приватному охоронцеві більших повноважень щодо захисту його власного життя та життя і здоров’я членів його родини.
Законодавство, що регламентує приватну охоронну діяльність, в обов'язковому порядку повинно враховувати і передбачати можливості для соціальної, економічної і політичної активності громадян України, які займаються даним видом діяльності, створювати передумови і правові засади для залучення до правоохоронної діяльності заінтересованих осіб, таким чином сприяти розвитку правоохоронної ініціативи населення.
Законодавство, що регламентує приватну охоронну діяльність, повинно сприяти формуванню професійних спілок приватних охоронців, з перспективою подальшого об`єднання в загальнодержавну федерацію. Подібна норма права дозволить посилити суспільний контроль за приватною охоронною діяльністю, сприятиме напрацюванню форм, методів і засобів взаємодії не тільки між самими приватними охоронними організаціями, але й між недержавними правоохоронними організаціями та правоохоронними органами в сфері попередження і боротьби з правопорушеннями.
Приватні охоронні підприємства знаходяться в дуалістичному становищі: по-перше, вони в своїй діяльності підзвітні і підконтрольні органам внутрішніх справ, а по-друге, вони здійснюють аналогічну із державною службою охорони діяльність, і цим пояснюється специфіка взаємодії приватних охоронних організацій з органами внутрішніх справ.
Необхідно зазначити, що, як правило, особовий склад приватних охоронних підприємств – це особи зі стажем роботи в правоохоронних органах, тому у правовому вакуумі взаємодія цих структур відбувається на базі міжособистісних відносин та службових зв’язків.
Приватні охоронні організації у своїй діяльності повинні взаємодіяти не лише з органами внутрішніх справ, але й з іншими правоохоронними органами.
Публікації автора:
Сачаво А.Г. Приватні охоронні структури – суб’єкти забезпечення охорони прав фізичних і юридичних осіб // Право України. – 2003. - № 11. - С. 29-33.
Сачаво А.Г. Взаємодія державних правоохоронних органів та недержавних охоронних структур у забезпеченні правопорядку в Україні // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2003. - № 5. -С. 176-180.
Сачаво А.Г. Взаємодія недержавних охоронних структур із правоохоронними органами як нова форма попередження правопорушень //Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. – 2003. - № 18. - С. 14-18.
Сачаво А.Г. Правові підстави застосування фізичної сили та засобів самооборони приватними охоронцями //Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. – 2003. - № 20. - С. 23-28.
