У висновках узагальнюються результати дисертаційного дослідження, формулюються рекомендації щодо їх наукового і практичного застосування для посилення ролі держави у реалізації громадянами права на вільний вибір місця проживання та свободу пересування. Основні з них наступні: Зміст права на вільний вибір місця проживання полягає в забезпеченні волевиявлення громадян на зміну місця проживання в межах держави і вільно залишати Україну та в будь-який час повернутися до неї. Інші фізичні особи, що на законних підставах перебувають в Україні мають право вибору місця проживання на її території. Порядок реєстрації громадян та інших фізичних осіб потребує чіткого визначення. З цією метою доцільно прийняти Закон України «Про реєстрацію фізичних осіб», в якому чітко визначити порядок здійснення даної функції управління, визначивши в ньому поняття постійного та тимчасового місця проживання як підстав для реєстрації. Зараз в різних нормативних актах по різному визначаються зазначені поняття, тому доцільно внести зміни до законодавчих актів в частині визначення місця проживання особи. Зокрема, визначити, що „постійним місцем проживання особи вважається країна, громадянином якої є особа”; „місцем проживання особи є конкретна адреса за якою особа мешкає на законних підставах”; „місцем реєстрації особи є адміністративно-територіальна одиниця, на якій вона проживає (місто, селище міського типу, село)”. В результаті проведеного дослідження стверджується, що кожний громадянин України знаходиться під захистом держави і не може перебувати на її територія на незаконних підставах, тому що це суперечить сутності статусу громадянства. Виходячи з цього необхідно внести зміни до чинного законодавства виключивши із відповідних нормативно-правових актів слова: „громадянин, який перебуває на території України на законних підставах”.
4. Паспортна система, а також контроль компетентних органів державної влади за дотриманням її правил громадянами та посадовими особами підприємств установ організацій незалежно від форм власності є засобом забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання. По-перше, видача паспортів, реєстрація фізичних осіб, дозволяє вести статистичний і персональний облік населення. По-друге, паспортна система служить цілями реалізації громадянами прав та обов'язків перед суспільством і державою. Нарешті, метою паспортної системи є посилення охорони громадського порядку і забезпечення національної безпеки. 5. Враховуючи, що практично для всіх міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які мають завдання і повноваження у сфері забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання, регулювання міграційних процесів (вплив на них) не є безпосереднім змістом їхньої діяльності, а також те, що Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб і Державний комітет у справах національностей та міграції виконують паралельні функції управління – це дає підстави для висновку про необхідність створення окремого центрального органу виконавчої влади – Державної міграційної служби з відповідними структурами (по вертикалі і горизонталі) у державних адміністраціях – з повноваженнями організаційно-управлінського, контрольно-реєстраційного та соціально-гуманітарного характеру. 6. В дисертації сформульовано висновок про те, що адміністративно-правовими гарантіями забезпечення права на вільний вибір місця проживання є наявність адміністративно-правових засобів, таких як норми цієї галузі права, що складають інститут паспортної системи, адміністративно-правові відносини, акти їх реалізації. Однією з цих гарантій є діяльність органів виконавчої влади із забезпечення правил паспортної системи. 7. Правовий інститут паспортної системи потребує оновлення. В змісті правових норм, що регулюють реєстрацію фізичних осіб мають місце залишки регресивного засобу регулювання переміщення населення – прописки громадян. |
