Анотація до роботи:

Тиндик Н.П. Адміністративно-правове забезпечення правоохоронними органами імміграційного процесу в Україні. – Рукопис (220 стор.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління, адміністративне право і процес; фінан-сове право; інформаційне право. – Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України. - .Львів, 2004.

Дисертація являє собою комплексне дослідження теоретичних та практичних проблем довгострокової державної імміграційної політики, шляхів і методів адмі-ністративно-правового забезпечення правоохоронними органами імміграційного процесу в Україні.

В роботі здійснено аналіз існуючої системи державного управління іммігра-ційним процесом в Україні, максимальна ефективність діяльності якої може бути досягнута лише шляхом погодженого та пропорційного розвитку функціональної, адміністративно-організаційної, фінансово-економічної та регіональних структур багатовідомчої міграційної служби України та скоординованої діяльності право-охоронних органів усіх рівнів.

Систематизовано заходи щодо адміністративно-правової протидії правоохо-ронними органами усіх рівнів нелегальній імміграції на загальнодержавному рівні, які повинні реалізовуватися завдяки ефективному функціонуванню особливого механізму, основними компонентами якого є організаційно-структурні утворення, адміністративно-правові заходи, нормативне забезпечення. Цей механізм повинен стати системною складовою частиною загальнодержавного механізму впливу щодо соціально негативних явищ.

Проведений в дисертаційному дослідженні аналіз адміністративно-правового забезпечення правоохоронними органами імміграційного процесу в Україні дозво-ляє зробити наступні висновки:

1. Протягом останнього десятиріччя минулого століття та в перші роки ниніш-нього імміграція як явище перетворилася в Україні на соціальну, економічну та по-літичну проблему не лише загальнонаціонального, але й міжнародного масштабу. Становлення та розвиток державної системи регулювання імміграційним процесом в наш час відбувається переважно імперативним шляхом. Фундаментальних наукових досліджень з питань визначення цілісної державної політики у даній сфері, форм і методів її реалізації поки що не цілком достатньо.

2. Державна імміграційна політика України не може бути незмінною впро-довж тривалого часу. Вона повинна коригуватися відповідно до змін конкретних соціально-економічних умов розвитку країни та міжнародної ситуації. Не може бути вона ідентичною в один і той же час у відношенні до законослухняних іммігрантів і нелегалів. Для тих, хто офіційно отримав статус біженця, переселенця держава по-винна створювати максимально сприятливі умови для адаптації в новому суспіль-стві, працевлаштування, максимального використання виробничих, творчих, фінан-сових потенцій.

3. Іммігранти, яким надається право проживання в Україні можуть і повинні бути працевлаштовані на суспільно корисних для країни роботах. Це стосується осіб як з низькою, чи без будь-якої кваліфікації, так і спеціалістів найвищої кваліфікації. Перші повинні використовуватися в непрестижних для корінного населення сферах діяльності, на громадських оплачуваних роботах, як це практикується в більшості країн світу, які стикаються з проблемою імміграції, другі – безпосередньо за фахом.

4. Державна політика відносно іммігрантів-нелегалів повинна бути діамет-рально протилежною. Нелегальне проникнення особи на територію будь-якої країни – завжди злочин. Дослідження нелегальної імміграції показало, що це надзвичайно серйозна проблема, яка негативно впливає на внутрішню ситуацію в країні та на завнішньополітичний імідж України. Адміністративно-правова протидія нелегальній імміграції на загальнодержавному рівні реалізується завдяки функціонуванню особливого механізму, основними компонентами якого є організаційно-структурні утворення, адміністративно-правові заходи, нормативне забезпечення. Цей механізм є системною складовою частиною загальнодержавного механізму впливу щодо соціально негативних явищ. Серед існуючих заходів протидії нелегальній імміграції найбільш повно відповідають вимогам захисту прав людини заходи превентивні, тобто профілактичного та попереджувального характеру.

На думку дисертанта, ефективність протидії нелегальній імміграції безпосе-редньо пов’язана з удосконаленням координації дій та зусиль усіх її суб’єктів, інтен-сивнішим використанням інтегративних властивостей системи, налагодженням більш чітких внутрішніх і зовнішніх інформаційних зв’язків, створенням вітчизня-ної законодавчої нормативної бази, яка повинна відповідати найсучаснішим євро-пейським та світовим стандартам у даній сфері діяльності.

5. Для реалізації цілісної державної імміграційної політики необхідно мати відповідну систему управління. В Україні, в цілому, вже склалася така система. Її функціональна та адміністративно-організаційна структура, в основному, адекватна сучасним реаліям. Проте, механізм, форми і методи функціонування системи управ-ління імміграційним процесом потребують суттєвого вдосконалення, особливо з огляду на досить низький рівень координації діяльності різних відомств щодо запо-бігання нелегальному транспортуванню людей через територію України.

Стратегічними напрямами такого вдосконалення, як випливає із дослідження, повинні бути: по-перше, утворення загальнодержавної та регіональних статистико-інформаційних баз даних про усю сукупність міграційних потоків в Україні; по-друге, законодавче визначення прав і обов’язків державної міграційної служби, а саме, підвищення її статусу в прийнятті управлінських рішень щодо працевлашту-вання законослухняних іммігрантів і боротьби з нелегальними іммігрантами; по-третє, більш повне залучення до регулювання імміграційним процесом Міністерства праці і соціальної політики, Міністерства закордонних справ, Міністерства внутріш-ніх справ, Служби безпеки та Прикордонних військ України тощо. Враховуючи той факт, що західні по відношенню до України держави зацікавлені в максимальному обмеженні потоків нелегальних іммігрантів через їх кордони з території України, необхідно вирішувати питання щодо залучення їх фінансових та матеріальних ресурсів для суттєвого обмеження проникнення в Україну нелегальних іммігрантів і видворення їх з території держави.

Публікації автора:

1. Тиндик Н. П. Імміграція – пошуки шляхів вирішення проблеми. /Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2002. - №1 – С. 256-262.

2. Тиндик Н. П. Імміграційна політика держави та інститут громадянства. /Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. - №2 – С. 31-36.

3. Тиндик Н. П. Правове регулювання державного управління імміграційними

процесами в Україні. /Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2002. - № 3 – С. 259-264.

4. Тиндик Н.П. Вдосконалення державного управління імміграційним процесом /Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. Вип. 2., К., 2002. – С. 453-459.

5. Тиндик Н.П. Адміністративна відповідальність у механізмі протидії нелегальній імміграції /Митна справа. Науково-аналітичний журнал. – Львів, 2003. - № 2. – С. 46-55.

6. Тиндик Н.П. Діяльність правоохоронних органів України щодо протидії нелегальній імміграцї /Митна справа. Науково-аналітичний журнал. – Львів, 2003. - № 3. – С. 64-72.

7. Тиндик Н.П. Міжнародна імміграція в історичному розвитку. /Право і безпека. Науковий журнал. Харківський національний університет внутрішніх справ. – 2003. – Т.2. - № 1. – С.46-51.

8. Тиндик Н. П. Основні поняття та сутнісні характеристики нелегальної імміграції в Україні. /Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2003. - № 1 – С. 282-292.

9. Тиндик Н. П. Роль адміністративно-правового механізму у протидії нелегальній імміграції. /Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2003. - № 2 – С. 158-168.