У результаті дисертаційного досліждення, здійсненого аналізу стану правового регулювання децентралізації управління суспільними справами на місцевому рівні та правових засад організації виконання функцій та повноважень органами місцевого самоврядування в умовах адміністративної реформи та внесених змін до Конституції України, вивчення позитивного світового досвіду делегування повноважень органами місцевої влади, встановлено безсистемність та непослідовність прийняття правових норм, що врегульовують процес децентралізації в Україні. Виявлено також розбіжності між законодавчими актами, що врегульовують права органів місцевої влади та органів державного управління. Уточнено визначення поняття децентралізація в управлінні суспільними справами. Визначено шляхи удосконалення адміністративно-правового регулювання фінансового, ресурсного та інформаційного забезпечення діяльності органів самоврядування на місцевому рівні та зроблено наступні висновки і пропозиції: 1. Сучасний стан розвитку місцевого самоврядування в Україні не відповідає конституційним вимогам і рівню, досягнутому в багатьох країнах Європи і світу. Досвід цих країн свідчить, що одним із головних напрямків подальшого розвитку цього суспільного інституту є децентралізація, передача ряду завдань, функцій, повноважень, відповідальності за розвиток територій від держави до органів місцевого самоврядування, яка розглядається як частина побудови держави, місцевого самоврядування і громадянського суспільства. 2. Децентралізацію в Україні ще не виділено в окремий напрямок діяльності держави (вона частіше всього розглядається в аспекті регіональної політики). Це вимагає формування окремої програми діяльності держави по перетворенню місцевого самоврядування і відносин держави із ним. 3. Пріоритетом методологічних засад проведення децентралізації в Україні має бути принцип субсидіарності. Передача функцій і повноважень від територіальних утворень нижчого рівня до вищого повинна мати місце у випадках відсутності умов і ресурсів та інших можливостей для їх вирішення на нижчому рівні та ін. Чітких критеріїв розмежування повноважень між державою і органами місцевого самоврядування ще не вироблено і практично більшість справ є спільними для держави і місцевого самоврядування. Обов’язкова передумова здійснення децентралізації – визнання місцевого самоврядування як самоврядування на всіх рівнях місцевих влад – районному і обласному. Право прийняття статутів для кожної територіальної громади як її невідємне право, а не у зв’язку з умовами врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей. 4. Необхідно законодавчо дати тлумачення терміну, який містить у собі ст. 19 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" – "невідповідність Конституції і законам України", оскільки певна невідповідність в статуті пов’язана з особливостями кожної територіальної громади. Доцільно, в тексті Закону замінити «невідповідність» на «суперечність» Конституції і законам України. 5. Вимагає вдосконалення і належної правової регламентації інститут делегування повноважень як за змістом, так і за процесуальними формами. З цією метою в законодавчому порядку необхідно: а) чітко визначитись із розподілом функцій і повноважень на власні і делеговані, а також такі, що не підлягають делегуванню взагалі; розподілити їх на постійні, тимчасові, разові та ін.; б) визначити належні правові форми делегування функцій і повноважень; в) встановити особливий режим для делегування функцій. Необхідною передумовою цього є однозначність і ясність у розумінні природи делегованих функцій і повноважень. 6. Розвиток самоврядних засад у вирішенні питань місцевого значення передбачає посилення ролі контролю і нагляду з боку державних органів за реалізацією законодавства та діяльністю органів місцевого самоврядування. Основи здійснення контролю і нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування мають чітко і повно визначатися законом. 7. Потребує вдосконалення порядок управління комунальною власністю. Доцільно встановити більш суворий порядок відчуження об’єктів комунальної власності (матеріальної основи місцевого самоврядування), зменшення якої нижче певного мінімуму може означати втрату територіальною громадою підстав для самоврядування, прийнявши Закон України "Про комунальну власність". 8. Окрема складова частина заходів із децентралізації – зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів шляхом передачі на постійній основі ряду значних за своїми обсягами джерел. У розпорядженні місцевих бюджетів пропонується залишати понад 40 відсотків зібраних податків і зборів. У процесі вдосконалення права на здійснення органами місцевого самоврядування запозичень необхідно розширити це право за рахунок кола суб’єктів запозичень, розвитку системи їх гарантування. Пропонується виключити із змісту ст. 74 Бюджетного кодексу України норму про заборону права територіальної громади на здійснення запозичень на протязі 5 років через порушення умов договорів позики як такої, що суперечить природному праву територіальної громади на самоврядування. 9. Доцільно законодавчо визначити в бюджетному процесі місце фінансового забезпечення інформатизації процесів управління суспільними справами на місцевому рівні та порядок використання виділених цільових коштів органами місцевого самоврядування з метою створення відповідних баз даних загального користування у сфері надання послуг населенню. Здійснення заходів із децентралізації є однією із вимог часу і метою сформульованих висновків і пропозицій є не лише їх впровадження, але і спроба звернути увагу на проблеми, які стоять перед країною в сфері місцевого самоврядування з тим, щоб створити в Україні дієздатну систему місцевого самоврядування як виразника потреб та інтересів населення, систему надання широкого кола соціальних послуг безпосередньо на місцях і тим самим підвищити рівень ефективності управління суспільними справами. | 