Загальним теоретичним висновком в роботі є те, що динаміці адміністративної реформи в Україні значною мірою перешкоджає недосконале правове регулювання публічних правовідносин нормами адміністративного права, зокрема адміністративної відповідальності. Удосконалення норм адміністративної відповідальності державних службовців органів виконавчої влади, їх посадових осіб, слід здійснювати за такими програмними напрямами. По-перше, створити та законодавчо закріпити спеціальний термінологічний апарат з питань адміністративної і дисциплінарної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади, який має урахувати нові суспільно-економічні орієнтири, конституційні цінності та принципи побудови правової держави, в якій органи влади особливо відповідальні перед суспільством за наслідки своєї праці. По-друге, розробити нові принципи та побудувати на їх основі нову спеціальну систему адміністративних і дисциплінарних стягнень щодо осіб, які вчинили правопорушення через службову провину і мають статус державного службовця. Ця система має зробити діяльність виконавчої гілки влади більш прозорою та активно сприяти приборканню в ній корупції. По-третє, удосконалити засоби внутрішнього та зовнішнього виявлення службових проступків та корупційних правопорушень, причин та обставин їх вчинення, підвищити об’єктивність попередньої кваліфікації через покращення функцій внутрішнього контролю і аналізу стану правопорядку в органі виконавчої влади, удосконалення процедури проведення службового розслідування та запровадження інституту незалежного систематичного правового нагляду з боку Головного управління державної служби України. Ці напрями конкретизовані у вигляді вирішення локальних теоретичних завдань, за наслідками яких підготовлені висновки із удосконалення чинного законодавства, основними з яких є такі: 1. Необхідно комплексно удосконалити інститут адміністративної відповідальності щодо працюючих в органах виконавчої влади. Зважаючи на суттєву різницю, що існує між повноваженнями державних службовців, їх посадовими особами та рештою працівників цих органів, та необхідність урахування цього при визначенні у посадових інструкціях їх персональної відповідальності, слід розробити спеціальний закон – “Про відповідальність працівників органів виконавчої влади”. Відповідно виключити із Закону України “Про державну службу” ст.14, а ст.38 цього Закону викласти у такій редакції: “Особи, винні у порушенні законодавства про державну службу, несуть відповідальність за спеціальним законодавством”. 2. Внести доповнення до п.“а” ст.2 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, виклавши його у такій редакції: “а) державні службовці, а також особи, які під час проходження випробування при прийнятті на державну службу користуються усіма повноваженнями щодо виконання функцій держави”. 3. Внести зміни до ч.5 ст.12 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, виклавши її у такій редакції: “Строк накладення адміністративного стягнення за корупційні діяння або інші, пов’язані із корупцією правопорушення, встановити у один рік з дня їх вчинення”. 4. Передбачити у п.3 Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців обов’язок органу виконавчої влади залучати до такого розслідування незалежного фахівця – юриста із правом дорадчого голосу, а також адвоката особи, службові дії якої є предметом розгляду. 5. Внести зміни та доповнення до пп.11 п.4 Положення про Головне управління державної служби України і викласти його у такій редакції: “забезпечує обов’язкову участь свого представника при проведенні службових розслідувань в органах виконавчої влади з питань додержання державними службовцями законодавства про державну службу та про боротьбу з корупцією”. 6. Розробити Положення про спеціальний підрозділ правового нагляду Головного управління державної служби України. Внести доповнення до пп.10 п.4 Положення про Головне управління державної служби України і викласти його у такій редакції: “здійснює правовий нагляд в державних органах та органах місцевого самоврядування за діями працівників, що працюють на корупційно небезпечних ділянках за додержанням вимог законів України “Про державну службу”, “Про боротьбу з корупцією”, інших актів законодавства з питань державної служби та таких, що входять до сфери діяльності піднаглядового органу управління.” Зобов’язати цей підрозділ надавати оперативну інформацію про результати правового нагляду та щодо змісту проведених службових розслідувань до інформаційно-аналітичного центру Генеральної прокуратури України. 7. Внести доповнення до п.1 Положення про формування кадрового резерву для державної служби, виклавши абз.2 у такій редакції: “Формування кадрового резерву повинне забезпечити добір працівників, які здатні запроваджувати демократичні цінності правової держави та громадянського суспільства, неухильно відстоювати права людини і громадянина; мають ринково-правове мислення, професійні навички, що грунтуються на сучасних спеціальних знаннях і аналітичних здібностях, для прийняття та успішної реалізації управлінських рішень”. | 