У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення розуміння та практичного здійснення адміністративно-юрисдикційних проваджень в органах внутрішніх справ України. До основних з них можна віднести наступне: 1. Визначаючи призначення адміністративного процесу, зроблено висновок, що в наш час його має бути зорієнтовано не тільки на розгляд справ про правопорушення. Головним в адміністративному процесі є те, що він виступає гарантом реалізації громадянами і юридичними особами своїх статусів в адміністративній сфері. З цього випливає низка важливих висновків, що стосуються не тільки окремих питань, але й самих сутнісних принципів адміністративного права, проблематики адміністративного провадження в цілому. 2. Якісна сутність адміністративного процесу визначається через те, що він є: по-перше, правомірним порядком реалізації громадянами і юридичними особами своїх статусів в адміністративній сфері; по-друге, процесуальне становище громадянина виражається в тому, що він має встановлені процесуальні права та обов’язки і фактичну можливість реалізувати їх по ходу розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ; по-третє, громадянин може виступити ініціатором юрисдикційного процесу своїми відповідними діями (наприклад, поданням скарги), вимагати від органів і осіб, уповноважених вирішувати справу, ознайомлення з матеріалами справи, надавати докази, давати пояснення тощо. 3. Під процесуальною стадією розуміється відносно уособлена, відділена часом та логічно пов’язана сукупність процесуальних дій, спрямованих на досягнення певної мети та вирішення відповідних завдань конкретного адміністративного провадження, що характеризується певним колом суб’єктів і закріплюється в процесуальних актах. 4. Адміністративну юрисдикцію розглянуто як частину правоохоронної діяльності щодо застосування норм права компетентними органами (посадовими особами) в сфері виконавчої влади, яка здійснюється в межах законодавчо закріплених адміністративно-юрисдикційних проваджень. Таке її розуміння дозволило включити до змісту адміністративно-юрисдикційної діяльності всю сукупність процесуальних дій, що здійснюються правозастосовцем як до розгляду адміністративної справи, так і після її розгляду аж до прийняття кінцевого рішення по ній. 5. Під адміністративно-юрисдикційним провадженням розуміється розгляд адміністративно-правових спорів у встановленій законом адміністративно-процесуальній формі спеціально уповноваженими на те органами (посадовими особами), які згідно з нормами адміністративного законодавства здійснюють заходи, спрямовані на притягнення правопорушника до відповідальності або поновлення порушеного права. 6. З метою зміцнення законності доцільно, не звужуючи компетенції органів внутрішніх справ та їх посадових осіб як суб’єктів адміністративної юрисдикції, наділити юрисдикційними повноваженнями спеціальних інспекторів (1-2 особи) міськрайлінорганів, залишивши в цілому за іншими працівниками органів внутрішніх справ повноваження здійснювати підготовчі заходи щодо майбутнього розгляду і вирішення адміністративних справ. 7. Поняття провадження в справах про адміністративні правопорушення, підвідомчі органам внутрішніх справ, визначено як комплекс взаємозалежних і взаємообумовлених процесуальних дій, які спрямовані на вирішення питань про притягнення до адміністративної відповідальності і здійснюються спеціально уповноваженими посадовими особами у визначеній нормативно-правовими актами формі з метою охорони прав і законних інтересів громадян, власності, громадського порядку і забезпечення громадської безпеки. 8. Обґрунтовано необхідність перегляду існуючої системи органів та посадових осіб, які мають право розглядати справи про адміністративні проступки. Очевидно, що зазначена система в наш час надмірно розширена, до неї постійно включаються нові органи і посадові особи. До того ж, велика кількість справ про адміністративні правопорушення розглядається різними посадовими особами, які не мають юридичної освіти, а тому часто некваліфіковано, допускаються упередженість і суб’єктивізм, порушення вимог законності притягнення порушників до адміністративної відповідальності. 9. У КпАП України необхідно визначити підстави та приводи порушення провадження у справах про адміністративні проступки. Єдиною фактичною підставою порушення провадження є наявність в діянні особи складу адміністративного проступку. Приводами в КпАП слід, на думку дисертанта, визнати: звернення (письмові або усні) громадян; повідомлення посадових осіб органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій; повідомлення засобів масової інформації; повідомлення об’єднань громадян; безпосереднє виявлення проступку уповноваженою посадовою особою. 10. Слід посилити загальне значення процесуальних строків і відповідальність суб’єктів юрисдикції за їх дотримання. Зокрема, недодержання встановленого строку розгляду справи має бути підставою для скасування постанови і закриття справи, інакше взагалі відпадає потреба в його регулюванні. 11. У Дисциплінарному статуті органів внутрішніх справ необхідно визначити підстави дисциплінарної відповідальності, оскільки в його ст.15 сказано лише про те, що на осіб рядового і начальницького складу можуть накладатися стягнення з наведенням їх переліку. Серед таких підстав варто назвати вчинення правопорушення. 12. Доцільним є включення до чинного Дисциплінарного статуту органів внутрішніх такого визначення дисциплінарного проступку: „Винне, протиправне невиконання або неналежне виконання особою рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ службово-трудових обов’язків, перевищення повноважень, а також вчинення проступків, які дискредитують працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, за вчинення яких встановлена дисциплінарна відповідальність”. 13. Порядок реалізації громадянином свого права на оскарження рішень державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб слід розглядати як вид юрисдикційного провадження, де має місце спір про порушення певного права або законних інтересів, що дозволяє відмежовувати його від інших звернень і відповідно вимагає його належного процесуального нормативно-правового забезпечення. 14. Зважаючи на те, що в наш час в органах внутрішніх справ скарги реєструються в одному журналі разом з пропозиціями і заявами громадян, а матеріали їх перевірки містяться в одній справі, хоча їх юридична природа різна, доцільнішою була б їх роздільна реєстрація. Запровадження такого порядку багато в чому полегшило б роботу з вивчення і аналізу цих видів звернень, а також контроль за законністю їх розгляду і вирішення. |
