У результаті дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства в сфері міграції і практики його застосування, а також теоретичного осмислення наукових праць у різних галузях права та вивчення позитивного досвіду з проблематики роботи, дисертантом запропоновано шляхи вирішення наукового завдання щодо удосконалення адміністративно-деліктного законодавства у сфері міграції. Автором сформульовано найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, наведено теоретичні узагальнення, які складають цілісну концепцію адміністративного делікту у сфері міграції як підстави адміністративної відповідальності у сфері міграції та самостійного виду адміністративних проступків: Адміністративний делікт у сфері міграції – це суспільно небезпечне, протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), за вчинення якого адміністративно-деліктним законодавством у сфері міграції передбачено адміністративну відповідальність у сфері міграції. За сутністю адміністративний делікт у сфері міграції є суспільно небезпечним посяганням на правовідносини, що охороняються нормами законодавства у зазначеній сфері, яким воно може заподіяти або заподіює шкоду. За змістом він є винним діянням суб’єкта адміністративної відповідальності у сфері міграції. За формою адміністративний делікт у сфері міграції є протиправною дією або бездіяльністю, за вчинення якої передбачена адміністративна відповідальність у сфері міграції. Для адміністративного делікту у сфері міграції характерні всі ознаки адміністративного проступку, які властиві іншим видам адміністративних проступків: суспільна небезпечність, протиправність, винність та караність. Однак дані ознаки адміністративного делікту у сфері міграції мають свої особливості, які свідчать про своєрідність його як самостійного виду адміністративного проступку. Адміністративні делікти у сфері міграції становлять специфічний різновид деліктів, що посягають на встановлений порядок управління. Видовим об’єктом адміністративних деліктів у сфері міграції є охоронювані санкціями адміністративно-деліктних норм правовідносини міграційної сфери, проти яких спрямовано суспільно небезпечне діяння і яким воно може заподіяти або заподіює шкоду. Специфікою об’єктивної сторони адміністративних деліктів у сфері міграції є те, що її обов’язковою ознакою є лише діяння. Склади адміністративних деліктів у сфері міграції є формальними. На кваліфікацію адміністративних деліктів у сфері міграції, передбачених ст. 202, ч. 2 ст. 203, 204-1 КУпАП, впливає місце їх вчинення, а визначених у ст. 206-1 КУпАП – спосіб вчинення. Суб’єктом адміністративного делікту у сфері міграції є фізична особа, котра, крім загальних ознак, володіє спеціальними ознаками, якими є громадянство (ст. 203 КУпАП), посадове становище особи (ст. 204, 206-1 КУпАП). Доведено доцільність встановлення адміністративної відповідальності юридичних осіб за порушення порядку надання іноземцям та особам без громадянства житла, транспортних засобів та сприяння в наданні інших послуг. Визначено, що обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони адміністративного делікту у сфері міграції є вина, а мотив і мета є факультативними ознаками. Однак визначена у частині 3 ст. 203, 204-1 КУпАП мета вчинення цих адміністративних деліктів є обставиною, що виключає настання адміністративної відповідальності. Обґрунтовано висновок, що міграція є правовим інститутом та частиною галузі адміністративного права, яким регулюються суспільні відносини публічно-управлінського спрямування, що виникають між відповідними державними органами та фізичними і юридичними особами у процесі, пов’язаному з переміщенням населення через зовнішні і внутрішні кордони адміністративно-територіальних утворень. Предметом правового регулювання інституту міграції є суспільні відносини публічно-управлінського характеру, що виникають між відповідними державними органами та фізичними і юридичними особами у зв’язку з: прийняттям уповноваженими державними органами владних рішень, пов’язаних з організацією функціонування міграції; встановленням і реалізацією адміністративно-правового статусу суб’єктів адміністративно-правових відносин у сфері міграції (органів державної влади, мігрантів, фізичних та юридичних осіб, діяльність яких пов’язана з міграцією); порушенням фізичними та юридичними особами законодавства у сфері міграції. Методами правового регулювання інституту міграції є характерні для галузі адміністративного права методи.
На підставі аналізу адміністративно-деліктного законодавства у сфері міграції запропоновано зміни та доповнення до законодавства у сфері міграції, спрямовані на удосконалення правового регулювання юридичних складів адміністративних деліктів у сфері міграції, механізму реалізації адміністративної відповідальності у сфері міграції. Автором запропоновано зміни:
7.1. До КУпАП: – ст. 205 вилучити; – ч. 1 ст. 206-1 викласти у наступній редакції: "Умисне управління водіями встановлених правил перевезень іноземців та осіб без громадянства в Україні, якщо ці дії безпосередньо не пов'язані із незаконним перетинанням осіб через державний кордон України, - тягне за собою ... "; – у ч. 2 ст. 206-1 після слова "обладнання" вилучити слова "водіями та власниками", далі за текстом; – ст. 38 “Строки накладення адміністративного стягнення” доповнити частиною 3 у такій редакції: “Вказані у даній статті строки не розповсюджуються на випадки, коли необхідно встановити особистість іноземця чи особи без громадянства”. 7.2. До проекту Кодексу України про адміністративні проступки щодо доповнення його главою "Провадження по виконанню постанови про адміністративне видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства" з наступним переліком статей: Стаття ... Строки виконання постанови про адміністративне видворення за межі України Іноземець та особа без громадянства зобов’язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні. Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення. Стаття ... Зупинення виконання постанови про адміністративне видворення за межі України Рішення про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду. Оскарження зупиняє виконання рішення про видворення, крім випадків, коли необхідність негайного видворення зумовлена інтересами безпеки України чи охорони громадського порядку. З моменту оголошення рішення про видворення з України іноземцю та особі без громадянства надається право негайно повідомити про це адвоката, дипломатичного представника своєї країни чи іншу особу (на свій розсуд). На прохання дипломатичного представника відповідної держави виконання прийнятого рішення про видворення може бути відстрочено, але не більш як на десять днів, починаючи з моменту оголошення рішення. Стаття ... Примусове виконання постанови про адміністративне видворення за межі України За санкцією прокурора підлягають затриманню органами внутрішніх справ та органами охорони державного кордону і адміністративному видворенню у примусовому порядку іноземці та особи без громадянства, які ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення, або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду. Стаття ... Порядок примусового тримання у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, щодо яких було винесено постанову про адміністративне видворення за межі України Іноземці та особи без громадянства, щодо яких було винесено постанову про адміністративне видворення за межі України, можуть розміщуватись у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж на шість місяців. Стаття ... Порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням постанови про адміністративне видворення за межі України Іноземці та особи без громадянства, які підлягають адміністративному видворенню, або юридичні і фізичні особи, які приймають цих іноземців та осіб без громадянства чи влаштовують їх незаконний в'їзд, проживання, працевлаштування і сприяють в ухиленні від виїзду з України після закінчення терміну перебування, відшкодовують витрати, пов'язані з адміністративним видворенням і утриманням на період адміністративного затримання. У разі відмови іноземця та особи без громадянства або інших осіб, зазначених у частині першій цієї статті, відшкодувати витрати, необхідні для виконання рішення про його адміністративне видворення за межі України, відповідні кошти можуть бути стягнуті з них у порядку цивільного судочинства. У разі відсутності в іноземця та особи без громадянства коштів, необхідних для відшкодування витрат, пов'язаних з їх видворенням, та встановлення факту їх в'їзду з Україну без запрошення юридичних чи фізичних осіб фінансування витрат здійснюється за рахунок держави. |
