У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукового завдання, що полягає в розв’язанні концептуальних питань застосування інституту адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. Найсуттєвішими науковими і практичними результатами дослідження є такі: 1. Особливість участі міліції у виборчому процесі, зокрема, щодо забезпечення його адміністративно-правової охорони, полягає в тому, що вона не виступає його суб’єктом. Міліція, з одного боку, повинна бути осторонь усіх політичних процесів, які відбуваються в період виборчої кампанії, а з іншого – має забезпечувати відповідні умови для нормального проведення виборів і слідкувати за дотриманням законодавства. 2. Сформульовано визначення адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, під якою розуміється застосування судом заходів адміністративного впливу (примусу) до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, з метою захисту виборчих прав громадян та їх правового виховання, на основі та в порядку, встановленому чинним законодавством. 3. Запропоновано законодавчо закріпити суспільну шкідливість як невід’ємну ознаку будь-якого адміністративного правопорушення. Суспільна шкідливість адміністративного правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, полягає, насамперед, у завданні чи можливості завдання шкоди суспільним відносинам, пов’язаним з реалізацією виборчих прав громадян. 4. Сформульовано поняття адміністративного правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. Адміністративне правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення – це суспільно-шкідливе, протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на порядок здійснення і забезпечення народного волевиявлення, за яке законодавством встановлена адміністративна відповідальність (ст. ст. 212-7 – 212-20 КУпАП). 5. Запропоновано класифікувати видові об’єкти адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення на три групи: суспільні відносини у сфері організації і проведення виборів; суспільні відносини у сфері проведення передвиборної агітації; суспільні відносини у сфері фінансування виборчої кампанії. 6. Адміністративна відповідальність за супроводження офіційних повідомлень у період виборчого процесу коментарями, що мають агітаційний характер, та відео-, аудіозаписами, кінозйомками, фотоілюстраціями про дії посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування як кандидатів у депутати та на посади сільських, селищних, міських голів передбачена ч. 3
ст. 212-9 КУпАП. Запропоновано доповнити диспозицію даної норми словами “кандидатів на пост Президента України”, оскільки такі обмеження стосовно поширення інформації про діяльність цих кандидатів-посадовців установлені положеннями ч. 3 ст. 58 Закону України “Про вибори Президента України”. 7. Запропоновано ч. 2 ст. 212-13 КУпАП, що стосується розповсюдження друкованих матеріалів передвиборної агітації, доповнити таким діянням, як “розвезення”. Під “розвезенням” тут необхідно розуміти доставку друкованих матеріалів до певних місць за допомогою транспортних засобів. 8. Зазначено, що специфічною особливістю побудови ст. 212-7 – 212-20 КУпАП є те, що в диспозиціях цих норм передбачені юридичні особи як суб’єкти правопорушення (підприємство-розповсюджувач реклами, виборча комісія, засіб масової інформації), але відповідальність, згідно із санкціями цих норм, несуть лише посадові особи відповідних організацій. 9. Визначено, що матеріальними джерелами інформації – речовими доказами і документами за цією категорією справ є такі: незаконні агітаційні матеріали (листівки, плакати, постери, відеокасети, диски тощо); невраховані виборчі бюлетені; виборчі бюлетені, виготовлені понад установлену кількість; відео-, аудіо- чи кіноплівка із записом передвиборної агітації, фотоілюстрації; друкована продукція засобів масової інформації, яка містить передвиборну агітацію. До інших документів, як джерел доказової інформації, можна віднести списки виборців; виборчі протоколи; рішення виборчої комісії (оформлені як у встановленому порядку, так і з порушеннями). 10. Обґрунтована необхідність законодавчого запровадження конфіскації як додаткового адміністративного стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. |
