Результатом наукового дослідження, проведеного у дисертаційній роботі, є сформульовані автором висновки, пропозиції та рекомендації, що виносяться на захист, спрямовані на удосконалення правового регулювання питань адміністративної відповідальності за правопорушення лісового законодавства України: 1. Адміністративна відповідальність за лісові правопорушення як підінститут адміністративної відповідальності розглядається у роботі в різних, але взаємопов’язаних значеннях: 1) як вид державного примусу, що забезпечується різними мірами переконання та примусу; 2) як правовідносини, що виникають між державою в особі уповноважених органів і самим правопорушником; 3) як система юридичних норм, які забезпечують виявлення лісового правопорушення, встановлення правопорушника, доказування його винності, застосування до нього встановлених законом примусових мір впливу та їх реалізацію. 2. Під адміністративною відповідальністю за порушення норм лісового законодавства треба розуміти підінститут адміністративної відповідальності, зміст якого полягає у застосуванні з боку держави (органів лісового господарства та органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України) адміністративних стягнень у вигляді штрафу до фізичних та посадових осіб (спеціальних суб’єктів), які стали суб’єктами відповідного адміністративного правопорушення, вчинивши умисно або з необережності діяння, які посягають на встановлений порядок охорони, захисту та використання лісів. 3. Адміністративне правопорушення у галузі лісового законодавства – це протиправне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений у державі порядок, яким врегульовано суспільні відносини у сфері використання, відтворення та охорони лісів і який завдає шкоди лісовому фонду та навколишньому природному середовищу загалом, або містить реальну загрозу її спричинення, за яке законодавством передбачено застосування заходів адміністративного впливу. 4. Сьогодні, необхідним є істотне збільшення розмірів існуючих адміністративних штрафів за лісові правопорушення з метою сприяння додержанню суб’єктами вимог лісового законодавства та досягненню цілей адміністративної відповідальності, як справедливе покарання винних та попередження вчинення відповідних адміністративних правопорушень. Таке збільшення автор пропонує провести на основі запропонованої ним нової методики розрахунку адміністративних штрафів за порушення норм лісового законодавства. Для лісових правопорушень з матеріальним складом розмір адміністративного штрафу повинен бути не менше розміру реально заподіяної шкоди, а збільшення штрафу понад матеріальний розмір заподіяної шкоди залежить від ступеня суспільної шкідливості. Для відповідних правопорушень із формальним складом розмір адміністративного штрафу повинен базуватись на теоретично можливому розмірі заподіяння шкоди та розмірі середньої заробітної плати, встановленого у межах конкретного регіону. 5. Обґрунтовано необхідність введення юридичних осіб до переліку суб’єктів адміністративної відповідальності з урахуванням специфіки об’єкта регулювання, який становлять ліси, та виділення суб’єктів підприємницької діяльності, тобто осіб що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи в окремий вид суб’єктів адміністративної відповідальності у сфері лісового законодавства. 6. Обґрунтовано доцільність застосування поряд з існуючим видом адміністративного стягнення інших основних видів стягнень за вчинені лісові правопорушення юридичними особами та суб’єктами підприємницької діяльності. Це адміністративне призупинення будь-якої господарської діяльності на певний строк, якщо в процесі її здійснення завдається шкода або створюється загроза її заподіяння лісовому фонду, а також анулювання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності або анулювання сертифіката (свідоцтва), до того ж останній вид адміністративного стягнення міститься у ст. 23 проекту КУпАП, але при цьому застосування наведеного стягнення до юридичних осіб, винних у вчиненні лісового правопорушення, не передбачено у проекті Кодексу України про адміністративні проступки. 7. Проведено класифікацію та вивчено повноваження органів, що застосовують міри адміністративного впливу за порушення норм лісового законодавства, на підставі чого запропоновано передати функції уповноважених органів у розгляді адміністративних справ за лісові правопорушення судам. Такий висновок обґрунтовано невідповідністю положень, згідно з якими право розгляду справ про адміністративні порушення лісового законодавства надається органам лісового господарства та органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів України, положенням Конституції України. Згідно ст.124 КУ, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. При цьому юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. 8. Закони і підзаконні нормативно-правові акти, які регламентують адміністративну відповідальність за порушення лісового законодавства, не складають єдиної цілісної системи, у певній мірі між собою не узгоджені, тому підвищення ефективності адміністративної відповідальності за лісові правопорушення вимагає проведення систематизації, у тому числі кодифікації нормативних актів, що її встановлюють. Адже високий рівень системності був і лишається запорукою законності, правильного та швидкого реагування на вчинені правопорушення. Кодифікація має бути проведена шляхом концентрації усіх без винятку норм, що регулюють питання адміністративної відповідальності за порушення лісового законодавства у КУпАП. 9. З метою забезпечення осіб, що притягаються до адміністративної відповідальності за лісові правопорушення належною правовою допомогою, розкрито проблеми зрівняння прав адвокатів та представників, у зв’язку з чим запропоновано розробити нормативну базу, якою передбачалась би відповідальність представників у випадку надання ними некваліфікованої правової допомоги. 10. Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не допускає можливості застосування стягнення нижче нижчої межі, але при цьому є можливим звільнення від адміністративної відповідальності. На думку автора, це дві крайності, і у такій комбінації немає логіки. Тому вважаємо за доцільне доповнити Кодекс про адміністративні правопорушення нормою, яка передбачала б умови та обставини застосування розміру адміністративного штрафу за лісові правопорушення нижче нижчої межі або можливість у процесі розгляду адміністративної справи застосувати інший вид стягнення ніж той, що передбачено у санкції статті. Це підвищило б рівень виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. Автор пропонує таку редакцію даної норми. “За наявності декількох пом’якшуючих адміністративну відповідальність обставин, що істотно знижують ступінь суспільної шкідливості вчиненого правопорушення, з урахуванням особи винного, уповноважений орган (посадова особа) може призначити менш суворий вид стягнення, ніж той, що передбачений санкцією статті Особливої частини цього Кодексу, або застосувати розмір адміністративного штрафу нижче нижчої межі, що встановлена у санкції статті Особливої частини цього Кодексу”. 11. Запропоновано вдосконалення складу правопорушення, передбаченого ст. 65 КУпАП шляхом розмежування незаконної порубки, пошкодження або знищення лісових культур та молодняку і незаконної порубки, пошкодження або знищення сухостою в лісах. Санкції за останнє наведене правопорушення повинні бути меншими, ніж за незаконну порубку, пошкодження або знищення живих лісових культур. Адже у більшості випадків вирубування або знищення сухостою у лісах, з екологічної точки зору, мають позитивний вплив на стан живих лісових культур. 12. Пропонується доповнити перелік правопорушень у сфері лісового законодавства, складом, який передбачав би адміністративну відповідальність за незаконну продаж, перевезення або закупівлю лісових матеріалів. 13. Такі нормативно-правові акти, як Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил відпуску деревини на пні в лісах України”, “Про затвердження санітарних правил в лісах України” та деякі інші, встановлюють відповідальність у сфері лісового законодавства, яка має всі елементи, притаманні відповідальності адміністративній. При цьому згадані документи мають статус підзаконного нормативно-правового акта, що призводить до порушення норм Конституції України, які регулюють питання правової форми нормативного акта, яким може бути встановлено адміністративну відповідальність. У зв’язку з наведеним необхідно провести щодо таких документів офіційну правову експертизу з метою визначення доцільності існування зазначених у них складів адміністративних лісових правопорушень та розмірів встановлених за них стягнень. Результатом проведення такої експертизи повинна стати зміна форми підзаконного нормативно-правового акта до статусу закону або кодифікація відповідних складів правопорушення. 14. Запропоновано переглянути розподіл повноважень між органами лісового господарства та органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України щодо розгляду адміністративних справ за порушення лісового законодавства. Згідно з положеннями чинного законодавства більшість складів адміністративних правопорушень у сфері лісового законодавства розглядаються обома видами зазначених органів. На практиці таке становище часто призводить до плутанини та суперечок між цими органами щодо їх компетенції при розгляді конкретних справ. Саме тому перерозподіл повноважень між органами шляхом встановлення виключної компетенції кожного з них сприятиме усуненню непорозумінь та встановленню зрозумілого всім суб’єктам адміністративного провадження порядку притягнення до відповідальності та розгляду адміністративних справ даної категорії. 15. Оскільки чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення містить як матеріальні, так і процесуальні норми, він є досить перевантаженим. Тому автор пропонує створити два окремі кодифіковані нормативні акти, одних з яких визначав би матеріальні норми (кодекс про адміністративні правопорушення чи проступки), а другий – регулював процесуальні питання (адміністративно-процесуальний кодекс). 16. Є необхідність доповнити ст. 38 КУпАП положенням про те, що направлення матеріалів справи органам прокуратури, попереднього слідства або дізнання зупиняє перебіг строку, встановленого для накладення адміністративного стягнення. Така необхідність обґрунтована тим, що зважаючи на строки давності накладання адміністративного стягнення, після закриття кримінальної справи, здебільшого особу вже неможливо притягнути до адміністративної відповідальності, оскільки слідство з кримінальних справ за порушення лісового законодавства триває, як правило, більше двох місяців. Тому склалася ситуація, коли особи, що вчинили дрібні правопорушення, притягаються до адміністративної відповідальності, а правопорушники, які скоїли діяння, що межують зі злочином, ухиляються від будь-якої відповідальності. 17. Обґрунтовано закріплення на офіційному рівні єдиного зразка протоколу про адміністративне правопорушення, що сприятиме поліпшенню становища щодо порядку перевірки, у процесі вирішення адміністративної справи, відповідності складеного протоколу вимогам закону. Звісно, таке закріплення на рівні Кодексу про адміністративні правопорушення є недоцільним, тому зразок може бути визначений підзаконним нормативно-правовим актом. 18. Основним видом адміністративного стягнення за порушення норм лісового законодавства є штраф. Виконання постанови про накладення адміністративного штрафу покладено на органи лісового господарства та органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України, які звертають постанову до виконання, а примусове стягнення штрафу є повноваженнями державної виконавчої служби. При цьому склалася ситуація, коли органи, що звертають постанову до виконання, спочатку надають правопорушнику термін на добровільне погашення розміру штрафу і тільки після закінчення встановленого строку передають постанову до державної виконавчої служби для примусового виконання. У свою чергу, державна виконавча служба, прийнявши до виконання постанову про накладення адміністративного стягнення, знову надає винній особі термін для добровільного виконання постанови. Такий порядок виконання не відповідає принципам оперативності та економічності провадження у справах про адміністративні правопорушення. На нашу думку, було б доцільно направляти постанову про накладення адміністративного штрафу на примусове виконання одразу після її винесення, адже у процесі примусового виконання державною виконавчою службою обов’язково надається термін на добровільне виконання постанови, а якщо постанова оскаржується – виконавче провадження зупиняється, тому говорити про порушення будь-яких прав особи не має підстав. 19. Потребує впорядкування і практична діяльність органів (посадових осіб), які наділені повноваженнями щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення норм лісового господарства та розгляду відповідних справ. Непоодинокими є випадки складання одного протоколу про адміністративне правопорушення при наявності кількох правопорушень або кількох правопорушників. Досить часто в одному слуханні розглядаються декілька адміністративних справ та ведеться один протокол засідання. Така ситуація не сприяє індивідуалізації відповідальності, негативно відбивається на принципах всебічності та повноти розгляду справи. Виправлення цього становища здебільшого залежить від вищестоящих органів, які мають право застосовувати заходи впливу щодо підпорядкованих їм органів (посадових осіб), які розглядаючи адміністративну справу допустилися зазначених порушень. 20. Вивчення закордонного досвіду приводить до висновків про те, що законодавство більшості країн Заходу взагалі не передбачають адміністративної відповідальності за лісові порушення, оскільки під поняттям адміністративної відповідальності у цих країнах розуміються дещо інші відносини, ніж у системі права України. У країнах Заходу під адміністративною відповідальністю розуміється відповідальність органів державного управління перед громадянами. Найбільш близьким до поняття адміністративної відповідальності за законодавством України є інститути адміністративної відповідальності країн Східної Європи. Висновки отримані автором у процесі всебічного дослідження проблем адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері лісового законодавства, у випадку їх реального запровадження в теорію науки про адміністративну відповідальність та відповідне законодавство, повинні сприяти поліпшенню ситуації щодо попередження лісових правопорушень, справедливого покарання за вчинені протиправні діяння, заповненню пробілів у складах відповідних адміністративних правопорушень та встановлять чіткий і оперативний порядок розгляду справ про адміністративні порушення лісового законодавства, а також поліпшать процес виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. |
